Методи оцінки прибутковості підприємства

Метод	Характеристика
Метод прямого розрахунку	Метод прямого розрахунку базується на тому, що кількість продукції, що реалізується (обсяг продажу) по кожній номенклатурній позиції множать послідовно на ціни реалізації та на загальні витрати кожної одиниці.
Аналітичний метод	Базою розрахунку при цьому методі служать витрати на 1 грн. товарної продукції, базова рентабельність, а також сукупність звітних показників діяльності підприємства (факторний метод). З врахуванням витрат на 1 грн. товарної продукції прибуток планують по всьому випуску товарної продукції (порівняної та непорівняної).

 

Але метод прямого розрахунку не дозволяє виявити окремих
факторів впливу на прибутковість, і при широкій номенклатурі
продукції, що виготовляється, дуже трудомісткий.

Оцінка господарської діяльності підприємства завжди здійснювалась за допомогою показників прибутковості як результативності господарської діяльності. На стадії зародження та первинного розвитку підприємства важливі не абсолютні, а відносні показники прибутковості, що можуть бути відображені в позитивній динаміці.

Серед основних показників прибутковості підприємства, за якими можна оцінити його стан можна виділити прибуток. На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку:

- прямого розрахунку,

- за показником витрат на одну гривню продукції,

- економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів та врахувати динаміку змін на кожному етапі розвитку підприємства.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Для цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції;

- собівартості продукції;

- рівня оптових цін і рентабельності продукції;

- асортименту та якості продукції.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період.

Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується:

- зміна оптових цін;

- припинення випуску окремих видів продукції;

- зміна рентабельності окремих видів продукції;

- зниження їх собівартості.

Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані.

За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству. Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції.

При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції.

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки [6].

Прибуток підприємства поділяється на:

1) Чистий прибуток - прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства.

Він розраховується наступним чином:

 

ЧП = ЗП – Пп (1.1)

 

де, ЧП – чистий прибуток;

ЗП – загальний прибуток;

Пп – податок на прибуток.

2) Операційний прибуток (По), що його часто називають чистим прибутком, обчислюється за наступною формулою:

 

П_о = П_в – В_нев. (1.2)

 

де, Пв – валовий прибуток;

В_нев. – невиробничі витрати.

3) Маржинальний прибуток (Пм) характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами:

 

П_м= ЧД – ЗД (1.3)

 

де, ЧД – чистий дохід;

ЗД – сума змінних витрат.

4) Прибуток від продажу продукції (Пр) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її повною собівартістю:

 

П_р = В_р – С_рнв – С_н (1.4)

 

Де, Вр – виручка від продажу продукції;

Срнв - собівартість проданої (реалізовної) продукції за неповними витратами;

Сн - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.

5) Оподаткований прибуток (По):

 

П_о = Д_в – (В_в + АВ) (1.5)

 

де, Дв – валовий дохід за певний період;

Вв – валові витрати за той самий період;

АВ – сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

6) Валовий прибуток (ВП) – це остаточний результат діяльності підприємства. Він може бути не тільки додатнім. Іноді в результаті виходить збиток у результаті надмірних витрат на виробництво або непередбачених витрат при реалізації товару. Розраховується за такою формулою:

 

ВП = ЧД – Ср.п. (1.6)

 

де, ЧД – чистий дохід; Ср.п. – собівартість реалізованої продукції.

Дана величина утворюється в результаті реалізації всіх видів продукції та послуг, а також включає в себе доходи від позареалізаційних операцій. Вона показує ефективність виробництва в цілому.

У роздрібній торгівлі джерелом утворення прибутку, окрім перелічених вище, є певні націнки: в оптовій торгівлі – це торгівельно–збутові націнки, у громадському харчуванні – це торгові націнки.

За джерелами формування прибутку у розрізі основних видів діяльності підприємства виокремлюють такі види прибутку:

1) прибуток від операційної діяльності.

Це, власне, основний прибуток, який підприємство отримує як результат основної діяльності.

2) прибуток від інвестиційної діяльності.

Результати відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій – у вигляді доходів від участі в спільних підприємствах, від володіння цінними паперами і від депозитних вкладів; а частково – у прибутку від реалізації майна, оскільки така реалізація активів має характер дезінвестицій і є предметом інвестиційної діяльності підприємства.

3) прибуток від фінансової діяльності.

Основні грошові потоки по ньому пов’язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування, а саме: залученням додаткового акціонерного чи пайового капіталу; емісією облігацій або інших боргових цінних паперів; залученням кредиту в різних його формах, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і відсотків та погашення зобов’язань із основного боргу [18].

На зміну суми прибутку підприємства впливає багато факторів, основними з яких є:

- зміна цін на продукцію та послуги;

- зміна обсягу продукції та послуг;

- зміни в структурі реалізації;

- зміни витрат на виробництво послуг та продукції.

Розрахувати їх вплива факторі можливо за допомогою таких формул ():

(1.7)

 

де, Dі – вплив фактору;

– фактор.

 

(1.8)

де, – фактори, що впливають на зміну прибутку.

Оцінка рентабельності підприємства здійснюють за системою показників, які характеризують окремі сторони господарської діяльності.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, дохідність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат тощо. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання.

Показники рентабельності, які найчастіше використовують та розраховуються на підприємстві наведені в табл.1.6 (Додаток А).

Основні завдання оцінки рентабельності:

- оцінити ефективність діяльності підприємства на поточний момент;

- виявити зміни рентабельності протягом певного періоду;

- визначити чинники, які вплинули на зміну рентабельності;

- визначити резерви зростання рентабельності.

Даними для проведення оцінки рентабельності підприємства є:

- виручка від реалізації;

- собівартість реалізованої продукції;

- витрати на збут, адміністративні та інші операційні витрати;

- прибуток від операційної діяльності;

- прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

- прибуток від звичайної діяльності (прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – податок на прибуток від звичайної діяльності);

- чистий прибуток.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства [12].

З цієї причини вони є важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

Також, одним із головних показників прибутковості є рентабельність реалізованої продукції. Рентабельність реалізованої продукції () - розраховується як відношення валового прибутку (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

 

(1.8)

 

де, ЧП – чистий прибуток;

Д – виручка від реалізації продукції.

Отже, в економічній літературі є багато формул, які дозволяють оцінити прибутковість підприємства, але для оцінки прибутковості в розділі 2 даної роботи ми будемо використовувати лише ті показники, котрі найбільш точно оцінять стан підприємства, а саме його прибутковість. Дані показники наведемо у табл.1.7.

Таблиця 1.7