Стилі спілкування педагогів з вихованцями

Демократичний стиль полягає в адекватних конструктивних відносинах між педагогом та вихованцем. Педагого контролює навчально-виховний процес вихованців, але в той же час не є надто суворим та заохочує спілкування та обговорення у неформальній обстановці проблем, труднощів, що виникають у дітей під час навчання. Педагог визнає і заохочує автономію своїх вихованців.Їхні стосунки відкриті для багатоаспектних перетворень. Педагог допускає зміни у системі власних вимог до вихованців у розумних межах. Вихованці добре адаптовані до всього, впевнені у собі, у них розвинені самоконтроль та соціальні навички. Здебільшого якісно та вчасно виконують свою роботу й наділені високою самооцінкою.Демократичний стиль ґрунтується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію самоуправління особистості та колективу. Базується він на думці колективу. покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного учня і залучити усіх до активної участі у спільній діяльності. Основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація, що розвиває в учнів впевненість в собі, ініціативність. З усвідомленням відповідальності, підвищенням зацікавленості, розвивається здатність свідомо, самостійно і творчо працювати що забезпечує стабільний результат діяльності і закладає надійний фундамент в розвитку особистості.

В умовах авторитарного стилю спілкування педагог встановлює жорсткі правила поведінки і закони, яким вихованці повинні слідувати. Педагог всі важливі рішення приймає особисто, не радячись з вихованцями. За такого стилю спостерігається високий рівень контролю та в результаті формуюються гнітючі, деструктивні, некомфортні стосунки. Педагог всім надає накази та чекає чіткого вчасного їх виконання без заперечень та пояснень. Вихованці як правило стають боязливими, знервованими, дратівливими, пасивними і залежними. Педагог не намагається допомагати вихованцям у вирішення виникаючих проблем, мало з ними спілкується.Авторитарному стилеві властивий диктат, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця, пригнічує його самостійність та ініціативу. Авторитарний вчитель самочинно визначає спрямованість діяльності групи. Це гальмує ініціативу, пригнічує учнів. Головні форми взаємодії за такого стилю спілкування - наказ, вказівка, інструкція, догана. Навіть подяка за таких обставин звучить як докір: “Ти добре сьогодні відповідав. Не чекав від Тебе такого”. А реакцією на помилки учнів часто бувають висміювання, різкі слова. Вчитель нетерпимий до заперечень. Усе це породжує несприятливий психологічний клімат, пригнічує ініціативу і відповідальність, гальмує формування колективістських якостей, розвиває у дітей невпевненість.

Ліберальний стиль. Образ дій керівника демонструє майже повну відсутність контролю за вихованцями при комфортних стосунках з ними. Педагог слабко регламентує поведінку вихованців, безумовно їм доввіряє. Педагоги відкриті для спілкування, однак комунікація здебільшого спрямована від вихованців до педагога. Педагог не встановлює ніяких обмежень. Вихованці схильні до непокори та безділля, невимогливі до себе. Однак в інших випадках починають проявляти ініціативу, творчість, активність, рішучість, самостійність та зрілість у вирішенні тих чи інших питань.За ліберального стилю в учителя немає стійкої педагогічної позиції. вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання. Ліберальний вчитель прагне не втручатися в життя колективу, легко підкоряючись суперечливим впливам.

Індиферентний стиль. Дії педагога характеризуються відсутністю інтересу до вихованців, до їх успішності у навчально-виховному процесі. Цей стиль спілкування передбачає низький рівень контролю та негативні холодні стосунки. Педагоги байдужі до вихованців, не встановлюють ніяких обмежень. Педагоги мало спілкуються з вихованцями, зайняті своїми проблемами.