Відповідно до ч.1 ст.152 КК України зґвалтування – природний статевий зв'язок між чоловіком та жінкою із застосуванням насильства, погрози насильством або із використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Безпосереднім об’єктом є статева свобода і статева недоторканість потерпілої особи.
Додатковими безпосередніми об’єктами є фізична та психічна недоторканість потерпілої особи, її здоров’я, життя, воля, честь та гідність.
Потерпілою від зґвалтування є особа як чоловічої так і жіночої статі. При цьому обов’язковим є те, що стать потерпілої особи повинна бути протилежною статі суб’єкта.
Із об’єктивної сторони зґвалтування завжди являє собою насильницький природний статевий зв'язок між чоловіком та жінкою (геторосексуальний зв'язок).
Якщо зґвалтування було вчинено в будь який інший спосіб, крім природного, то ст.152 КК України виключається, а вчинене слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.153 КК України.
Зґвалтування є кримінально-караним якщо воно супроводжувалося:
1) насильством;
2) погрозою насильством;
3) використанням безпорадного стану потерпілої особи.
При використанні насильства або погрози насильством воля потерпілої особи пригнічується, а при використанні безпорадного стану потерпілої особи, воля цієї особи ігнорується.
Перелік зазначених характерних для зґвалтування дій є вичерпним, тому якщо особа будь яким іншим чином домоглася вступу у статевий зв'язок (шляхом обману чи зловживанням довірою) то склад зґвалтування відсутній (особі обіцяли зробити дорогий подарунок, одружитися і т.д.).
Насильство може бути різним – нанесення удару чи побоїв, мордування, умисне легке, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, обмеження чи позбавлення волі чи інші насильницькі дії.
Насильство при зґвалтуванні застосовується виключно з метою подолати опір потерпілої особи. Тому воно повинно бути дійсним та реальним, тобто таким, що здатне подолати опір потерпілої особи. В той же час опір потерпілої особи також повинен бути дійсним, а не удаваним.
Погроза насильством являє собою психічний вплив на потерпілу особу, що полягає в її залякуванні. Для наявності зґвалтування суб’єкт повинен погрожувати саме фізичним насильством. Погроза насильством може бути виражена у будь якій спосіб - словами, жестами, мімікою, демонстрацією зброї, а може випливати із обстановки що склалася.
Погроза вбивством охоплюється складом зґвалтування і додаткової кваліфікації за ст.129 КК України не потребує. Якщо ж погроза вбивством мала місце після зґвалтування з метою недопущення повідомлення потерпілою особою про вчинений злочин, то вона повинна бути додатково кваліфікована за ст.129 КК України.
Використання безпорадного стану потерпілої особи має місце у випадках, коли зґвалтування буде вчинене щодо особи, яка або не усвідомлює вчинюваних щодо неї дій або хоч і усвідомлює їх, однак, не здатна чинити опір. Саме тому виділяють два види безпорадного стану: фізична і психічна безпорадність.
В цілому зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку вступу у статевий зв'язок (формальний склад злочину), незалежно від того чи довів суб’єкт зґвалтування до кінця у фізіологічному плані.
Із суб’єктивної сторони – прямий умисел і як правило сексуальний мотив, хоча може бути і інший (ненависть, заздрість, прагнення самоствердитись і т.д.).
Суб’єкт – особа чоловічої або жіночої статі із 14 років. Характерним для суб’єкта є те, що безпосереднім його виконавцем може бути лише особа протилежної статі до потерпілої. Співвиконавцем або співучасником може бути будь яка інша особа – як особа однакової з потерпілим статі, так і особа, яка не здатна вчинити зґвалтування у фізіологічному плані (жінка).
Кваліфіковані види:
1) вчинення зґвалтування повторно;
2) вчинення зґвалтування особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.153-155 КК України;
3) вчинення зґвалтування групою осіб;
4) зґвалтування малолітньої або малолітнього;
5) зґвалтування неповнолітньої або неповнолітнього;
6) зґвалтування, що потягнуло тяжкі наслідки.
