Економічна наука з'являється зі становленням ринкової економіки, але коріння її йдуть у давню давнину. Аналіз окремих сторін економічної діяльності існував ще в країнах Древнього Сходу. Як відзначалося, народи цих країн у силу сприятливих природних і географічних умов раніше інших досягли економічного й культурного розвитку. Ускладнилася структура суспільства не тільки за професійною, але й соціальною (станово-кастовою) ознакою. В IV тисячоріччі до нашої ери на Давньому Сході виникають держави, основними рисами господарського укладу яких були натуральне господарство й рабовласництво, азіатський спосіб виробництва із провідною роллю державної власності й держави в господарських процесах, общинному землеволодінні, де в якості головної продуктивної сили виступали общинники при обмеженому використанні праці рабів. Світ господарства не міг не стати предметом міркування древніх проповідників, філософів, правителів. Завдяки винаходу писемності стало можливим передавати нащадкам релігійні погляди, донаучні ідеї, закони. Спочатку предметом економічного аналізу було домоведення – управління храмовим господарством і царським двором.
Характерними рисами економічної думки Давнього Сходу були:
– прагнення зберегти натуральне господарство та засудити з позицій моралі того часу розвиток товарно-грошових відносин;
– донаучний характер економічних поглядів, які ще не виділилися в окрему систему знань із суспільної думки й найчастіше проявлялися в економічній частині законодавства, дидактичних трактатах, і релігійних канонічних текстах.
У Давньому Єгипті в IV тисячоріччі була створена теократична держава з розгалуженою системою державно-бюрократичного управління. В адміністративно-господарських документах і різному роді трактатах ми не знайдемо наукових, абстрактних міркувань про сутність економічних явищ і процесів, їх можна віднести до нормативної економіки (як повинно бути), до звичайної господарської практики. Так в «Повчанні гераклеопольського царя своєму синові Мерікару» (XXII ст. до н. е.) розповідається про політичні й економічні функції фараона, його діяльність з підвищення ефективності управління апаратом чиновників, забезпечення процвітання держави. В «Повчанні Ахтоя» (XX ст. до н. е.) йдеться про переваги кар'єри переписувача-чиновника в строго регламентованій господарсько-бюрократичній системі в порівнянні з іншими професіями. У «Прореченні Іпусера» описується соціально-політичний переворот у Єгипті XXIII–XXI ст. до н. е. Автор докоряє фараону в нездатності управляти державою, дає поради з відродження сильної централізованої влади, недопущення громадянської війни, відновлення могутності Єгипту.
Найвідомішим з ранніх пам'ятників економічної думки є зведення законів Давньовавилонської держави «Закони Хаммурапі» (XVIII ст. до н. е.) [8, с. 6–36], назване ім'ям пануючого в той час царя в 1792–1750 р. до н. е. У 1902 р. при розкопках на території сучасного Іраку французькі вчені знайшли кам'яну стіну із клинописними записами 282 законів. Закони свідчили про високий рівень культури того часу. Основна тема Законів – створення умов «щоб сильний не пригноблював слабкого». Одночасно визнавалося природним і вічним майновий і соціальний розподіл на вільних общинників, царських людей і рабів. Закони були спрямовані на збереження традиційних соціальних інститутів, общинної власності на землю, обмеження товарно-грошових відносин і введення їх у рамки, що не підривають натуральне господарство. Упорядковувалися відносини оренди землі й найму; обмежувалося лихварство й боргове рабство в інтересах держави. Підкреслювалася необхідність обліку надходжень і витрат (праобраз бухобліку). За порушення законів передбачалася система покарань – штрафи, компенсація потерпілим і навіть страта.
Стародавнім пам'ятником суспільної думки Індії є «Закони манну» («Дхармашастра Ману») – збірник релігійних і морально-правових норм, обов'язків (дхарма), що визначають поведінку людини (XI ст. до н. е.). Закони приписуються міфологічному родоначальникові людей Ману. У них обґрунтовується божественний, а значить і вічний розподіл суспільства на касти, де кожна має свої обов'язки; розглядаються відносини власності, правила торгівлі, контролю за цінами, найму на роботу, оплати праці, накладення штрафів [8, с. 37–56].
Приблизно в XIII ст. до н. е. у Давньому Ізраїлі створюється Старий Завіт. Ці п'ять книг одержали назву П’ятикнижжя Мойсея, або Тори («Вчення») [1, с. 29]. Ідеологічною основою правових норм у Старому Завіті було поняття «правди» і «справедливості». Поняття справедливості, сформульоване три тисячі років тому, складалося у визнанні недоторканності шести основних прав людини: на життя («не вбий»), власність, одяг, житло, працю, відпочинок. Ідеї Тори, особливо господарсько-економічні, сприйняті християнством, вплинули на розвиток західної цивілізації, а в переломленні через Коран і на мусульманський світ.
Цитати та документи
С. П. Крашенінніков [7]
Кресала їх були дощечки, на яких по краях накручені дірочки, кругленькі із сухого дерева палички, вертячи які, у ямочках вогонь діставали. Вони використовували м'яку траву, у якій роздмухували саджу, що розгорілася від вертіння. Всі ці приналежності кожний камчадал носив із собою...
По Сибіру промишляють ведмедів ямами, у які забивають гостру обпалену й гладко вискоблену палю... він (ведмідь) примушений бігти скоріше й, побігши на яму, провалитися й черевом упасти на палю.
М. М. Міклухо-Маклай [7]
До м'ясної їжі папуасів варто додати личинки метеликів, жуків, павуків і т. п. Двоє [папуасів] були зайняті біля гнилого пня, який вони старанно рубали кам'яними сокирами. Порубавши, вони з великим апетитом жували й ковтали товсті личинки...
Відправляючись у гості, тубільці завжди із собою беруть подарунки й речі для обміну, користуючись при цьому тим, у чому вони мають надлишок. Слід зауважити, що в цьому обміні не можна бачити купівлю-продаж, а обмін подарунками: те, чого в кого багато, він дарує, не очікуючи неодмінної винагороди.
Л. Г. Морган [7]
Індійський лук мав від 3,5 до 4 футів довжини (1,2 м) і був настільки пружний, що недосвідчена людина ледь могла зігнути його так, щоб натягнути тятиву. Відтягнути тятиву назад можна було тільки завдяки практиці й величезній мускульній силі. Пущена в такий спосіб стріла блискавично вражала об'єкт.
Посадова інструкція візиру (Древній Єгипет) [8]
Він [візир] буде посилати для покупки смоківниць, відповідно до сказаного в домі царя.., для повсюдного устрою каналів... Це він буде посилати князів і правителів поселень для літніх сільськогосподарських робіт. Йому будуть доповідати всі справи. Це він буде встановлювати податі, границі всіх округів, всіх пасовищ, всіх володінь. Це він разом з начальником скарбниці буде відкривати скарбницю.
Закони Хаммурапі [8]
Коли Мардук [Бог] направив мене, щоб справедливо керувати людьми й дати щастя, тоді я вклав у вуста країни істину й справедливість і поліпшив становище людей. Відтепер:
22. Якщо людина вчинила пограбування й була піймана, то ця людина повинна бути вбита.
42. Якщо людина орендувала поле для обробки й не виростила на полі зерна, [то] її варто викрити в невиконанні [необхідної] роботи на полі, а потім вона повинна буде віддати хазяїну поля зерно у відповідності [із урожаєм] його сусідів.
48. Якщо людина має на собі процентний борг, а Адат побив поле, або повіддя віднесло врожай, або через безвіддя зерно не з'явилося на полі, [то] цього року вона не зобов'язана повернути зерно [своєму] позикодавцеві; вона може відсотки за цей рік не платити.
117. Якщо борг здолав чоловіка й він продав за срібло його дружину, його сина і його дочку або віддав їх у кабалу, [то] три роки він повинен обслуговувати будинок їхнього покупця або їх закабалітеля, у четвертому році їм повинна бути надана воля.
Закон Ману (Дхармашастра Ману) [8]
31. Заради процвітання світів він створив зі своїх вуст, рук, стегон і ступень [відповідно] брахмана, кшантрія, вайшя й шудру.
87. Для збереження Вселеної він, пресвітлий, для породжених від вуст, рук, стегні й ступень установив особливі заняття.
88. Навчання, вивчення, жертвопринесення, роздачу й одержання [милостині] він установив для брахманів.
89. Охорону підданих, роздачу [милостині], жертвопринесення, вивчення й неприхильність до мирських утіх – для кшантрія.
90. Пасіння худоби.., роздачу, жертвопринесення, вивчення (веди), торгівлю, лихварство, землеробство для вайшя.
91. Але тільки одне заняття Владика вказав для шудри – служіння цим варнам зі смиренністю.
203. Не повинне продавати [товар], змішаного з іншим, ні поганої якості, ні недостатньої [по вазі]...
262. При рішенні щодо межових знаків для границь полів, колодязів, ставків, саду й будинку повинна бути впізнана думка сусідів.
288. Хто псує майно кого-небудь навмисно або навіть не навмисно, тому покладається відшкодувати [збиток] – внести цареві [штраф], що дорівнює збитку.
115. Існує сім законних способів придбання майна: спадкування, одержання (милостині) від доброчесних, покупка, завоювання, лихварство, виконання роботи, одержання.
Питання для самоконтролю
1. Дайте характеристику господарській діяльності людей на різних етапах первісного суспільства за наступними параметрами:
а) форми власності;
б) основні види господарської діяльності привласнюючого та відтворюючого господарств;
в) основні форми суспільно-господарської організації.
2. Які причини розкладання первісного суспільства?
3. Чому в країнах Давнього Сходу сформувалася централізована державна система господарства, азіатський спосіб виробництва?
4. Які особливості економічної думки країн Давнього Сходу.
5. Які основні економічні ідеї, проблеми висвітлюються в письмових джерелах держав Давнього Сходу?
План семінарського заняття
1. Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства, їх характеристика.
2. Особливості господарства країн Давнього Сходу.
3. Економічна думка Давнього Сходу.
Теми повідомлень
1. Господарське життя на території сучасної України в первісну епоху.
2. Розвиток соціально-економічних відносин в державах Давнього Сходу.
3. Техніко-економічні досягнення перших цивілізацій.
4. Господарський розвиток Єгипту.
5. Економічні чинники появи давньосхідних держав.
6. Пам’ятки економічної думки в країнах Давнього Сходу.
Тести
