Поняття Особливої частини кримінального права України та її система.
Особлива частина Кримінального права України – сукупність кримінально-правових норм, прийнятих вищим органом законодавчої влади, які регулюють суспільні відносини пов’язані із вчиненням конкретних суспільно-небезпечних діянь та призначення покарання за кожен із них.
Особлива частина Кримінального права України складається з 20 розділів, які розміщені в певній послідовності в залежності від родового об’єкта. Виключення складають лише 2 розділи: Розділ ХVІІ «Злочини у сфері службової діяльності»та Розділ ХІХ «Військові злочини», які сконструйовані в залежності від спеціального суб’єкта (службова особа, військовослужбовець).
Норми Особливої частини Кримінального закону можна поділити на 3 основні групи.
1. Забороняючі – наявність яких вказує на те, що ті чи інші діяння прямо заборонені до вчинення тягнуть кримінально-правову відповідальність. Таких норм в Особливій частині більшість (ст. 185 КК України, ст.257 КК України, ст. 364 КК України.).
2. Роз’яснюючі – за допомогою яких законодавець тлумачить або розкриває деякі поняття і терміни, які зазначені в самій нормі (ст.401 КК України – поняття військового злочину).
3. Заохочувальні – норми, наявність яких дає можливість звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності, за наявності умов, що зазначені у статті (ч.2 ст.111 КК України, ч.3 ст.263 КК України).
Поняття кримінально-правової кваліфікації.
Кваліфікація – (походить від лат. quails – який за якістю і facio - роблю) в буквальному розумінні означає визначати за якістю або робити оцінку будь-чого. В теорії кримінального права термін кваліфікації вживається принаймні в 2-х основних значеннях:
1) Кримінально-правова кваліфікація.
2) Кваліфікація злочинів
Як правило цих два поняття ототожнюють, однак, це не зовсім вірно, оскільки термін кримінально-правова кваліфікація дещо ширший за змістом і включає в себе термін кваліфікація злочинів (кваліфікація малозначних діянь, діянь при наявність обставин, що виключають злочинність).
На наявність кримінально-правової кваліфікації вказують принаймні дві ознаки:
1) Вчинене діяння містить ознаки протиправності;
2) Вчинене діяння містить ознаки суспільної небезпечності.
Кримінально-правова кваліфікація – це оцінка вчиненого діяння, яке містить ознаки протиправності і завдало чи могло завдати шкоди правоохоронюваним інтересам з метою встановлення є воно злочинним чи незлочинним.
Кваліфікація злочинів – це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між фактичними ознаками вчиненого діяння і юридичними ознаками складу злочину, які закріплені в Особливій частині Кримінального закону.
Стадії та етапи кримінально-правової кваліфікації.
В теорії кримінального права виділяють такі стадії кримінально-правової кваліфікації:
1) стадія вибору кримінально-правової норми;
2) стадія встановлення відповідності між фактичними і юридичними ознаками;
3) стадія юридичного закріплення результатів кваліфікації.
Кваліфікація повинна пройти всі три стадії, оскільки вони є рівнозначними між собою. Відсутність хоча б однієї із них свідчить про те, що кваліфікація або не відбулася або є невірною.
Кожна із зазначених вище стадій кваліфікації характеризується рядом етапів.
І стадію характеризують:
1) етап зібрання фактичних даних;
2) етап висунення версій;
3) етап оцінки доказів;
4) етап встановлення кримінально-правової норми (норм).
ІІ стадію характеризують:
1) етап доведення наявності складу злочину;
2) етап встановлення моменту закінчення злочину;
3) етап оцінки діяння, що було вчинене кількома співучасниками;
4) етап оцінки множинності злочину;
5) етап встановлення наявності чи відсутності обставин, які виключають злочинність діяння.
ІІІ стадію характеризують:
1) етап обґрунтування;
2) етап мотивування.
