+ на встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання;
– на узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду;
– на формуванні квартальної та місячної подетальних програм та графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення;
– на узгодженості роботи всіх ланок виробництва.
124. Система безперервного контролю і оперативного регулювання ходу виробництва з метою забезпечення виконання виробничого завдання (плану) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного виробничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та підприємстві в цілому називається:
– оперативне управління;
– оперативно-календарне планування (ОКП);
+ диспетчеризація;
– оперативний аналіз.
125. Виробнича система «точно в термін» є:
+ «витягаючою», адже дільниці розташовані на наступних етапах виробничого циклу, як би витягують необхідну їм продукцію з попередньої дільниці;
– «виштовхуючою», адже дільниці розташовані на попередніх етапах виробничого циклу, як би виштовхують свою продукцію на наступні дільниці;
– випереджаючою, адже вона створює умови для задоволення всіх потреб, які можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища;
– простою, гнучкою, економічною, надійною.
126. Традиційна система організації виробництва за своєю сутністю є:
– витягаючою;
+ виштовхуючою;
– такою, що не передбачає проведення оперативно-календарного планування (ОКП);
– такою, що потребує обов’язкового створення запасів сировини та готової продукції.
127. Виробнича інфраструктура – це комплекс:
– основних та обслуговуючих виробництв;
+ обслуговуючих та допоміжних виробництв;
– основних та допоміжних виробництв;
– основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв.
128. За своєю сутністю «ремонт» – це:
– заміна зношених частин устаткування;
+ процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання;
– процес усування дрібних несправностей засобів праці;
– процес підвищення технічного рівня устаткування.
129. Капітальний ремонт – це:
– мінімальний за обсягом ремонт, при якому заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання;
– часткова заміна основних вузлів обладнання;
+ повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів;
– гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.
130. Основними елементами структури ремонтного господарства з переліченого є:
– допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні та ін.);
– служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці);
– обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо) та допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.);
+ допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо), служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці).
131. Організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті при мінімальних затратах на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення і утилізацію є метою функціонування:
+ інструментального господарства;
– ремонтного господарства;
– складського господарства;
– транспортного господарства.
132. Згідно з загальновизнаною класифікацією ремонтів їх поділяють на:
+ малі (поточні), середні та капітальні;
– середні та малі;
– капітальні та середні;
– поточні, малі та капітальні.
