Формування культури здорового способу життя засобами фізичної культури

Сучасні дослідники визначають категорію «здоров’я» як «цілісний динамічний стан, який характеризується певними резервами синергетичної, пластичної і регуляторної забезпеченості функцій, стійкості до впливу негативних факторів зовнішнього середовища і є основою для виконання соціальних і біологічних функцій» (Г.Л. Апанасенко).

Багато хто з учених розглядає здоров’я як форму життєдіяльності організму, яка забезпечує йому необхідну якість життя і максимально можливу за даних умов його тривалість.

У Статуті Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров’я зазначено, що «здоров’я — це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсут­ність хвороб та фізичних вад».

Під здоров’ям варто розуміти процес збереження і розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості активного життя.

Вчений І.П. Павлов стверджував: «Здоров'я – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок».

Що стосується культури здоров’я, то культура здоров'я – це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.

Складовими здоров’я є показники фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я.

Показники фізичного здоров’я є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

Показники психічного здоров’я є індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини.

Показники духовного здо ров’я – духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, моралі, етики.

Показники соціального здор ов’я пов’язані з економічним чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму)сім’я, організації), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, безпека існування і т.д. [7]

Ефективність формування культури здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров'язбережувального навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров'я.

Метою формування культури здорового способу життя молодших школярів є формування здоров’язбережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

· формування в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, фізичну культуру, фізичні вправи, взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням;

· формування та розвиток навичок базових загальнорозвивальних рухових дій;

· розвиток в учнів активної мотивації дбайливо ставитися до власного здоров’я і займатися фізичною культурою, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров’я;

· виховання в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя; розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;

· використання у повсякденному житті досвіду здоров’язбережувальної діяльності для власного здоров’я та здоров’я інших людей. [13,15]

Здоров’язбережувальна компетентність як ключова формується на міжпредметному рівні за допомогою предметних компетенцій з урахуванням специфіки предметів та пізнавальних можливостей учнів початкових класів.

Здоров’язбережувальна компетентність формується шляхом вивчення предметів освітньої галузі "здоров’я і фізична культура" і передбачає оволодіння учнями відповідними компетенціями.

З урахуванням мети і завдань зміст освітньої галузі визначається за такими змістовими лініями: здоров’я і фізична культура. [16]

Для досягнення мети формування культури за допомогою здоров’язбережувальних освітніх технологій застосовуються такі групи засобів:

· рухової спрямованості. До засобів рухової спрямованості відносяться такі рухові дії, які спрямовані на реалізацію завдань здоров'язберігаючих освітніх технологій навчання. Це – рух, фізичні вправи, фізкультхвилинки, емоційні розрядки і «хвилинки спокою», гімнастика (оздоровча гімнастика, пальчикова, коригуюча, дихальна, для профілактики простудних захворювань, для бадьорості), лікувальна фізкультура, рухливі ігри, спеціально організована рухова активність дитини (заняття оздоровчою фізкультурою, своєчасне розвиток основ рухових навичок), масаж, самомасаж, психогімнастика, тренінги та ін.

· оздоровчі сили природи. Використання оздоровчих сил природи робить істотний вплив на досягнення цілей здоров'язберігаючих освітніх технологій навчання. Проведення занять на свіжому повітрі сприяє активізації біологічних процесів, що викликаються процесом навчання, підвищують загальну працездатність організму, уповільнюють процес втоми і т. д.

· гігієнічні. До гігієнічних засобів досягнення цілей здоров'язберігаючих освітніх технологій навчання, сприяючим зміцненню здоров'я і стимулюючим розвиток адаптивних властивостей організму, відносяться: виконання санітарно - гігієнічних вимог, особиста і суспільна гігієна (чистота тіла, чистота місць занять, повітря і т. д.), провітрювання і вологе прибирання приміщень, дотримання загального режиму дня, режиму рухової активності, режиму харчування і сну, навчання дітей елементарним прийомам здорового способу життя, найпростішим навичкам надання першої медичної допомоги при порізах, саднах, опіках, укусах), організація порядку проведення щеплень учнів з метою попередження інфекцій тощо. Недотримання гігієнічних вимог до проведення занять знижує позитивний ефект здоров'язберігаючих освітніх технологій навчання. [22]

Систематичний вплив на організм та психіку учнів може бути успішним лише за умови доцільного використання методів здоров’язберігаючого впливу.

Здоров`я школярів знаходиться в прямій залежності від умов навчання, харчування, рухової активності, правильного чергування навантаження та відпочинку, умов сімейного виховання. Доведено, що приблизно 50 % здоров`я людини визначається способом життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя тощо. Серед провідних факторів, які впливають на здоров`я людини, можна назвати соціальні і природні умови – 17-20 %. Несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, а також складні природно-кліматичні умови негативно позначаються на здоров`ї людини.

Погіршення стану здоров`я дітей відзначається у такому відсотковому співвідношенні: 50 % - функціональні відхилення в роботі різних систем організму; 26 % - відхилення і роботі серцево-судинної системи; 17 % - захворювання органів травлення; 10,2 % - захворювання ендокринної системи.

За статистичними даними, в Україні практично здоровими закінчують школу лише 5-7 % учнів.

Наприкінці ХХ століття у сфері освіти визначилися дві тенденції, що зростають і посилюються до сьогоднішнього часу. Перша – стрімке зростання кількості дітей, що з раннього віку охоплені обов’язковою освітою на фоні збільшення різних типів освітніх закладів, інноваційних технологій і методик, програм і підручників. Друга – поширення кількості соматичних і психофізичних захворювань у дітей, зниження якості освіти.

Медико-психолого-педагогічна практика показує, що велика кількість школярів у процесі навчально-пізнавальної діяльності знаходиться у стані хронічної втоми, яка є основою нервово-психічного виснаження. Дослідженнями доведено, що педагогічні помилки або неправильні педагогічні технології негативно впливають на дитячу психіку у вигляді невротичних порушень, що викликає в учнів низький рівень пізнавальної активності, низький рівень мотивації навчальної діяльності, нестійкість емоційної сфери; високий рівень тривожності, несформованість навичок спілкування.

Фактори ризику, що мають місце в закладах освіти і призводять до погіршення здоров'я дітей і підлітків від першого до останнього року навчання, прийнято називати «шкільними». «Шкільні» фактори ризику – це той комплекс проблем, які є результатом діяльності освітнього закладу. Отже, зниження їх негативного впливу (або повна їх ліквідація) знаходиться в межах діяльності освітнього закладу.

Багаторічні дослідження дозволяють виявити ті шкільні фактори ризику, які негативно впливають на здоров'я дітей, зокрема це:

· стресова педагогічна тактика;

· інтенсифікація навчального процесу;

· невідповідність методик і технологій навчання віковим та функціональним можливостям школярів;

· передчасний початок дошкільного систематичного навчання;

· невиконання елементарних фізіологічних та гігієнічних вимог до організації навчального процесу;

· функціональна неграмотність педагога та батьків у питаннях збереження та зміцнення здоров'я;

· часткове руйнування служб шкільного лікарського контролю;

· недоліки в існуючій системі фізичного виховання;

· відсутність системи роботи з формування цінності здоров'я і здорового способу життя (в тому числі профілактики шкідливих звичок, статевого виховання, недостатнє використання засобів фізичного виховання).

Важливо відзначити, що негативний вплив шкільних факторів ризику припадає на період інтенсивного росту й розвитку організму дитини, яка дуже чутлива до будь-яких несприятливих впливів.

Таким чином, аналіз здоров'язбережувальної діяльності загальноосвітніх закладів України дає можливість дійти висновку щодо складників моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:

v корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

v різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням психологічного та фізіологічного впливу на організм учнів;

v контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;

v медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров'я, фізичного і психічного стану учнів;

v розробку та реалізацію навчальних програм із формуванням в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

v діяльність служби психологічної допомоги вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;

v організацію та контроль за збереженням збалансованого харчування всіх учнів школи;

v заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров'я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Пріоритетною формою збереження і зміцнення здоров'я школярів є фізкультурно-оздоровча діяльність. Зважаючи на те, що значне зменшення рухової активності учнів призводить до погіршення їхнього стану здоров'я, зменшення адаптаційних можливостей організму, особлива увага в навчальних закладах має приділятися використанню різних засобів і форм фізичного виховання учнів.

Система заходів підвищення рівня фізичного здоров'я учнів передбачає: проведення позакласних, додаткових і самостійних занять із фізичними вправами (змагання, ігри, турніри, туристичні походи, конкурси, дні здоров'я), що задовольняють біологічну потребу дітей у русі.

У режим дня школяра включаються оздоровчі заняття: гімнастика до занять, фізкультхвилинки під час уроків, динамічні перерви та перерви, що мають ігровий, танцювальний або змагальний характер. Для учнів розробляються індивідуальні оздоровчі програми та профілактично-оздоровчі заходи.

Одним з найважливіших напрямів діяльності загальноосвітнього закладу є забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних умов внутрішнього середовища, зокрема:

· озеленення приміщень школи і класів;

· контроль за температурним режимом;

· контроль за штучним освітленням;

· забезпечення санітарно-гігієнічної відповідності шкільних меблів;

· контроль за чистотою класних кімнат;

· дотримання гігієнічних вимог до поліграфічної продукції для дітей;

Особлива увага приділяється повноцінному та якісному харчуванню дітей, організації безкоштовного та дієтичного харчування для окремих категорій учнів, контролю за асортиментом шкільного буфету.

Поняття про здоров'язбереження не обмежується уявленням про зміцнення лише соматичного (тілесного) здоров'я учнів. Важливе значення надається збереженню психічного, духовного та соціального здоров'я дітей. Це вимагає створення у навчальному закладі особливої комфортної атмосфери, яка б відкрила кожній дитині позитивний простір для особистісного зростання в інтелектуальній, духовній та соціальній сферах. На досягнення цієї мети мають бути спрямовані зусилля адміністрації, вчителів, медичної та психологічної служб, батьків – тобто всіх учасників навчально-виховного процесу.

У цьому аспекті надзвичайно важливою є діяльність психологічної служби кожного навчального закладу. Пріоритетними завданнями цієї служби є:

· збереження психічного здоров'я учнів у процесі навчальної діяльності;

· психологічна діагностика, вибір і застосування методів корекції;

· психологічне консультування та освіта учнів та вчителів;

· психологічна просвіта батьків;

· просвітницько-профілактична діяльність серед вчителів та учнів.

Розуміючи, що здоров'я здебільшого залежить від самої людини, її свідомості, педагоги мають приділяти значну увагу формуванню в учнів позитивного ставлення до власного здоров'я. Основою такої діяльності є певна система взаємодії з учнями: організація просвітницької роботи, залучення учнів до різних видів оздоровчої діяльності, виховання природнього ставлення до самовдосконалення.

Реалізація необхідних здоров'язбережувальних технологій щодо свідомого ставлення до здоров'я базується на отриманні учнями необхідних знань, умінь і навичок фізичного, психічного, духовного та соціального здоров'я.

Значна роль у розвитку навичок культури здорового способу життя належить позаурочній роботі з учнями. Для активної соціалізації більшості з них важливим є досягнення успіху та самореалізація в різних видах діяльності, серед яких: клубні форми роботи, екскурсії, конкурси, ігри, валеологічні акції, діяльність громадських організацій.

До активних форм і методів, що сприяють формуванню в учнів навичок культури здорового способу життя, належать: ситуаційно-рольова гра, соціально-психологічний тренінг, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним спрямуванням, робота над проектами «Я і моє здоров'я», психолого-педагогічний семінар, просвітницькі бесіди, лекції, методи вправ, спрямованих на розвиток навичок контролю і самоконтролю, ефективного спілкування, розв'язування конфліктів, спільної діяльності та співробітництва.

Однією з основних складових успіху в збереженні та зміцненні здоров'я школярів є їхній позитивний психологічний та емоційний настрій. Він залежить від самопочуття у школі, сім’ї, колі друзів. Від того, яким чином організоване педагогічне середовище, залежить психічний та духовний світ учнів, їхнє бажання самовдосконалюватися та вести здоровий спосіб життя.

Некомфортні психологічні умови вдома і в школі можуть призвести до появи в дитини симптомів різних захворювань: органів дихання, шлунково-кишкового тракту, алергії та ін. Якщо батьки і вчителі не намагаються з'ясувати причини такого стану дитячого організму та усунути їх, стан здоров'я дитини погіршується і хвороба стає хронічною.

Конкретні кроки щодо створення комфортного клімату в класі починаються з аналізу результатів діагностування стану здоров'я дітей. Отримані дані заносяться до «Паспорта здоров'я класу». Вони містять відомості про рівень фізичного розвитку, вроджені вади, наявність хронічних захворювань, взаємовідносини в сім’ї, рівень духовної культури, темперамент, особливості характеру, рівень адаптованості дитини до колективу, рівень розумового розвитку, рівень самоконтролю, здібності й захоплення, наявність або відсутність шкідливих звичок та ін. Крім того, обов'язково фіксується наявність в учнів відхилень у здоров'ї, слабка пам'ять, сколіоз, послаблений зір, порушення постави тощо.

Такі паспорти допомагають учителеві спланувати виховну роботу з урахуванням рівня фізичного, психічного, духовного та соціального розвитку кожного учня, вести постійні спостереження за динамікою змін, що відбуваються у стані здоров'я школярів.

Так, наприклад, на основі аналізу фізичного здоров'я можливо сформувати декілька груп учнів з метою диференційованого підходу до їх навчання на уроках та в позаурочний час. Ослаблені фізично діти мають отримувати менше фізичне навантаження, ніж здорові.

Досконале володіння даними про стан здоров'я учнів одночасно з валеологічною освітою та організацією практичної діяльності учнів, пов’язаної з оволодінням навичками здорового способу життя, допомагає вчителеві постійно корегувати та покращувати стан здоров'я школярів.