Відповідно до ч.1 ст.115 КК України вбивство – це умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі. Однак, вбивство вчиняється не тільки умисно, але й через необережність, тому під вбивством слід розуміти винне (умисне або через необережність) протиправне заподіяння смерті іншій особі.
Безпосереднім об’єктом є життя особи. Моментом виникнення життя особи є початок фізіологічних пологів. Моментом припинення життя є настання біологічної смерті, тобто це незворотній процес розпаду клітин центральної нервової системи та головного мозку.
Із об’єктивної сторони вбивство характеризується матеріальним складом, тому для нього характерні:
1) суспільна небезпечність діяння, яке, як правило, полягає в активній дії, хоча може полягати в бездіяльності;
2) суспільно-небезпечний наслідок у вигляді біологічної смерті потерпілої особи;
3) причинний зв’язок між 1 і 2. Він повинен бути прямим безпосереднім і необхідним. Це означає, що вчинене діяння неминуче тягне за собою передбачений у законі наслідок у вигляді смерті, а такий наслідок є закономірним результатом вчиненого діяння.
При кваліфікації вбивства обов’язковому з’ясуванню підлягають і такі ознаки об’єктивної сторони як спосіб та час вчинення вбивства, а також обстановка його вчинення, оскільки ці ознаки суттєво впливають на кваліфікацію вчиненого.
Вбивство через необережність за своїми об’єктивними і суб’єктивними ознаками в цілому схоже на умисне вбивство. Єдина суттєва відмінність полягає у суб’єктивній стороні, що виражається в необережній формі вини (як самовпевненість, так і недбалість). Суб’єкт – особа із 16 років. Кваліфікований вид - вбивство через необережність 2-х і більше осіб.
Тілесні ушкодження: поняття, види та характеристика.
Тілесне ушкодження – це винне протиправне порушення анатомічної цілісності людського організму.
Безпосереднім об’єктом є здоров’я особи.
Додатковим об’єктом може виступати і життя особи (умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло за собою смерть).
Із об’єктивної сторони – характеризується матеріальним складом. Для нього характерні:
1) суспільно-небезпечне діяння, яке як правило полягає в активній дії (нанесення удару), однак можлива і в бездіяльність.
2) суспільно-небезпечний наслідок у вигляді порушення анатомічної цілісності організму (втрата руки, втрата працездатності, переривання вагітності та ін.)
3) причинний зв’язок між діянням і наслідком, який має бути прямим, безпосереднім.
Інколи для тілесних ушкоджень характерні із об’єктивної сторони і інші ознаки (час вчинення, обстановка).
Із суб’єктивної сторони тілесні ушкодження вчиняються як умисно, так і через необережність. Інколи обов’язковою є мета або емоційний стан суб’єкта (тілесні ушкодження з метою залякування або в стані сильного душевного хвилювання).
Суб’єкт - особа з 14 років (ст.121-122 КК України). Особа з 16 років (ст.125,128 КК України). Інколи суб’єкт конкретизується (особа в стані афекту).
Усі тілесні ушкодження в залежності від форми вини поділяються на дві групи:
1) умисні тілесні ушкодження (ст. 121-125 КК України);
2) тілесні ушкодження через необережність (ст.128 КК України).
В свою чергу умисне тяжке тілесне ушкодження поділяється на:
1) просте умисне тяжке тілесне ушкодження (ч.1 ст.121 КК України);
2) умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (ч.2 ст.121 КК України);
3) умисне тяжке тілесне ушкодження при пом’якшуючих обставинах (в стані афекту - ст.123 КК України), (при перевищенні меж необхідної оборони або заходів необхідних для затримання злочинця – ст. 124 КК України).
Тілесні ушкодження через необережність за ступенем тяжкості поділяються на:
1) необережне тяжке тілесне ушкодження
2) необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження;
Легкі тілесні ушкодження через необережність кримінальним законом не передбачені.
