Примушування до вступу у статевий зв’язок

Основний безпосередній об’єкт злочину - статева свобода особи. Додатковим обов’язковим об’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 154, може бути - альтернативно - право власності або честь і гідність особи.

З об’єктивної сторони злочин виражається у примушуванні особи жіночої або чоловічої статі до вступу у статевий зв’язок.

Статевий зв’язок природним або неприродним способом охоплює як одноразові, так і неодноразові статеві контакти незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості. Якщо потерпіла особа добровільно погоджується на одні форми сексуальних контактів, але заперечує проти інших, її примушування до них за наявності до цього підстав утворює об’єктивну сторону злочину.

Суб’єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16 років. Суб’єкт злочину, передбаченого як ч. 1, так і ч. 2 ст. 154, є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службово залежні.

Жінка або чоловік може примушуватись до вступу в статевий зв’язок як з винною, так і з іншими особами (знайомі, родичі, керівництво тощо). При цьому для кваліфікації за ст. 154 не має значення те, чи знала про вчинене примушування особа, статева пристрасть якої задовольняється потерпілою жінкою або чоловіком. Дії того, хто вступає в статевий зв’язок з жінкою або чоловіком, знаючи про те, що вони примушені до цього, відповідальність за ст. 154 не тягнуть. Водночас дії особи, яка, маючи намір вступити з потерпілою особою у статевий зв’язок, підбурює іншу особу вчинити примушування жінки або чоловіка до вступу у такий зв’язок, слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і ст. 154.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами цього злочину є примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

Розбещення неповнолітніх.

Об’єкт злочину - статева недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Розбещення неповнолітніх здатне викликати у потерпілих від цього злочину різні статеві збочення.

Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річ- ного віку. Для кваліфікації діяння за ст. 156 не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального досвіду тощо).

З об’єктивної сторони злочин виражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру. Розпусні дії (розбещення) можуть мати як фізичний, так і інтелектуальний характер.

Суб’єктом злочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку. У статті 156 встановлено відповідальність за розпусні дії незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості, тому винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за ст. 156 виключається.

Розпусні дії, передбачені ст. 156, зазвичай спрямовані на задоволення винним статевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення. Але мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію. Винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким, подальше втягнення у проституцію тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій: 1) щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.