Методи використанння грош.коштів

Аналогічно методи фінансової діяльності держави також прийнято поділяти на відповідні групи: а) методи формування грошових фондів; б) методи розподілу грошових фондів; в) ме­тоди використання грошових фондів.

При використання фін.коштів використов-ся методи:-метод встановлення цільового призначенння держ.фондів,грош.коштів;-метод встановлення порядку використання грош.коштів;-метод встановлення компетентними орг-ми фі.нормативів і лімітів використання грош.коштів;-метод фін.контролю.

Якісно відмінну групу методів фінансової діяльності дер­жави складають методи використання грошових ресурсів держав­них фондів. Серед них насамперед слід назвати метод встанов­лення цільового призначення державних фондів грошових коштів. Формуючи фінансову систему, держава одночасно визначає, які грошові фонди і для яких саме потреб їй необхідні. Ство­рюючи, наприклад, державний Пенсійний фонд України, дер­жава визначає цілі і завдання цього фонду, тобто встановлює його призначення. Тим самим вона визначає водночас, яким саме чином будуть витрачатись кошти цього фонду.

Зокрема, Пенсійний фонд України, який на перших порах являв собою самостійну фінансово-банківську систему і не вхо­див до складу Державного бюджету України, декілька останніх років, навпаки, включається до складу Державного бюджету України. Він формується за рахунок коштів, які відраховують­ся підприємствами та організаціями на заходи соціального стра­хування за тарифами, диференційованими залежно від небез­печності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, а також коштів Державного бюд­жету України.

Кошти Пенсійного фонду України направляються на фінан­сування наступних заходів: виплату пенсій за віком, по інвалі­дності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, інших пенсій, встановлених законодавством України; виплату соціаль­них пенсій; виплату допомоги по догляду за дитиною і щомі­сячних допомог на дітей; підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу вартості життя і зростанням заробітної плати; забезпе­чення поточної діяльності й утримання органів управління Пенсійного фонду України тощо.

Таким же поширеним методом фінансової діяльності дер­жави по використанню грошових фондів є метод встановлення державою в особі її відповідного органу порядку використання коштів, одержаних з відповідного грошового фонду. Кошти, одержані з державного фонду, завжди мають точне призначен­ня і можуть витрачатись лише на ті цілі, на які вони були виді­лені.

Як метод фінансової діяльності на завершальному етапі існу­вання державних фінансів держава використовує також вста­новлення порядку та нормативів розподілу прибутку державних господарюючих суб'єктів. Встановлюючи ці нормативи, держава тим самим визначає характер використання даних прибутків, знову ж таки надає державним коштам цільове призначення.

Надзвичайно важливим методом фінансової діяльності дер­жави на цьому етапі є також встановлення компетентними дер­жавними органами фінансових нормативів і лімітів використан­ня грошових коштів. Шляхом фінансових нормативів і лімітів держава встановлює мінімальні та максимальні межі, а досить часто — конкретні однозначні розміри виділення та витрачання грошових коштів на ту або іншу операцію чи одиницю вимі­ру (вартість ліжко-місця в лікарні, вартість навчання та вихо­вання одного учня в середній загальноосвітній школі або в школі-інтернаті, мінімальна зарплата державного службовця і т.д.).

До цієї групи методів належать також метод планування, метод фінансового контролю та ряд інших.

Правовою формою відображення фінансової діяльності дер­жави є фінансово-правові акти. Вони поділяються на дві великі групи: 1) акти органів законодавчої влади; 2) акти органів ви­конавчої влади, тобто на закони і підзаконні акти. Можна ствер­джувати, що фінансово-правові акти, у формі яких і здійснюєть­ся фінансова діяльність держави — це належним чином прийняті органами державної влади та місцевого самоврядування відповідні рішення з питань фінансової діяльності, що віднесені до їх компе­тенції та мають юридичні наслідки.

Застосування тих або інших правових форм фінансової діяль­ності держави не носить довільного характеру, а сповна де­термінується змістом та характером суспільних відносин, що регулюються ними. Це зумовлено загальнофілософським ме­тодологічним принципом відповідності форми і змісту. Форма фінансово-правового акту насамперед залежить від того, яку галузь фінансової діяльності держави покликаний регулювати цей акт, яке значення для життя держави і суспільства ця діяльність має. Такими формами можуть виступати: Конститу­ція України; закони України; укази Президента України; дек­рети Кабінету Міністрів України; накази, інструкції чи поло­ження Мінфіну України чи Державної податкової адміністрації України; методичні вказівки, листи, телеграми Національного банку України тощо.

Спеціальний фонд бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;