5 клас. ТЕМА – флора і фауна.
Освітня мета: набуття знань, засвоєння лексики, застосування нових слів у мовленні._ шляхи:провести екскурсію, дати карточки з новими словами, скласти речення з новими словами.
Виховна мета: виховання навичок колективної праці та взаємодопомоги, виховання бережл. ставлення до навк. природи. _ шляхи: дати групове завдання, наприклад скласти казку разом.
Розвивальна мета: розширення активного вокабуляру по темі, зв’язного мовлення, уваги_ шляхи: скласти ребус, вірш тощо.
17. У розвивальну функцію входять сенсорні сприймання,мотивація,емоції,воля,інтелект,рухова сфера. Основні шляхи реалізації розвиваючої функції процесу навчання: розширення активного вокабуляру по темі, зв`язного мовлення, уваги, пам`яті та мислення, розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів а також просторове сприймання.
18. Узагальнення спричиняє більшу кількість зв'язків та відносин і, відповідно, ширше коло знань, об'єднаних у систему. Повноцінне осмислення і узагальнення можливе за умови, що воно базується на достатніх наукових знаннях, які забезпечують широке використання порівняння аналогії та доведення. На цьому етапі відбувається систематизація навчального матеріалу, в основі якої класифікація фактів, явищ, процесів. Застосування знань умінь і навичок - перехід від абстрактного до конкретного воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, самостійних робіт, на лабораторних і практичних зайняттях, різних видів повторення, творах.
19. Дидактичні принципи взаємопов'язані, зумовлюють один одного. При організації навчального процесу вчитель повинен керуватися всіма принципами. У цьому йому допомагають правила навчання (окремі вимоги до викладання). Вони розкривають і конкретизують різні аспекти принципів навчання. Наприклад “Не допускай нудьги на уроках!”, “Навчай так, щоб учні усвідомлювали необхідність знань для життя!”- “У процесі навчання став запитання так, щоб викликати активне мислення учнів!”, “Навчай енергійно!”.
Принципи тісно пов`язані із закономірностями. Вони відображають дидактичні закони і закономірності. Останні об`єктивно існують і діють в навчальному процесі. На рівні гносеологічного явища принципи правильно відображають сутність законів і закономірностей навчально- виховного процесу, виконуючи суто регулятивну функцію.
20. Взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання в навчальному процесі. Усвідомлення її зобов'язує вчителя до врахування у своїй роботі досягнень педагогічної науки. Відповідно методи і форми навчання повинні стимулювати розвиток логічного мислення, уміння школяра застосовувати теоретичні знання на практиці, виявляти власну ініціативу та нестандартність у прийнятті рішень. На це мають бути зорієнтовані шкільні підручники, посібники. На ефективність навчання впливають і такі системні чинники: цілеспрямованість взаємодії викладача й учня; залежність ефективності навчання від мотивації та активності дій учнів, єдності цілей учня і вчителя; залежність засвоєння знань від ефективності системно організованого повторення; використання попереднього досвіду учнів, усвідомленості учнями необхідності засвоєння матеріалу; послідовність розвитку навчальної роботи учня, згідно з якою складний спосіб діяльності може сформуватися тільки після засвоєння простих способів тощо.
21 Про суть принципу систематичності і послідовності. У педагогічній літературі звертається увага на те, що зміст принципу систематичності і послідовності до цього часу точно не визначений, сама назва принципу формулюється теж по-різному. При цьому відзначається, що формулювання систематичних і системних знань — злитий процес здійснення однієї і тієї ж логічної операції — систематизації знань, тобто зведення їх у певну систему. Однак деякі дослідники (П. Ерднієв, Л. Зоріна) розділяють дидактичні поняття системності і систематичності. Зокрема, систематичність — "така якість знань, яка характеризує наявність у свідомості учня змістово-логічних зв´язків між окремими компонентами знань", а системність — "така якість деякої сукупності знань, яка характеризує наявність у свідомості учня структурних зв´язків (зв´язків будови), адекватних зв´язкам між знаннями всередині наукової теорії"
Систематизація — це приведення знань у систему, це психологічна операція, приведення знань у порядок. Проте, систематизація не обов´язково приводить до появи системи, це може бути лише процес впорядкування, але він може бути ще не закінчений у тому розумінні, що на виході ще не буде сформована система знань. Щодо систематичності, то цей термін лише вказує на те, що немає великого часового проміжку у навчанні та немає прогалин у логічній структурі знань. Щодо послідовності, то, очевидно, слід виходити із суті і результату процесу розуміння. Адже розуміння — це порівняння невідомого з відомим, підведення нового поняття під старе, раніше засвоєне, це встановлення зв´язку нового зі старим. Пояснювальне нове повинно спиратися на раніше засвоєне. Тому, зрозуміло, що спочатку потрібно вивчати той навчальний матеріал, з яким буде здійснюватися порівняння наступного, тобто нового, і лише потім починати вивчення нового.
Підсумок. Вимога систематичності обґрунтовується закономірностями пам´яті. При систематичному навчанні немає великих прогалин у засвоєнні логічної структури матеріалу у зв´язку з тим, що регулярно діє підкріплення. Послідовність зумовлена необхідністю забезпечення розуміння, оскільки останнє засноване на порівнянні невідомого з раніше засвоєним, на підведенні складнішого до простішого, елементарного. Принцип систематичності і послідовності є певним доповненням до принципу науковості і доступності.
