Пластмаси світлової полімеризації (фотополімери). 4 страница

Промисловість випускає зі сплаву золота диски діа­метром 10, 18, 20, 23 і 25 мм і завтовшки 0,28 — 0,3 мм (для виготовлення коронок), злитки масою 5 г (для відливки проміжкових частин мостоподібних проте­зів, бюгелів), дріт для кламерів, пластинки золотого припою.

Сплав золота 900-ї проби має недостатню твердість, легко піддається стиранню. Тому під час виготовлення штампованої коронки всередину, на жувальну поверх­ню і різальний край заливають припій.

Наклепку, що утворюється під час вальцювання, протягування і кування виробів із золота, знімають шляхом випалювання за температури до 800 °С. Коли гільзу для коронки штампували на штампі з легкоплав­кого сплаву, то перед випалюванням її потрібно ретель­но очистити і прокип'ятити в хлоридній кислоті для видалення часточок свинцю і бісмуту.

Температура плавлення сплаву золота 900-ї про­би — близько 1000 °С. Під час виготовлення коронок, лиття, паяння протезів зі сплаву втрачається до 2% золота.

Сплав золота 750-ї проби з платиною має жовтий колір (менш яскравий, ніж у чистого золота). Наяв­ність платини і більший вміст міді в сплаві (порівня­но з попереднім сплавом) роблять цей сплав твердим і пружним. Він дає невелику усадку під час лиття, то­му з нього виготовляють точні протези та їх части­ни, наприклад вкладки. Цей сплав не можна обробляти тиском. Він використовується для виготовлення ме­тодом лиття виробів, які повинні мати підвищені пруж­ні властивості (каркаси бюгельних і шинуючих про­тезів).

Коли в сплав золота 750-ї проби, який не містить платину, додати мідь і кадмій (10—12%), то температу­ра його знизиться до 800 °С. Такий сплав застосовують як припій для сплавів золота високих проб, а також для срібно-паладієвих сплавів.

В.Н. Копєйкін та співавтори (1995) усі сплави зо­лота, що застосовуються для виготовлення зубних про­тезів, поділяють на чотири типи (табл. 9).

 

Таблиця. 9. Склад і механічні властивості сплавів на основі золота для лиття зубних протезів

(В.Н.Копєйкін та співавт., 1995)

Тип спла­ву	Кількість золота і металів платино­вої гру­пи, %	Твердість за Брінеллем, МПа	Межа теку­чості, Н/мм2	Видов­ження (міні­мум), %	Характе­ристика сплаву (стандар­ти І5О, АБА)
		Міні­мум	Мак­симум
І						М'який
II						Середній
III						Твердий
IV		150 220	-	300 450	10 2	Надтвер­дий

 

Сплав золота 900-ї проби (І тип) містить 90% золо­та, 6% міді й 4% срібла. Має приємний жовтий колір. Сплав стійкий до корозії, виявляє велику пластичність і в'язкість, рідкотекучий у розплавленому стані, легко піддається вальцюванню, куванню, штампуванню, лит­тю та іншим видам обробки. За міжнародними стандар­тами (15О) він придатний для виготовлення зубних протезів, які зазнають невеликих навантажень.

Сплав золота 750-ї проби з платиною (II тип) міс­тить 75% золота, 8% міді, 8% срібла і 9% платини, має жовтий колір. Платина і мідь надають йому твердості й пружності. Сплав дає невелику усадку під час лит­тя. Застосовується для відливки кламерів, бюгелів і протезів.

Сплав золота з кадмієм містить 75% золота, 13% мі­ді, 5% кадмію, 2% латуні і 5% срібла. Температура плав­лення становить 821 °С. Служить припоєм для протезів із золотих сплавів.

Сплав золота III типу "Супер ТЗ" (Росія) містить 75% золота, має жовтий колір. Густина його становить 15,2—15,5 г/см³, температура плавлення — 880 —950 °С, твердість за Віккерсом після лиття — 1300 — 1450 Н/мм², після термічної обробки — 2000 — 2200 Н/мм², межа текучості — 220 — 250 Н/мм², відносне видовження — 20 — 25%, коефіцієнт термічного розширення — 19,7 — 20,3-Ю"⁶ за температури від 200 до 600 °С. Призначе­ний для виготовлення фронтальних і бічних мостоподібних протезів, вкладок і замків.

Сплави золота IV типу випускають зарубіжні фірми. Вони призначені для виготовлення часткових знімних протезів із кламерами, мостоподібних протезів і коронок.

"Суперпал" (Росія) — золотопаладієвий сплав (60% паладію і 10% золота). Застосовують для виготовлення металокерамічних зубних протезів.

З металів платинової групи в стоматології застосо­вують паладій, платину і срібло.

Паладій — метал сріблясто-білого кольору, який нагадує платину. У природі зустрічається в полімета­левих рудах, які містять платину, срібло, іридій та інші метали. Чистий паладій добувають із платинових концентратів шляхом афінажу під час пірометричної та електрохімічної переробки. Щоб відрізнити паладій від платини, слід подіяти на поверхню зачищеного металу розчином йоду. На поверхні паладію в місці контакту з йодом утворюється темна пляма, тоді як платина не змінюється.

Паладій хімічно достатньо стійкий, але розчиняєть­ся в азотній кислоті, гарячій сірчаній кислоті, царській горілці. В агресивних середовищах на поверхні пала­дію та його сплавів утворюється захисна антикорозійна плівка. Реакція паладію з киснем відбувається тільки підчас нагрівання до 700 — 900 °С. Паладій має особли­вість розчиняти (поглинати) величезну кількість вод­ню (до 800 — 900 об'ємів водню) в одному об'ємі мета­лу, що дозволяє застосовувати його як каталізатор у промисловості.

Паладій твердіший за платину, але гірше обробля­ється тиском. Він має доволі високу ковкість і добре піддається вальцюванню. У зубопротезуванні застосо­вують сплави,-які містять паладій, золото, срібло та ін­ші метали. З них виготовляють незнімні зубні протези методами штампування і лиття. Він є складовою части­ною сплавів, які використовуються для виготовлення металокерамічних протезів (фарфорова маса краще з'єд­нується з оксидною плівкою сплавів, які містять па­ладій).

Платина — метал сірувато-білого кольору, має ве­лику густину. У природі зустрічається в рудах разом із золотом, паладієм, сріблом та іншими металами, а та­кож у вигляді самородків. Добувають платину з подріб­неної породи шляхом промивання водою. Важка плати­на осідає на дні посудини. Промисловий спосіб виді­лення платини з руди — збагачення і проведення в по­дальшому циклу хімічних реакцій. Зі сплаву платину можна добути шляхом афінажу.

Незважаючи на велику твердість, платина виявляє високу пластичність і в'язкість, добре кується і оброб­ляється тиском. У розплавленому стані має добру текучість, хімічно стійка, розчиняється тільки в царській горілці, під час нагрівання не окиснюється.

Платина входить до складу багатьох сплавів, особ­ливо сплавів золота (вона підвищує механічні власти­вості сплаву).

З платини можна виготовити коронки і мостоподібні протези. Припоєм для платини може бути-чисте зо­лото або сплави золота, які містять платину (3 части­ни золота і 1 частина платини). Платинову фольгу ши­роко застосовують під час виготовлення фарфорових коронок. Завдяки низькому коефіцієнту теплового роз­ширення, близькому до такого у фарфору, платину ви­користовують для виготовлення крампонів фарфорових зубів.

Срібло — метал білого кольору з голубуватим, жов­туватим чи зеленуватим відтінком. У природі зустріча­ється у вигляді самородків, входить до складу поліме­талевих руд, хімічних сполук (срібний блиск — А£₂5, рогове срібло — А§С1).

Чисте срібло добувають із руд методом плавлення за високої температури.

Срібло виявляє високу пластичність. Так, з 1 г сріб­ла можна витягнути дріт завдовжки 1800 мм або фоль­гу завтовшки 0,00001мм. Срібло недостатньо хімічно стійке, розчиняється в гарячій сульфатній та нітрат­ній кислотах. Хлоридна кислота діє на нього слабко. Легко окислюється, реагує із сірководнем, утворюючи сульфід срібла темного кольору. При взаємодії з роз­чином натрію хлориду утворює хлорид срібла. У про­цесі плавлення легко сполучається з киснем, котрий виділяється під час охолодження, що може призвести до появи пор у відливку. Для зменшення поглинання кисню срібло плавлять під шаром товченого деревного вугілля.

Срібло має найвищу електропровідність. Усі інші метали за цим показником порівнюють зі сріблом. Чис­те срібло в зубопротезній практиці не застосовують че­рез недостатню хімічну стійкість у ротовій порожнині. Однак срібло входить до складу багатьох сплавів (золота, паладію) і припоїв. Його використовують для ви­готовлення пломбувальник штифтів і амальгами для пломб, комбінованих моделей.

Сплави срібла з паладієм відносно недорогі, достат­ньо міцні, мають високі антикорозійні й добрі техноло­гічні властивості. Корозійна стійкість срібно-паладієвих сплавів обумовлена вмістом у них паладію. Для поліп­шення властивостей срібла у сплави додають золото (склад сплавів: срібла — 55 — 60%, паладію — 27 — 30%, золота — 6 — 8%, міді — 2 — 3%, цинку — 0,5%). Такі сплави використовують для виготовлення незнімних зубних протезів (вкладок, коронок, мостоподібних про­тезів),

У 1975 р. були розроблені 4 срібно-паладієві спла­ви, які випускаються промисловістю (В.Ю. Курлянд­ський та співавт.). За своїми властивостями вони по­дібні до сплавів на основі золота. Склад сплавів пода­ний у табл. 10.

У ротовій порожнині вони не утворюють значних мікрострумів як між собою, так і зі сплавами золота. Застосування протезів зі срібно-паладієвих сплавів у поєднанні з конструкціями з нержавіючої сталі непри­пустиме, оскільки в ротовій порожнині утворюється гальванічний елемент, що зумовлює хронічну інтокси­кацію (гальванізм).

Сплав ПД-140 застосовують для заливки жувальної поверхні й різального краю внутрішньої частини ко­ронки.

Сплав ПД-150 використовують для виготовлення вкладок, ПД-190 — для лиття деталей зубних протезів.

Зі сплаву ПД-250 виготовляють штамповані деталі протезів (коронки, базиси знімних протезів).

Срібно-паладієвий сплав, який містить золото (срі­бла — 72%, паладію — 22%, золота — 6%), застосову­ють для виготовлення вкладок, кріплень для фасеток у мостоподібних протезах.

Переважна більшість срібно-паладієвих сплавів ма­ють такі властивості: густина — 10,3 — 10,9 г/см³, темпе­ратура плавлення - 1100 °С, міцність - 30-35 кгс/см²,

 

 

 

 

Марка сплаву	Вміст металів у сплаві, %	Густина, г/см3	Темпе­ратура плавлен­ня, °С	Твер­дість за Віккерсом (межа)	Видов­ження, о/ /о
паладій	срібло	летючі метали (кадмій, цинк)
ПД-140	13,5	53,9	35,6	10,3
ПД-150	14,5	84,1	0,4	10,6
ПД-190	18,5		0,5	10,6
ПД-250	24,5	72,1	0,4	10,9

Таблиця 10. Склад і фізико-механічні властивості срібно-паладієвих сплавів

видовження — до 25%, усадка — 2%. їх паяють припоєм для сплавів із золота, вибілюють у 15 — 25% розчині хлоридної кислоти.

Сплави випускаються промисловістю у вигляді дис­ків (діаметром від 8 до 25 мм), штаб (завтовшки 0,3 мм)_; стрічок (завтовшки 0,5; 1 і 1,2 мм), пластинок (розмі­ром 1x5x5 мм) і дроту (діаметром 1,2; 1,4 і 2 мм).

Для зниження газонасиченості срібно-паладієвих сплавів і запобігання їх окисненно під час лиття дета­лей застосовують безводний борат натрію (буру), зне­воднюючи його прожарюванням до застосування під час плавлення сплаву. Під час повільного плавлення інтенсивно окиснюються і випаровуються летючі еле­менти (кадмій і цинк), що призводить до підвищення температури плавлення і погіршення технологічних влас­тивостей сплаву. У зв'язку з цим залишки сплаву реко­мендується використовувати як добавку (до 50%) у сві­жий сплав.

Штамповані коронки зі сплаву ГТД-250 виготовля­ють за технологією, прийнятою для сплаву золота 900-ї проби. Кування виконують роговим молоточком. Пе­ред термічною обробкою коронки піддають травленню у 25% розчині хлоридної або сульфатної кислоти.

У США з еластичного сплаву срібла з оловом випус­кають стандартні тимчасові коронки "Ізо-Форм" (для за­хисту премолярів і молярів після їх препарування).

До неблагородних металів, які застосовують в ортопедичній стоматології, відносять залізо (чорний ме­тал) і низку кольорових металів, зокрема кобальт, моліб­ден, нікель, титан, хром (табл. 11).

Сплави на основі заліза. Залізо — метал срібляс­того кольору із синюватим відтінком. Хімічно нестійке, у вологому середовищі піддається корозії. Розчини кис­лот розчиняють залізо.

Залізо зустрічається тільки у вигляді залізних руд: магнітний залізняк (магнетит) — Ре_:іО^; червоний заліз­няк (гематит) — Ре₂О₃, бурий залізняк — ¥₂О₃пН₂О; шпатовий залізняк (сидерит) — РеСО₃. Залізо добува­ють також із руд, які містять хром (хроміти), хромато-

 

	Таблиця 11. Основні властивості заліза і деяких	кольорових	металів
Метал	Густина, г/см3	Темпера­тура плавлен­ня, °С	Темпе­ратура кипін­ня, °С	Усадка під час твердін­ня, %	Межа міцності, кгс/мм2	Відносне видов­ження, %	Твердість за Брінел- лем, кгс/мм2	Коефіцієнт лінійного розширеня
Залізо	7,86			ДоЗ			60-70
Алюміній	2,73							22,5
Кадмій	8,6 С 8,6			4,7
Кобальт	З7			Незначна				12,8
Магній	1,74				7-10			26,7
Молібден	10,2				80-120|		150-160
Мідь	8,8			1,7
Нікель	8,9				35-40
Олово	7,3				1,7
Свинець	11,34	327,4			1,3			21,1
Титан	4,5				25,6			8,5
Хром	7,2			1,8		6,7
Цинк	7,2	419,5		1,3

 

нікелевих, титаномагнетитових та ін. Залізо добувають із руд плавленням у доменних печах у вигляді чавуну, який застосовують у народному господарстві для виго­товлення різних виробів (деталей машин, посуду та ін.) методом лиття. Чавун переробляють у сталеплавильних печах па сталь (сплави) бесемерівським і мартенівсь­ким способами, які ґрунтуються на принципі окиснення різних домішок (насамперед вуглецю), які містять­ся в чавуні. Для виплавлення сталі використовують та­кож електропечі.

Залізо широко використовують у народному госпо­дарстві й стоматологічній практиці для виготовлення інструментів і апаратів, а в сплавах — для виготовлен­ня напівфабрикатів і ортопедичних конструкцій (не­ржавіюча сталь).

У твердому стані залізо може бути у двох алотропіч­них формах. За температури до 900 °С воно перебуває у формі а-кристалів із кристалічною решіткою об'єм­но центрованого куба. За температури 900 °С а кристали переходять у у-кристали з кристалічною решіткою з центрованими гранями, які при підвищенні температу­ри до 1400 °С переходять знову в а-кристали. Проте, на відміну від а-кристалів, характерних для темпера­тур нижче від 900 °С, їх називають 1-кристалами. За температури до 770 °С а-кристали є феромагнітними. При підвищенні температури феромагнетизм зникає.

Залізо з вуглецем у сплавах може бути в різних комбінаціях (структурних видах): у вигляді хімічної сполуки (карбід заліза — Ре₃С) або твердого розчину, коли атоми вуглецю розміщуються в кристалічній ре­шітці між атомами заліза. Вуглець у сплаві може пере­бувати й у вільному стані (у вигляді графіту). Різні види структурних зв'язків заліза з вуглецем спостерігають­ся під час термічної обробки сталі та її кристалізації з розплаву.

Відомі такі структурні зв'язки заліза з вуглецем:

1. Аустеніт — твердий розчин вуглецю в залізі. Вінпластичний, ковкий, твердий (до 200 кгс/мм² за Брінеллем).

2. Ферит — твердий розчин вуглецю. Він дуже м'який і
пластичний. Твердість становить близько 80 кгс/мм² за Брінеллем.

3. Цементит (карбід заліза) — дуже твердий і крихкий.

4. Перліт — суміш кристалів цементиту і фериту. Утво­рюється з аустеніту в результаті його розпаду за тем­ператури 723 °С. Твердий і крихкий.

5. Ледебурит — суміш перліту і цементиту. Дуже твер­дий і крихкий.

Аустенітна структура нержавіючої сталі відповідає всім основним вимогам, які ставляться до зубопротез­них матеріалів. Під час механічної і термічної обробки сталі її намагаються зафіксувати в аустенітній структурі.

Хром із вуглецем у сплавах також може утворювати низку хімічних сполук — карбідів хрому (СгС₂, Сг^С, Сг₃С₂). Вони утворюються під час термічної обробки сплаву в інтервалі температур 450 — 800 °С.

Сортову сталь добувають тигельним плавленням. У тиглі завантажують певні види сталі разом із спеціаль­ними добавками. Задаючи певний режим плавлення, до­бувають спеціальні сталі, які застосовують у стомато­логічній практиці.

Маркування сталі проводять за літерно-цифровою системою. Легуючі елементи, що містяться в сталі, позна­чають початковими літерами назв елементів: хром — X, нікель — Н, кобальт — К, титан — Т (за винятком та­ких елементів: манган — Р, силіцій — С, ванадій — Ф, алюміній — Ю, мідь — Д). Кількісний вміст легуючих елементів і вуглецю позначають цифрами. Перші дві цифри — кількість вуглецю в сотих частках відсотка, яку містить сталь. Кількість вуглецю, меншу за 0,15%, не позначають. Наступні (за буквою, що позначає ле­гуючий елемент) цифри вказують на кількісний вміст цього елемента в цілих числах, але цифру не ставлять тоді, коли він становить менше ніж 1,5%. Наприклад, сталь 2Х18Н9 містить 0,2% вуглецю, 18% хрому і 9% ні­келю.

Нержавіюча хромонікелева сталь. Основним ком­понентом сплаву є залізо. Він містить хром, нікель і невелику кількість вуглецю, силіцію, мангану та інших речовин. Хром і нікель на основі а- і у-заліза можуть утворювати твердий розчин (18% хрому і 9% нікелю.). Зі зменшенням кількості нікелю або зі збільшенням кількості хрому сплав стає двофазним в усьому інтер­валі температур.

Одним із недоліків нержавіючої сталі є небезпека виникнення в сплаві міжкристалічної корозії через по­яву (за певних умов) карбідів хрому. Щоб запобігти цьому, до складу нержавіючої сталі вводять титан, який більш активно, ніж хром, вступає у зв'язок із вугле­цем, утворюючи карбіди титану.

Для поліпшення рідкотекучості нержавіючої сталі, яку використовують для лиття, до її складу вводять 2,5% силіцію (сталь ЄЇ-95). Нержавіючі сталі поділя­ють на дві групи: хромисті й хромонікелеві. В ортопе­дичній стоматології застосовують тільки хромонікелеві сталі (табл. 12).

Хромонікелева сталь типу 18/9 - сріблястий сплав із блискучою поверхнею. Температура плавлення ста­новить 1400 - 1450 °С, густина -7,2-7,8 г/см³, кое­фіцієнт лінійного розширення 16-1 0~⁶, міцність на роз­рив — 56 — 75 кгс/мм², твердість за Брінеллем — 140-180 кгс/мм².

 

Таблиця 12. Склад деяких хромонікелевих нержавіючих сталей

 

Марка сталі	Вміст елементів у сплаві, мас.%
	Вуглець	Залізо	Силіцій	Манган	Ніобій	Нікель	Титан	Хром
Х18Н9	0,07	69,08			0,5		0,35
20X18Н9Т	0,20	68,20		2	—
25Х18Н10С	0,25	69,75	11,8		-		-

 

 

Нержавіюча сталь виявляє добру в'язкість, пластич­ність і рідкотекучість. Вона легко заповнює опоку. Під час твердіння утворює однорідну дрібнозернисту аусте­нітну структуру, яка має високі антикорозійні власти­вості, стійка до дії слини, розчинів солей і слабких роз­чинів деяких кислот. Однак під час механічної обробки (кування, штампування та ін.) ці властивості різко змі­нюються. Сталь набуває підвищеної твердості, втрачає пластичність, виявляє слабко виражені магнітні влас­тивості. Якщо сталь знову піддати механічній обробці, стає можливим її руйнування, поява тріщин, а то і роз­ривів.

Для повернення сплаву його початкових властивос­тей виріб піддають термічній обробці (прожарюванню або випалюванню) за температури в межах 1000 — 1100 °С (до солом'яно-жовтого кольору) з подальшим швидким охолодженням у холодній воді або струмені холодного повітря.

Мал. 13. Каркаси металевих протезів

Нержавіюча сталь знайшла широке застосування при виготовленні стоматологічних конструкцій: незнімних протезів, кламерів, деталей ортопедичних апаратів (мал. 13). Для виготовлення штампованих коронок

 

мисловість випускає стандартні гільзи з листової сталі марки 20Х18Н9Т завтовшки 0,25 — 0,3 мм. Випуска­ється 22 розміри гільз діаметром від 6 до 16 мм і один розмір діаметром 18 мм. З цієї самої сталі випускається дріт для кламерів, шин, деталей ортопедичних апара­тів. Сталь марки 25Х18Н10С застосовують для відлив­ки деталей стоматологічних конструкцій. Недоліком цієї сталі є відносно велика усадка під час твердіння (до 2%) і низька межа міцності (близько ЗО кгс/мм). її використовують для промислового виготовлення стан­дартних зубів, зашиток для фасеток, які комплектують гарнітурами (передні й бічні зуби). Стандартні зуби і фасетки застосовують рідко.

Для виготовлення суцільнолитих і комбінованих (ме­талпластмаса) коронок і мостоподібних протезів за­стосовують сплави заліза з нікелем і хромом -- "Дентан" і "Дентан М".

"Дентан" -- Х23Н27С. Склад: залізо - 45,5%, ні­кель — 27%, хром — 23%, манган, силіцій. Густина — 7,9 г/см³, коефіцієнт лінійного розширення -- 17,0-10"⁶, твердість за Брінеллем — 190 кгс/мм².

"Дентан М" - - Х23Н27МС-ВН. Склад: залізо -43%, нікель — 27,5%, хром — 23%, молібден — 2,5%, манган, силіцій. Густина - 7,9 г/см³, коефіцієнт лі­нійного розширення — 17,0-10~⁶, твердість за Брінел­лем — 200 кгс/мм².

Згідно з міжнародними стандартами сплави, які міс­тять понад 1% нікелю, є токсичними. Відомо, що біль­шість нержавіючих сталей і спеціальних стоматологіч­них сплавів (КХС, нікелехромові, нікелетитанові та ін.) містять більше нікелю. Безнікелеві сплави "Хероне-ум СЕ", "Херонеум ЕН" (Німеччина), експеримен­тальну безнікелеву азотисту сталь РС-1 (Б.П. Марков і співавт., Росія) нині застосовують для виготовлення литих мостоподібних і бюгельпих протезів.

Нержавіючі сталі, що застосовують в ортопедичній стоматології, містять небажані домішки, зокрема сірку і фосфор. Коли в нержавіючій сталі міститься понад 0,04% сірки, то підвищується крихкість сталі в гарячо му стані (червоноламкість). Вона легко руйнується під час термічної обробки. Домішки фосфору (навіть соті частини відсотка) надають сталі крихкості в холодному стані.

Кобальт, нікель, титан, хром і їх сплави. Кобальтонікелехромові сплави застосовують переважно для виготовлення ортопедичних конструкцій високої точ­ності методом лиття. Так, для виготовлення суцільнолитих бюгельних протезів використовують сплави: "Бюгодент", "Пластокрист", "Каракрист" і запропоновані академіком П.С. Флісом та співавторами сплави ДБП-7, ДБП-8, "Керадент" та ін. Сплави мають хороші тех­нологічні, механічні й екологічні властивості, невели­ку усадку,

Кобальт — метал сріблясто-білого кольору з роже­вуватим відтінком. У природі зустрічається в рудах (на­приклад, арсенокобальтових). Кобальт добувають із руд складним технологічним циклом. Має високі антикоро­зійні й фізико-механічні властивості, малу усадку, до­статньо пластичний. Застосовують його для добування сталі з підвищеною міцністю, надтвердих сплавів (победит, стеліт) і сплавів із високими магнітними власти­востями.

У зубопротезуванні застосовують сплави кобальту і хрому, магнітні сплави для фіксації знімних зубних протезів, протезів обличчя. Сплави такого типу розроб­ляються в Японії.

Кобальтохромовий сплав вперше застосували в сто­матологічній практиці Ерд і Пренг у 1933 р. під назвою віталіум. Густина цього сплаву становить 8,3 г/см³, межа міцності на розтягування — 63,4 кгс/мм², від­носне видовження - 10%, твердість за Брінеллем — 365 кгс/мм², усадка під час твердіння — 1,8 — 2%.

У нашій країні розроблені і випускаються кобальтохромові сплави (КХС). їх склад наведено в табл. 13.

Сучасні кобальтохромові сплави (КХДЕНТ, КХ63НМ-ВН) застосовують для виготовлення литих металокерамічних, металоситалових, металополімерних і суцільнолитих коронок і мостоподібних протезів. Сплав

 

Таблиця 13.	Склад кобальтохромових сплавів
Сплав		Вміст елементів у	сплаві	%
	Вуглець	Залізо	Кобальт	Силіцій	Манган	Молібде	Нікель	Хром
Кобальто-	—	—		—	0,5	0,5
хромовий
Кобальто-	0,4	0,7	62-	0,3	0,5	5,5	Слі-	30-
хромовий							ди
ЛК-4	0,15-	1,5		0,03	0,6	4,5-	о, о	25-
	0,25					5,5	3 8

 

Примітка: сплав ЛК-4 запропонований В.І. Кулаженком.

"Бюгодент ХК63НМУ-ВИ" призначений для виготов­лення литих бюгельних і мостоподібних протезів, коро­нок, кламерів, базисів знімних протезів та шинуючих апаратів.

Основу кобальтохромових сплавів складає кобальт, який має високі механічні властивості. Хром додають для надання сплаву твердості й антикорозійних власти­востей.