Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Результати морального виховання характеризуються поняттями "мораль", "моральність", "моральна свідомість", "моральні почуття", "моральні переконання", "моральна спрямованість" та ін.
Мораль - система ідей, принципів, уявлень, норм, оцінок, правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми. Спирається вона не на норми права, а на силу особистісного переконання, громадську думку, авторитет окремих осіб.
Моральність - воля до діяння і саме діяння відповідно до норм моралі.
Іншими словами, моральність є реалізацією особистістю своїх моральних установок, принципів, тобто моральною практикою.
Моральна свідомість - вираження ідеального належного, на яке орієнтується людина.
Вона може бути суспільною (моральні погляди та оцінки груп) й індивідуальною (моральні погляди та оцінки індивідів). Її співвіднесення з дійсністю відбувається не безпосередньо, а через моральні приписи й оцінку діяльності людей.
Моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, які зумовлюють її вольові реакції, ставлення до себе, інших людей, явищ суспільного буття. Разом з моральною свідомістю моральні почуття є основою моральних переконань особистості.
Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи, норми. На основі моральних переконань реалізується моральна спрямованість особистості.
Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.
Методологічною засадою морального виховання є етика. Етика - наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і відповідних відносин між людьми в суспільстві.
Метод виховання — спосіб взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців певних поглядів, переконань, а також навичок і звичок поведінки.
Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.
Засіб виховання — вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.
Методи виховання поділяють на загальні (їх застосовують в усіх напрямах виховання) і часткові (використовують переважно в одному з них — правовому, економічному тощо).
Залежно від функцій, які виконують методи виховання у формуванні особистості, їх поділяють на такі групи: методи формування свідомості, методи формування суспільної поведінки, методи стимулювання діяльності й поведінки, методи контролю й аналізу ефективності виховання
Моральне виховання визначається такими основними завданнями: формування моральної свідомості, почуттів, волі і поведінки. Зокрема, формування моральної свідомості пов'язане з вихованням у дітей правильного розуміння доброго і злого, морального і аморального.
Ефективність морального виховання учнів залежить від таких чинників:
- створення в навчальному закладі психологічного клімату поваги до моральних норм, правил людського співжиття; - відповідність змісту морального виховання його меті й рівню морального розвитку школярів; - раціональне співвідношення між словесними і практичними методами виховного впливу, що забезпечує єдність моральної свідомості і поведінки; - своєчасне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на попередженні аморальних явищ в учнівському колективі; - подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до вихованців, побудова його на принципі гуманізму.
Особливо важливо, щоб декларовані педагогом моральні принципи підтверджувалися його моральною практикою, яка б відповідала найвищим критеріям моральності.
Етична бесіда
Найбільш дієвою формою соціально нормативного виховання виступає етична бесіда, яка проводиться у таких видах: бесіда-гра («Ввічливо — неввічливо»); бесіда-інсценування («Культура телефонної розмови»); бесіда, заснована на активній мислиннєвій діяльності («Про чесність і слухняність», «Що таке совість», «У чому краса людини», «Як примирити «хочу» і «треба»?», «Про дружбу та товаришування»).
Мета етичної бесіди — роз'яснити та допомогти учням у засвоєнні етичних правил і норм суспільства, розвинути у них критичність і самокритичність. Бесіда може проводитись як індивідуально, так і у колективній формі.
