Педагогічна культура вчителя є системним утворенням. її головними структурними компонентами є: педагогічні цінності, творчі способи педагогічної діяльності, досвід створення учителем зразків педагогічної практики з позицій гуманізму.
Показниками високого рівня сформованості педагогічної культури слід вважати:
гуманістичну спрямованість особистості педагога;
психолого-педагогічну компетентність і розвинуте педагогічне мислення;
освіченість у галузі предмета, який учитель викладає, і володіння педагогічними технологіями;
досвід творчої діяльності, уміння обґрунтовувати власну педагогічну діяльність як систему (дидактичну, виховну, методичну);
культуру професійної поведінки (педагогічного спілкування, мови, зовнішнього вигляду).
Індивідуальна педагогічна культура виявляється у професійній поведінці вчителя. Так, учителеві з високим рівнем педагопчної культури властиві теоретичне обґрунтування власної педагогічної позиції, системність педагогічної діяльності, творення, гнучкість і варіативність у прийнятті рішень. Такий педагог має індивідуальний стиль. Він не тільки зберігає і відтворює духовні цінності освіти й виховання, а й сам створює їх у вигляді нових технологій, методик, дидактичних і виховних систем. І навпаки, в учителя з низьким рівнем професійної культури виявляється невпевненість, нестійкість власної педагогічної позиції, безсистемність, непослідовність, невміння вирішувати педагогічні проблеми.
Напрямки формування базової культури особистості учня
Завдання педагога – виробити у вихованця важливі для життя ціннісні орієнтації, власну позицію, відповідне ставлення до себе і інших; допомогти йому відчутя, останій з’вазок свого власного ‘я’ із обєктивною дійсністю усвідомити свої потреби, його власного життя.Тому зміст вихованя - це водночас і суб’єктивний досвід особистостіі з її ставленнями, цінностями, уміннями, соціальними навичками, способами поведінки, здібностями.Вимоги до змісту виховання багатопланові.Вони обумовлені потребами суспільства, держави, виробництва, економіки, і, насамперед потреби учнів, батьків.Упорядкування цих вимог викликало необхідність виділеня базового компоненту змісту виховання. Таким компонентом є базова культура особистості як основа для її подальшого розвитку.До базової культури належать культура життєвого самовизначення, економічна культура і культура праці, політична культура і правова, інтелектуальна, моральна, культура спілкування, економічна, художня і фізична культура, культура сімейних відносин (О.Газман).
У відповідності до базової культури, яку повинен засвоїти учень у процесі виховання, та основ всебічного розвитку виділяють такі основні напрями виховання: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичнею.
Загальна характеристика методів виховання за Щукіною
Класифікація методів – це побудована (складена) за певною ознакою система методів. Нині найбільш об'єктивною і зручною є класифікація методів виховання на основі спрямованості— інтегративної характеристики, що містить у собі єдність цільового, змістового і процесуального аспектів методів виховання (Г.І. Щукіна). У відповідності з цією характеристикою виділяються три групи методів виховання:
1. Методи формування свідомості особистості-переконання(Розповідь, бесіда,
етична бесіда, пояснення, діалог, лекція, доповідь, диспут, навіювання, інструктаж, приклад)
2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки-Вправи(Вправи, привчання, педагогічна вимога, громадська думка, доручення, виховні ситуації)
3. Методи стимулювання поведінки і діяльності-мотивації(Змагання,заохочення,покарання)
