Транспортний комплекс України

Транспорт — одна з найбільш важливих галузей народного господарства України. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень.

Структура. Виділяють такі види транспорту:

- наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний),

- водний (морський, річковий, озерний),

- повітряний

- електронний.

 

За функціональними особливостями транспорт поділяється на вантажний та пасажирський.

За призначенням виділяють транспорт загального користування, відомчий та особистого призначення.

Значення. Транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень.

З одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціонування самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування і т. п., а з другого — доставляє готову продукцію до споживача. Таким чином, в процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а звідси — на ефективність і ціну.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура.

Регіональні особливості формування. Транспорт, на відміну від інших галузей господарства, має лінійно-вузловий характер розміщення. Основними елементами його територіальної структури є транспортні шляхи, транспортні пункти і вузли. Серед транспортних шляхів розрізняють магістралі — дороги з підвищеною пропускною здатністю. Транспортні магістралі є спеціалізованими (залізничні, автомобільні) або такими, що поєднують лінії двох чи навіть трьох видів транспорту — так звані полімагістралі. До полімагістралей відносяться, наприклад, залізнично-автомобільна Київ —- Житомир — Рівне — Львів, автомобільно-залізнично-річкова Київ — Дніпропетровськ — Запоріжжя та ін.

До транспортних пунктів належать залізничні й автобусні станції, річкові і морські порти, аеропорти та ін.

Транспортні вузли — це місця перетину або розгалуження не менш як трьох шляхів сполучення одного або різних видів транспорту. Вони можуть бути спеціалізованими (залізничні, автомобільні) або інтегральними (автомобільно-залізничні, залізнично-автомобільно-річкові та ін.). Прикладом автомобільного транспортного вузла є Умань, залізничного — Сміла. Місто Київ є автомобільно-залізнично-річково-авіаційним вузлом.

В цілому в Україні розвинуті всі види транспорту

Частка сектору транспорту та зв'язку у валовому внутрішньому продукті України (за даними Держкомстату) станом на 2009 становила 11,3%. Чисельність працівників галузі становить майже 7% від загальної чисельності зайнятого населення.

Україна володіє розвиненою інфраструктурою залізничного та водного транспорту.

Вигідне географічне положення України обумовлює проходження Міжнародних транспортних коридорів, зокрема

· Пан'європейських транспортних коридорів № 3, 5, 7, 9;

· коридорів Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) № 3, 4, 5, 7, 8, 10 та

· транспортного коридору Європа — Кавказ — Азія (ТРАСЕКА).

Сьогодні транспортний сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у перевезеннях. Рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів і вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.

Залишається низьким рівень сервісного обслуговування клієнтів, недостатньо використовується наявний транзитний потенціал і вигідне географічне положення країни. Спостерігається відставання в розвитку транспортної інфраструктури, транспортно-логістичних технологій, мультимодальних перевезень, рівня контейнеризації, що зумовлює високу частку транспортних витрат у собівартості продукції.

Провідну роль у вантажообороті посідає трубопровідний транспорт. Друге місце — залізничний.
Територіальне поєднання різних видів транспорту, які, взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби виробництва і населення у перевезеннях, становлять транспортну систему країни

Транспорт України забезпечує не лише власні потреби у перевезеннях вантажів і пасажирів, ай транзитні, оскільки наша країна має вигідне економіко-географічне і геополітичне положення. Транзитні перевезення — важливе джерело поповнення валютних надходжень держави.
У перспективі розвитку транспорту — створення так званих транспортних коридорів — поліпшених залізничних і автомобільних шляхів високої провізної здатності і належного обслуговування.
Виділяють ще так званий електронний транспорт, що транспортує інформацію через підключення місцевої комп'ютерної мережі до міжнародної системи "Інтернет".

Залізничний транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажирів по рейкових шляхах. Йому належить перше місце в перевезенні пасажирів (пасажирообороті) і друге (після трубопровідного) — в перевезенні вантажів (вантажообороті).

Залізничний транспорт — велике багатогалузеве господарство. Його формують залізничні колії, залізничні станції, підприємства з обслуговування залізничних колій, локомотивів, вагонів тощо.

В Україні функціонують великі залізничні вузли — поселення, де сходяться чи перетинаються залізничні колії зі значним обсягом перевезень і транспортного обслуговування. Найбільшими залізничними вузлами є Харків, Лозова, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Ясинувата, Дебальцеве, Волноваха, Бахмач, Київ, Коростень, Жмеринка, Одеса, Ковель, Львів.

В Україні функціонує шість регіональних залізниць: Донецька (управління в Донецьку), Південно-Західна (Київ), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Одеська (Одеса), Львівська (Львів). Вони створені для територіального управління ще в період входження України в СРСР і досі зберігають старі назви, як бачились вони з Москви, а не з Києва.

Перевезення вантажів і пасажирів здійснюється також водним транспортом — морським і річковим. На ці види транспорту припадає 9% загального вантажообороту України.
Морський транспорт. Україна — морська держава. її морський флот забезпечує 8% вантажообороту країни. У структурі загального вантажообороту сучасний морський транспорт посідає третє місце після трубопровідного і залізничного.

В Україні створено три територіальні органи управління морським транспортом — пароплавства: Азовське, Чорноморське і Українсько Дунайське. В їх системі знаходиться 18 морських портів, найбільшими з яких є Одеса, Іллічівськ, Южний, Херсон, Миколаїв, Ізмаїл, Маріуполь, Керч, Білгород-Дністровський. На Одеську область припадає майже 80% переробки всіх вантажів морського транспорту України.

Річковий транспорт в Україні є важливим видом водного транспорту. Він здійснює значний обсяг перевезень. Після спорудження Дніпрогесу він став судноплавним від м.Орші (Білорусь) до впадання в Чорне море. Спорудження на Дніпрі каскаду водосховищ забезпечило судноплавство по всій його довжині. Оскільки гребля утворює різні рівні води у водосховищі і річці, то для проходження суден будують шлюзи, що урівнюють рівні води. Найбільшими судноплавними притоками Дніпра є Прип'ять і Десна. Для річкового плавання використовують також Дунай, Південний Буг, Сіверський Донець та деякі інші річки. Після спорудження Дністровського гідровузла поліпшилось суднопдавання Дністром. Пасажирські перевезення річками здійснюються суднами на підводних крилах. Великими пасажирськими річковими портами є Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя.
Річковий транспорт вважають найдешевшим. Ним вигідно перевозити великогабаритні вантажі (цемент, ліс, будівельні матеріали). Такі матеріали становлять 52% усіх перевезених вантажів. Серед них найбільш масовими є будівельний пісок і кам'яні матеріали, які транспортуються Дніпром у південному напрямі. Далі за обсягом перевезень йдуть руди, кам'яне вугілля і кокс, метали і металобрухт, зерно. Найбільшими річковими портами України є Київ, Миколаїв, Херсон, Дніпропетровськ і Запоріжжя. Середня дальність вантажних перевезень річковим транспортом досить значна (760 км), а пасажирів — невелика (15 км).

Автомобільний транспорт має велике значення для перевезень на короткі відстані безпосередньо до дверей споживача. Проте вартість перевезень його більша порівняно з залізничним.
Україна з її переважно рівнинним рельєфом має сприятливі умови для розвитку автомобільного транспорту. В країні створено розгалужену мережу автомобільних шляхів, загальна довжина яких становить понад 175 тис. кілометрів, густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям дорівнює 269 км на 1000 км кв території. Це в сім разів більше, ніж такий же показник залізничного транспорту.

У країні діють важливі автомобільні шляхи, якими здійснюються міжнародні та міжрегіональні перевезення: Київ — Львів — Ужгород, Харків — Севастополь, Київ — Донецьк, Київ — Дніпропетровськ — Донецьк, Київ — Одеса, Харків — Сімферополь. Великими автошляховими вузлами є Київ, Полтава, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Сімферополь, Кіровоград.

Проводиться підготовка до спорудження через Україну добре облаштованих автошляхів міжнародного значення (транспортних коридорів), що з'єднуватимуть західну і східну, а також південну і північну частини Європи. Перший крок уже зроблено. На українсько-польському кордоні на початку 1998 р. введено в дію найбільший в Європі автомобільний перехід на заході Львівщини (Краковець), від якого на схід України будується сучасний автошлях.

Повітряний транспорт — один з наймолодших видів сполучення. Його перевага — швидкість. Спеціалізація — пасажирські перевезення на великі відстані, пошта. Повітряним транспортом України здійснюються регулярні внутрішньообласні, міжобласні та міжнародні рейси. Найбільшими центрами повітряного транспорту є Київ, Сімферополь, Одеса, Донецьк, Харків, Львів. Україна зв'язана повітряними лініями з багатьма зарубіжними країнами. Відбулася переорієнтація пасажирських потоків з внутрішніх на міжнародні авіарейси. Тепер на них припадає близько 60% усіх перевезень пасажирів.

Діють повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Тель-Авіва. Розширюються зв'язки з країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм. Найбільша кількість рейсів (більше 300 на тиждень) здійснюється до Москви.

Найбільші міста України мають по два аеропорти: в Києві — це «Бориспіль» і «Київ (Жуляни)», в Одесі —«Центральний» і «Застава», в Сімферополі — «Сімферопільський» і «Заводський». Найбільший аеропорт країни знаходиться у Борисполі під Києвом. До числа найбільших також відноситься міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького

Пасажирським перевезенням в Україні характерна сезонність. Основний пасажиропотік припадає на літо.

Трубопровідний транспорт є ефективним видом транспорту, який забезпечує безперервне передавання рідких, газоподібних і твердих речовин спеціальними трубами під тиском. В Україні трубопровідним транспортом передаються рідке паливо, газ, хімічні продукти. Цей вид транспорту поділяється на магістральний (передача від місць видобутку до місць споживання чи переробки) і промисловий (переміщення в межах промислового підприємства, населеного пункту). Трубопровідний транспорт посідає перше місце за вантажооборотом в Україні.
Трубопровідний транспорт — новий вид транспорту. В Україні він виник у 20-ті роки XX ст. в Передкарпатті, де вперше на сучасній території держави був прокладений магістральний газопровід Дашава — Стрий — Дрогобич (1924 р.). У грудні 1929 р. було завершено спорудження газопроводу Дашава — Львів. У повоєнні роки будівництво газопроводів розширювалося. У 1948 р. було здано в експлуатацію ' газопровід Дашава — Київ, який пізніше (1951 р.) продовжено до Москви. Протягом 1956-1964 pp. були збудовані газопроводи з Передкарпаття до Мінська, Риги, міст Польщі, а також Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривиц Ріг — Ізмаїл. У 1967 р. введено в дію магістральний газопровід "Братерство" від м. Долини (Івано-Франківська обл.) до Чехословаччини. Пізніше було побудовано газопроводи "Союз" і Уренгой (Західний Сибір) — Помари — Ужгород.
Видобуток нафти в Україні не забезпечує внутрішніх потреб у рідкому паливі і продуктах його переробки. Потужним трубопроводом, що простягається з Поволжя, є нафтопровід Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон з відгалуженням на Одесу. У 1963 р. збудовано трансєвропейський нафтопровід «Дружба», що починається в Росії і перетинає усю територію нашої країни від східного до західного кордону України. Проведено також нафтопроводи Качанівка — Охтирка, Гнідинці — Прилуки — Кременчук на Лівобережжі і Долина — Дрогобич, Битків — Надвірна та інші у Передкарпатті. Протяжність трубопроводів становить близько 45 тис. кілометрів, що майже вдвічі більше, ніж довжина залізничних колій загального користування.
За останні роки в Україні створено мережу продуктопроводів: аміакопровід Поволжя — Горлівка — Одеса, етилопровід Угорщина — Калуш (Івано-Франківська обл.) та деякі інші.
Трубопровідний транспорт працює найбільш стабільно. В останні роки збільшився обсяг перекачування нафти і газу, які доставляються з Російської Федерації в країни Центральної Європи. В обсязі транспортування рідкого і газового палива провідне місце займає його транзит через територію України.

У перспективі велике значення для України має налагодження транспортування нафти трубопроводом зКазахстану і Азербайджану через території країн Закавказзя до Чорного моря, а звідти (танкерами чи побудованим по дну моря нафтопроводом) до Одеського терміналу. З Одеси уже прокладено більшу частину нафтопроводу до м. Броди (Львівська обл.). З Бродів є можливість продовжити нафтопровід до Балтійського моря через територію Польщі. Це послабить залежність України від поставок російської нафти.