Тема: Фонові та передракові стани жіночої статевої системи

Фонові захворювання вульви. Розрізняють неопластичні (пухлинні) та не неопластичні (фонові або передпухлинні) ураження зовнішніх статевих органів. Фонові (не передракові) ураження зовнішніх статевих органів мають також назву «дистрофія вульви». Цей термін об’єднує три основні групи захворювань: крауроз (склерозний лишай), лейкоплакія (плоскоклітинна гіперплазія без ознак атипії клітин), інші дерматози. Дистрофічні ураження епітелію вульви частіше виникають у жінок із настанням менопаузи, але можуть розвиватись і в репродуктивному віці. Етіологія та патогенез цих захворювань не з’ясовані.

Крауроз вульви характеризується різким зменшенням жирової клітковини великих статевих губ, атрофією сальних і потових залоз, тріщинами, синехіями, особливо вираженими в ділянці задніх 2/3 малих статевих губ, звуженням входу в піхву, що призводить до порушення нормальних анатомічних пропорцій. Уражена шкіра тоншає, набуває білявого або блідо-жовтого кольору і нагадує пергамент. Хворі часто скаржаться на сухість, подразнення шкіри, свербіж і печіння, що призводить до розчосів, вторинного запалення (вульвіту).

Лейкоплакія вульви характеризується виникненням на зовнішніх статевих органах білих плям, що є стовщеним кератинізованим епітелієм. Плями локалізуються переважно на статевих губах, складках між ними, на зад-ній спайці. Плями, вузлики на вульві можуть бути сірими, коричневими, червонуватими з екскоріаціями.

Залежно від ступеня прояву гіперкератозу розрізняють плоску, гіпертрофічну (підвищується над поверхнею шкіри) і бородавчасту (верукозну) лейкоплакію.

Може спостерігатися поєднання лейкоплакії та краурозу вульви, що дістало назву мішаної дистрофії.

Для діагностики краурозу та лейкоплакії вульви використовують кольпоскопію (вульвоскопію), цитологічне дослідження мазків, біопсію з подальшим гістологічним дослідженням.

Лікування хворих із дистрофічними процесами у вульві починається після гістологічного підтвердження клінічного діагнозу. Консервативне лікування включає десенсибілізуючі засоби, вітамінотерапію, місцеве застосування мазей, кремів із кортикостероїдами, тестостероном пропіонатом, прогестероном. Рекомендують також новокаїнову блокаду статевого нерва. Для мінімально інвазивного хірургічного лікування при лейкоплакії застосовують вуглекислотний лазер, кріодеструкцію.

Хірургічне лікування проводиться у випадку неефективності консервативної терапії при виражених формах захворювання і полягає у видаленні ураженої частини зовнішніх статевих органів у межах здорових тканин або тотальній вульвектомії залежно від поширеності процесу.

Інші дерматози (плоский лишай, псоріаз тощо) є загальними захворюваннями шкіри. Хворі з такою патологією підлягають консультації та лікуванню у дерматологів.

До групи фонових захворювань належать гострокінцеві кондиломи або бородавки статевих органів, виникненню яких сприяє папіломавірусна інфекція. Відомо близько 50 підвидів папіломавірусів людини. На статевих органах це захворювання спричиняється переважно 6 і 11 типами вірусу. Вірусні типи 16, 18, 31 і 33 поряд з утворенням кондилом можуть спричиняти розвиток клітинної атипії, дисплазії, карциноми in situ й інвазивного раку шийки матки.

Передракові стани вульви. Передраковим станом зовнішніх статевих органів вважають епітеліальну дисплазію різного ступеня прояву, що не має патогномонічних ознак.

Клінічно її можна запідозрити у хворих із фоновими дистрофічними процесами. Діагноз встановлюють виключно при гістологічному дослідженні видалених тканин.

Епітеліальна дисплазія морфологічно характеризується вираженою проліферацією клітин, порушенням розташування шарів епітелію, виникненням ознак атипії на різних рівнях епітеліального шару, крім його верхньої частини.

Лікування хворих з епітеліальною дисплазією вульви полягає у виявленні уражених ділянок шляхом ексцизії, СО₂-лазерної хірургії. У випадку значного поширення процесу виконують вульвектомію.

Захворювання шийки матки. Не неопластичні ураження шийки матки також умовно поділяють на фонові (доброякісні) і передракові (дисплазія епітелію).

До фонових процесів належать ерозія, псевдоерозія (ектопія циліндричного епітелію, ектропіон), метаплазія плоского епітелію та утворення ретенційних кіст, ендоцервіцит, лейкоплакія (без ознак атипії клітин), поліп, плоска кондилома, рубцеві зміни шийки матки.

Для фонових процесів характерна гіперплазія клітин епітелію, що призводить до утворення нових залозистих і сосочкових структур.

Фонові (доброякісні) процеси становлять 80–85 % від загальної кількості патологічних процесів у шийці матки.

Ерозія. У нормі плоский епітелій покриває шийку матки до рівня зовнішнього зіва. Будь-який процес, що веде до деструкції плоского епітелію ектоцервіксу, називають ерозією шийки матки. Ерозія, як правило, безболісна, яскраво-червоного кольору, з запальними змінами. Основними симптомами можуть бути слизово-гнійні мізерні виділення або незначні кров’янисті виділення після статевого контакту. Лікування полягає у протизапальній терапії. Для виключення діагнозу карциноми виконують біопсію.

Псевдоерозія (ектопія) — заміщення плоского епітелію ектоцервіксу циліндричним ендоцервікальним.

Посттравматична ектопія циліндричного епітелію шийки матки (внаслідок розривів її під час пологів, а також травмування у випадку аборту) називається ектропіоном (виверт слизової оболонки шийки матки).

Псевдоерозія (ектопія) шийки матки — це добро-якісне поліетіологічне захворювання, що спостерігається у 40–50 % гінекологічних хворих, до того ж більше ніж у половини випадків у пацієнток віком до 25 років.

Існує кілька теорій патогенезу ектопії шийки матки: механічна теорія (відлущування багатошарового плоского епітелію внаслідок механічного впливу з подальшим приєднанням запального процесу); теорія запального походження, яка не пояснює існування природженої псевдоерозії, її зникнення через вагітність; гормональна теорія, що знаходить усе більше прихильників у всіх країнах світу; теорія автоімунного компонента патогенезу патології шийки матки.

Характерними особливостями ектопії циліндричного епітелію є наявність чітких меж, відсутність патологічної секреції й запальних змін. На відміну від ектопії, у випадку справжньої ерозії шийки матки з різних причин (променевий, хірургічний, хімічний вплив тощо) спостерігається справжній ерозивний процес. Термін «псевдоерозія» частіше використовують за наявності ділянки тканини шийки матки, вкритої циліндричним епітелієм із зоною перетворювання (трансформації) в різних поєднаннях. Як відомо, місце переходу плоского багатошарового епітелію в циліндричний має складну гістоархітектоніку і найчастіше є місцем виникнення дисплазій та подальшої малігнізації шийки матки. Під зоною перетворювання, або плоскоклітинною метаплазією, розуміють місце перекриття циліндричного епітелію багатошаровим плоским унаслідок екзогенних або ендогенних впливів.

Атипова зона перетворення характеризується наявністю атипового судинного рисунка, ділянками йоднегативного епітелію, зонами гіперкератозу, стовщеними протоками цервікальних залоз. При розширеній кольпоскопії виникає підозра на диспластичний процес. Для підтвердження діагнозу виконують біопсію патологічно зміненої ділянки шийки матки для гістологічної верифікації діагнозу.

Псевдоерозію можна запідозрити під час огляду в дзеркалах, що звичайно розташовується навколо зовнішнього зіва, найчастіше має вигляд плями від яскраво-червоного до блідо-рожевого кольору з неправильними контурами.

Під час розширеної кольпоскопії ектопію можна виявити в різних поєднаннях із зоною перетворення.

Цитологічне дослідження мазків-відбитків шийки матки є дуже важливим методом у комплексі діагностичних заходів, що доповнює дані кольпоскопії й дає змогу уточнити діагноз. Виявлена при цьому патологія підтверджується даними гістологічного дослідження в 92,2 % випадків.

Мазки-відбитки беруть із піхвової частини шийки матки, перехідної зони, безпосередньо з поверхні ектопії і нижньої третини каналу шийки.

Цитологічний метод слід розглядати як скринінговий, що передує кольпоскопії та біопсії шийки матки.

Основним методом діагностики фонових процесів шийки матки є морфологічне дослідження біоптату, що здійснюється після виконання прицільної біопсії під контролем кольпоскопії.

Під час гістологічного дослідження виділяють дві форми псевдоерозій — залозисту та сосочкову.

Досить часто процес плоскоклітинної метаплазії веде до перекриття проток ендоцервікальних залоз, внаслідок чого утворюються ретенційні (наботові) кісти, розміри яких варіюють від 1 до 6 см, мають білий, жовтуватий, синюватий або рожевий колір. Вони містять мукоїдний прозорий секрет ендоцервікальних залоз, що завжди виділяється під час пункції. Васкуляризація кіст швидко зростає, що інколи потребує диференціації їх із раком шийки матки. Іноді проводять диференціальну діагностику з мезонефральною кістою (залишками протоки первинної нирки) та ендометріозом шийки матки.

Ендоцервіцит (цервіцит) є частим захворюванням шийки матки. Основними етіологічними факторами його розвитку є ектопія циліндричного епітелію ендоцервіксу (внаслідок травми або інфекції) та післяпологові ушкодження шийки матки.

Ендоцервіцит найчастіше спричиняється стафілококами, стрептококами та хламідіями. Його проявами можуть бути лейкорея (серозно-гнійні виділення, часто з неприємним запахом), подразнення вульви та піхви (свербіж, печіння). Можуть спостерігатися біль у спині, внизу живота, диспареунія, дизурія, посткоїтальні кров’янисті виділення.

Диференційну діагностику проводять із ранньою стадією неопластичного процесу, шанкером, шанкероїдом, туберкульозом, гранульомою.

Етіотропне лікування призначають у випадку виявлення патогенних мікроорганізмів.

Лейкоплакія — дистрофічні зміни слизової оболонки у вигляді білих плям із перламутровим блиском, гладким або дрібнозернистим рельєфом. Із виникненням плоскоклітинної метаплазії червоний колір ендоцервікальної тканини змінюється на білуватий. Будь-яка аномальна картина шийки матки потребує кольпоскопічного та цитологічного (цервікальна біопсія) дослідження її епітелію. Зона лейкоплакії підлягає прицільній біопсії під контролем кольпоскопії. Лейкоплакію потрібно відрізняти від плоских кондилом (венеричні бородавки), внутрішньоепітеліальних уражень шийки матки — цервікальної інтраепітеліальної неоплазії.

Поліп. Проліферація тканин ендоцервіксу може призводити до утворення поліпа шийки матки. Первинними є скарги хворих на міжменструальні або посткоїтальні кров’янисті виділення. Утворенню поліпа можуть сприяти вживання оральних контрацептивів і вагітність. Поліп, як правило, має невеликі розміри та рідко досягає діаметра 1–2 см. Ніжка поліпа звичайно невеликої довжини, тому його можна легко видалити відсіканням або скручуванням. Гістологічне дослідження поліпа є обов’язковим.

Передракові процеси шийки матки. До передракових процесів шийки матки належать епітеліальна дисплазія різного ступеня, лейкоплакія та аденоматоз (наявність ділянок циліндричного епітелію на епітелії піхви) з проявами атипії епітелію.

Дисплазія епітелію становить 15–18 % загальної кількості патологічних процесів шийки матки. Залежно від перебігу патологічного процесу розрізняють епітеліальну дисплазію слабковираженого, помірного та тяжкого ступеня.

У хворих з епітеліальною дисплазією, як правило, скарг не виникає. Іноді можливі кров’янисті виділення зі статевих шляхів, білі, біль внизу живота та в поперековій ділянці. Під час візуального обстеження шийки матки можна виявити ознаки ектопії, ектропіону, гіпертрофії або лейкоплакії.

Комплексне обстеження охоплює розширену кольпоскопію, цитологічне, гістологічне дослідження, а також дослідження щодо основних видів сексуально-трансмісивних інфекцій (захворювань, що передаються статевим шляхом), і визначення стану ендокринної (функція яєчників) та імунної систем.

Скринінг-діагностика преінвазивних і ранніх інвазивних захворювань шийки матки проводиться шляхом цитологічного дослідження мазка за Папаніколау (точність діагностики становить 85 %).

Існують різні методи терапії хворих із фоновими та передраковими захворюваннями шийки матки: медикаментозний (препарати коагулювальної дії: солковагін, солкогін, 20 % подофілін, кондилін, резорцин); електрохірургічний (діатермокоагуляція, діатермоекцизія, діатермоконізація, коригуюча діатермопунктура); кріодеструкція та лазервапоризація; хірургічне лікування (хірургічне видалення кондилом, пластичні операції на шийці — операція Штурмдорфа або Емета, ножова ампутація органа).

Профілактика захворювань шийки матки полягає у своєчасному лікуванні запальних захворювань статевих органів, корекції порушень менструального циклу, раціональному веденні пологів, профілактиці абортів, у коректній тактиці ведення хворих із використанням скринінгових технологій.

 

Самостійна робота №10

Тема: Рак грудної залози

Рак молочної залози - найпоширеніше злоякісне новоутворення серед жінок, яке викликає найбільші побоювання і характеризується здатністю до активного метастазування і досить агресивним зростанням. У світі щорічно діагностується близько одного мільйона нових випадків даного захворювання, і кожен рік від нього помирає близько півмільйона жінок (набагато більше, ніж від будь - якого іншого виду раку). Рак молочної залози є найбільш поширеною причиною одиничної смертності серед жінок у віковому проміжку від 35 до 55 років. Вірогідність захворіти цією онкологією становить 1:12 проте у деяких груп жінок вона істотно зростає
Рак молочної залози - причини розвитку
Виникнення і подальшого розвитку раку молочної залози сприяють наступні фактори:
- Гормональні фактори -> Як результат різних спостережень та досліджень було точно встановлено, що між розвитком раку молочної залози та рівнем статевих гормонів (естрогенів) існує пряма залежність. Дане твердження ґрунтується на тому, що ракові клітини молочної залози містять викликаються рецепторами естрогену білки, які сприяють зростанню пухлини.
Крім цього, дуже важливим фактором, який визначає у жінки ризик розвитку раку молочної залози, є так званий «гормональний анамнез». У разі якщо у жінки менструації почалися в дуже молодому віці або/і менопауза наступила значно пізніше, існує набагато більший ризик розвитку даного новоутворення внаслідок того, що її організм схильний до значних коливань рівня естрогену (пов'язаний з менструальним циклом) у порівнянні з середнім періодом протягом набагато більш тривалого проміжку часу. Теж саме може ставитися як до бездітним жінкам, так і до народили свою першу дитину дуже пізньому віці. Кілька дітей, раннє дітонародження і грудне вигодовування значно знижують ризик розвитку даного захворювання, внаслідок того, що значно збільшується вільний від менструальних циклів період часу.
Існує поширена думка, що вперше з'явилися деякі форми контрацептивних таблеток також впливають на виникнення раку молочної залози. Препарати, створені пізніше, поєднуючись з іншим гормоном (прогестероном), містять набагато більш низькі дози естрогену, тому їх вплив на можливий розвиток хвороби розглядається дуже низько. Замісна гормональна терапія, яка проводиться для усунення ефектів менопаузи і заповнення гомона естрогену в постклімактеричний період, являє собою досить незначний ризик. До так званого «гормонального вибуху» призводять аборти, тому їх прийнято також відносити до провокуючим розвитку пухлини факторів
- Вік -> З віком йязицірність розвитку раку молочної залози суттєво підвищується. У жінок молодше 20 років він зустрічається дуже рідко, а от починаючи з 35-го віку, спостерігається різкий стрибок захворюваності і до 85 і більше років вона становить 300 випадків на 100000 жінок
- Аліментарні фактори -> Ракове ураження молочної залози є хворобою розвинених західних країн, так як більше 50% раку молочної залози у світі реєструється в Європі та Північній Америці. У зв'язку з цим існують достатні підстави, щоб припустити наявність зв'язку між характерними для цих країн реаліями життя і розвитком ракової пухлини молочної залози.
Прямої залежності між захворюванням на рак і харчовим раціоном виявлено не було, проте існують вагомі підстави стверджувати, що вживання жирів тваринного походження у великих кількостях (з молочними продуктами, м'ясом), і як наслідок-значне підвищення циркулюючого в організмі рівня естрогену, що може сприяти розвитку даного новоутворення. Відрізняються огрядністю люди, з - за того, що істотну частину їх раціону складають тваринні жири, схильні до набагато більш високому ризику розвитку цього онкологічного захворювання
- Генетичні фактори -> Під впливом спадкового фактора у деяких жінок серйозно зростає йязицірність розвитку раку молочної залози. Жінки, які мають одну/більш найближчих родичок (сестра/мати) хворих на рак грудей, піддаються трохи більшого ризику; у разі якщо ракове ураження у родички розвинулося в постклімактеричний період і тим більше, якщо при цьому рак охопив обидві молочні залози, ризик трохи зростає
- Інші фактори -> Якщо у жінки в минулому спостерігалися доброякісні захворювання молочної залози (кісти, доброякісні пухлини, мастит), вона схильна набагато більш високому ризику виникнення злоякісного новоутворення в даному органі. Даних, які б свідчили про те, що рак даної локалізації викликають які - небудь пошкодження молочної залози (ударів, здавлювання тощо) відсутні. Також до причин розвитку злоякісного новоутворення молочної залози відносять: часті/тривалі рентгенологічні дослідження грудної клітки, що проводяться при туберкульозі або запальних захворювань легень; променеві впливу, що проводяться при інших захворюваннях (пухлини лімфатичної системи та легенів)
- Метаболічні та ендокринні розлади -> Метаболічний сидром, ожиріння, цукровий діабет, патології підшлункової залози та печінки, хронічна артеріальна гіпертензія, імунодефіцит, атеросклероз
- Неспецифічні канцерогенні фактори -> Незбалансована висококалорійна дієта (бідна і багата білками вуглеводами), куріння, робота не у відповідності з біоритмами, іонізуюча радіація, хімічні отрути
Рак молочної залози - симптоми
На ранніх стадіях розвитку, дане злоякісне новоутворення практично ніяк себе не проявляє, лише при пальпації в тканині залози можна виявити стороннє щільне утворення.
Найбільш характерною і часто зустрічається формою раку молочної залози є вузлова форма, для якої характерна наявність щільного вузлика від 5 міліметрів до 5 і більше сантиметрів. Всі нижчеперелічені ознаки раку молочної залози є характерними для даної форми.
Панцирна, рожистоподобная і маститоподобная форми характеризуються вкрай агресивним блискавичним зростанням, при цьому пухлина не має чітких меж і розходиться по всій молочній залозі і шкірі. Для рожистоподобной і маститоподобной форм характерна явна симптоматика запальної реакції: підвищення температури тіла до 39 градусів, яскраво - червоного забарвлення шкіри молочної залози та її болючість. Виходячи з даних симптомів, що найчастіше трапляються діагностичні помилки і пацієнтки отримують лікування від запальних захворювань, які і дали назву даними формами раку грудей. Панцирна форма раку як «кірка» покриває молочну залозу, при цьому стягуючи і зменшуючи її в розмірах.
При наявності невеликих пухлин молочної залози, яка - небудь симптоматика відсутня. Найбільш уважні до свого здоров'я жінки, можуть самостійно виявити в залозі пухлинний вузол при пальпації (у великій молочній залозі це зробити надзвичайно складно). Якщо вузлик рівний, круглий і болючий при натисканні - це доброякісна пухлина. До ознак злоякісності пухлини відносять: на дотик вузол нерухомий або схильний до незначного зміщення, його поверхня нерівна, він щільний як камінь, найчастіше безболісний, може досягати трьох і більше (іноді до п'ятнадцяти) сантиметрів. Також при злоякісному процесі спостерігається втягнення шкіри над пухлиною, вона збирається в зморшки і складочки (симптом «лимонної шкірки»), може спостерігатися пряме проростання новоутворення на поверхню шкіри (поверхневий компонент пророслої пухлини може нагноюватися і кровоточити).
З боку пахвових лімфатичних вузлів можуть бути такі прояви: якщо вони безболісні, рухливі або навіть незначно збільшені - побоюватися не варто; якщо ж вузли визначаються у вигляді щільних і великих, а часом і зливаються один з одним - слід бити тривогу, так як це говорить про метастатичному ураженні.
В деяких випадках з боку пухлини може виникнути набряк руки, що говорить про зайшла далеко стадії раку, так як виникає при метастатичному ураженні пахвових лімфатичних вузлів (від верхньої кінцівки блокується відтоку лімфатичної рідини і крові, розвивається лімфостаз)
Стадії раку молочної залози
Існує 4 стадії раку молочної залози, кожна з яких підрозділяється на А і В
1 стадія -> Пухлина не перевищує двох сантиметрів у діаметрі і при цьому не захоплює лімфатичні вузли, розташовані в пахвовій западині. Навколишнє залозу клітковину, ракові клітини не зачіпають, метастазування не спостерігається. Протягом п'яти років виживаність 75 - 90%
2 стадія -> Розміри пухлини при стадії 2А коливаються від двох до п'яти сантиметрів і лімфатичні вузли не уражені, або пухлина досягає менше двох сантиметрів з метастазами не більше ніж чотирьох лімфатичних вузлах. Стадія 2В характеризується появою метастазів у пахвових лімфатичних вузлах, можливе проникнення метастазів у внутрігрудного парастернальні лімфатичні вузли. Протягом п'яти років виживаність 73 - 85%
3 стадія -> При стадії 3А пухлина перевищує п'ять сантиметрів в діаметрі, проростає в лімфатичні вузли і в м'язовий шар під молочною залозою (можуть спостерігатися виділення з соска, його витягування, набряклість і виразки на шкірі залози). Регіональні метастази відсутні. Стадія 3В характеризується наявністю множинних метастазів у пахвових лімфатичних вузлах, або/та поодинокими метастазами в надключичних вузлах. Протягом п'яти років виживаність 40 - 57%
4 стадія -> За своїм розміром пухлина може бути різна, при цьому вражаючи всю молочну залозу і метастазируя в інші органи і тканини. Протягом п'яти років виживаність менше 1%
Панцирні, рожистоподобные і маститоподобные форми раку молочної залози з самого моменту їх появи відносять не менш ніж до третьої стадії раку. При даних формах раку також як і при раку молочної залози 4 ступеня, виживаність пацієнтів становить менше 10%, причому з хворих п'ять років не проживає ніхто
Діагностика раку молочної залози
Після виявлення пухлини в молочній залозі, насамперед виконується рентгенологічне дослідження молочної залози (мамографія). Альтернативою мамографії (для жінок до 45 років) є ультразвукове дослідження. При даному дослідженні можливе виявлення мінімальних змін в тканинах залози і по визначеним рентгенологічним ознаками їх класифікація (визначення злоякісності або доброякісності виявленого новоутворення).
Наступним етапом виявлення пухлинної патології є біопсія пухлини - для подальшого дослідження під мікроскопом тонкою голкою беруть маленький шматочок цікавить тканини. Після проведеної біопсії вже можна більш достовірно говорити про природу пухлини, однак найбільш точну відповідь можна отримати лише після хірургічного видалення пухлинного вузла.

У деяких випадках показане проведення дуктографії - попередньо ввівши в протоки молочної залози рентгеноконтрастна речовина, робиться рентгенівський знімок. Дане дослідження використовується для виявлення доброякісної пухлини молочних проток - внутрішньопротокова папіломи, яка може проявлятися кров'янистими виділеннями із соска і часто перероджується в рак.
При підтвердженому раку або тільки при підозрі на нього, показано проведення мінімуму необхідних досліджень: для виявлення метастазів проводиться УЗД пахвових лімфатичних вузлів; з метою виключення присутності віддаленого метастатичного ураження віддалених органів, проводиться УЗД черевної порожнини і рентгенологічне дослідження грудної льотки.
У деяких випадках показане використання онкомаркерів - проводиться дослідження крові на білки, які відсутні в здоровому організмі і виробляються виключно пухлиною.
У випадку виявлення патологічних утворень в молочних залозах, рекомендується без зволікань звернутися до лікаря - онколога. Всім жінкам, які досягли п'ятдесяти років (або після настання клімаксу), для виявлення злоякісних новоутворень на ранніх стадіях, необхідно виконувати планову щорічну мамографію
Лікування раку молочної залози
Рак молочної залози, з усіх щільних злоякісних новоутворень найкраще піддається лікуванню. Основним методом у лікуванні даного онкологічного захворювання є хірургічний, при якому видаляється уражену пухлиною орган. Проведення будь-якого іншого лікування дає лише тимчасовий підтримуючий ефект
Методи лікування раку молочної залози:
Хірургічне втручання
Практичні всім жінкам, які страждають на рак молочної залози, показано проведення хірургічної операції для видалення злоякісного новоутворення. Ще зовсім недавно, операція являла собою повну радикальну мастектомію (повне видалення молочної залози, залоз в пахвовій западині і м'язів на стінці грудної клітки). Видалення настільки великої ділянки проводилося внаслідок того, що при видаленні лише однієї пухлини залишаються невеликі непомітні вогнища ракових клітин, що призводять незабаром до рецидиву захворювання. Саме тому для ліквідації всього ракового ураження застосовувалася виключно радикальна мастектомія.
В даний час, необхідність у подібному радикальне втручання виникає досить рідко, так як для позбавлення від залишилися після оперативного втручання ракових клітин можна вдатися до гормональної терапії, хіміотерапії та радіотерапії. Показники виживаності у жінок з проведеної радикальної мастектомії, і тими жінками, яким була проведена менш радикальна операція - рівні
Мастектомія
Даний метод лікування внаслідок різних чинників є найбільш підходящим. Мастектомія проводиться при ураженні соска або ділянки розташованого безпосередньо під ним, а також якщо у жінки маленька молочна залоза і в ній спостерігається велика пухлина. На сьогоднішній день в більшості випадків ця операція представлена простий мастектомії (видаляється тканина молочної залози) або модифікованої радикальної мастектомії (разом з тканиною молочної залози видаляється мала м'яз грудної клітки). У випадку існуючого ризику рецидиву раку, дані оперативні втручання поєднуються з радіотерапією. Під час проведення такої операції найчастіше видаляються і лімфатичні залози, розташовані в пахвовій западині

 

Самостійна робота №11