| Назва річки | Довжина | Характер течії | Притоки | Місце впадіння | Використання в господарстві |
| Дніпро | 2200 км, 981 – Україна | рівнинний | Прип'ять, Рось, Інгулець, Базавлук, Десна, Трубіж, Ворскла, Самара та ін. (близько 150 приток) | Чорне море | найбільша судноплавна річка України; водопостачання для господарства та населення, джерело енергоресурсів |
| Південний Буг | 806 км | верхів’я —гірський, нижня частина —рівнинний | Інгул, Синюха, Іква, Мертвовід, Дахна, Згар | Чорне море | судноплавна (у нижній течії); для зрошення полів |
| Дністер | 1362 км 705 – Україна | верхів’я —гірський, нижня частина —рівнинний | Бистриця, Стрий, Збруч, Смотрич, Серет | Чорне море | судноплавна (у нижній і середній течії); гідроенергоресурси; водопостачання |
| Дунай | 2960 км 175 – Україна | рівнинний | Тиса, Прут | Чорне море | судноплавна; великі водні ресурси; “Річка дружби” |
| Сіверський Донець | 1053 км 672 – Україна | рівнинний | Оскіл, Айдар, Лугань, Красна | у річку Дон, а Дон — в Азовське море | джерело водопостачання (канали, водосховища) |
| Тиса | 966 км 261 – Україна | верхів’я —гірський, нижня частина — рівнинний | Чорна Тиса, Теребля | у річку Дунай, а Дунай — у Чорне море | водопостачання; рибництво, рекреація |
| Західний Буг | 772 км 392 – Україна | рівнинний | Білосток, Нарев, Рата, Кам'янка | у Віслу, а Вісла — у Балтійське море | водопостачання; судноплавний (у нижній течії) |
Озера
В Україні понад 20 тис. озер. Розміри їх невеликі. За походженням розрізнюють озера заплавні (утворені в старицях і притерасових зниженнях заплав), лиманні (гирла річок, затоплені морем внаслідок коливань суходолу — Сасик, Кундук, Шагани, Алібей, Хаджибейський, Тилігульський, Куяльницький лимани), залишкові (колишня морська затока, відокремлена внаслідок підняття узбережжя – Дунузлав і Сасик, Айгульське), карстові (утворені внаслідок розчинення водою гірських порід — вапняків, крейди, солей — Шацькі, Слов'янські, Караголь), льодовикові (утворені в льодовикових карах, цирках — Марічейка), загатні (невелика притока, відокремлена від головної річки відкладами або внаслідок перегородження гірської річки завалами, зсувами тощо — Синевир, Агул, Ялпуг, Катлабух, Кугурлуй), вулканічні (утворені в кратері згаслого вулкану — Синє).
Озера розташовані по території України нерівномірно, здебільшого по долинах річок, на узбережжі Чорного і Азовського морів, у пониззі Дунаю. Багато озер у західній частині Полісся на Волині: Світязь, Пулемецьке, Лука, Турське, Нобель, Лоб'язь, Біле.
Болота
Болота — надмірно зволожені ділянки суходолу. Виникають внаслідок заростання водойм, застою води на луках, вирубках тощо. Для них характерна наявність шару торфу, болотна рослинність. У залежності від водно-мінерального живлення, типу торф'яного покладу та рослинності розрізняють низинні, верхові та перехідні болота. Болота України здебільшого низинні, живляться підземними водами, займають близько 2% території. Найбільше боліт у Поліссі.
Підземні води
Підземні води України залежно від рельєфу, геологічної будови й складу порід залягають на різній глибині (у зоні мішаних лісів 0,5–1 м, у зоні лісостепу – від 2 до 5 м, у зоні степів – 7–10 м) і мають різні хімічні властивості.
В Україні є сім підземних басейнів, найбільші серед яких на рівнинній частині Дніпровсько-Донецький (має 50% запасів підземних прісних вод, що експлуатуються), Волино-Подільський та Причорноморський. Глибина залягання їхніх водоносних горизонтів становить 175–500 м.
Води окремих підземних басейнів мінералізовані й використовуються для лікування (родонові джерела – Біла Церква, Хмільник, Звенигород; вуглекислі – Карпати; термальні – Крим).
Штучні водойми
В Україні є й штучні водні об'єкти – водосховища й канали. Найбільші водосховища створено на Дніпрі та Дністрі для постачання води населенню й промисловості, зрошення ланів. У маловодних районах прокладено канали Сіверський Донець – Донбас, Дніпро – Донбас (із водоводом до Харкова), Дніпро – Кривий Ріг, Північнокримський тощо.
44. Природні зони та ґрунтовий покрив України.
Територія України лежить у зонах мішаних лісів, лісостепів і степів. Українські Карпати і Кримські гори вважають окремими природними (фізико-географічними) країнами.
