Міністерства освіти і науки України

(www.mon.gov.ua)

 

1. Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04. 2003 р. Протокол № 5/5 – 4.

2. Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III–IV рівнів акредитації/ Додаток до Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 р. Протокол № 5/5-4.

3. План заходів з підготовки до проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІI-IV рівнів акредитації/ Додаток до Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 р. Протокол № 5/5-4

4. Про проведення науково-практичного семінару з питань запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу / Наказ МОН України № 740 від 06. 11.2003 р.

5. Резолюція науково-практичного семінару “Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації”, що відбувся 21-22 листопада 2003 року у м. Львові на базі Національного університету “Львівська політехніка”.

6. Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу / Наказ МОН України № 48 від 23.01.2004 р..

7. Програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації / Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

8. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців/ Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

9. Перелік вищих навчальних закладів, що заявили про участь в педагогічному експерименті щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу/ Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

10. Перелік регіональних базових вищих навчальних закладів/Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

11. Склад координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів педагогічного експерименту/ Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.

12. Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки/ Наказ МОН України № 49 від 23.01.2004 р.

13. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки/ Додаток до Наказу МОН України № 49 від 23.01.2004 р.

14. Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки / Додаток до Наказу МОН України № 49 від 23.01.2004 р.

 

ГЛОСАРІЙ

Бакалавр (лат. baccalaurens – увінчаний лаврами) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці і здатний розв’язувати типові професійні завдання, передбачені відповідними посадами у певній галузі народного господарства.

Болонський процес – це процес формування загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. Цілі Болонського процесу: уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; контроль якості освіти; розширення мобільності викладачів, студентів, науковців; забезпечення працевлаштування випускників; забезпечення привабливості європейської вищої освіти. Принципи Болонськоко процесу: на всіх етапах Болонського процесу було проголошено, що цей процес: добровільний; полісуб’єктний; такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури; такий, що не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи; багатоваріантний; гнучкий; відкритий; поступовий.

Виховання - У широкому соціальному значенні: сукупність формувальних впливів усіх суспільних інститутів, що забезпечують передачу підростаючому поколінню накопиченого соціально-культурного досвіду, моральних норм і цінностей. У широкому педагогічному значенні: процес цілеспрямованого формування особистості в умовах спеціально організованої виховної системи, що забезпечує взаємодію вихователів та вихованців. У вузькому педагогічному значенні: спеціальна виховна діяльність, спрямована на формування певних якостей, властивостей ті відношень людини.

Державний стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.

Джерельна база історії педагогіки – сукупність джерел, які дають можливість вивчати розвиток теорії та практики виховання й навчання на різних етапах розвитку людського суспільства. До джерельної бази історії педагогіки належать: пам’ятки писемності, рукописи з питань освіти й виховання; твори живопису, літератури, скульптури в аспекті ретроспективи освітньо-виховних технологій; офіційні матеріали: закони, проекти, звіти, доповіді; педагогічна, навчальна та методична література минулого; матеріали загальної та педагогічної преси; мемуарна література та ін.

Європейська кредитно-трансферна система накопичення кредитів – це система, в основу якої покладено визначення обсягу роботи студентів, потрібного для участі в програмі.

Загальнолюдські цінності – суспільно значущі для більшості людей ідеї та явища, суспільний ідеал, який містіть абстрактні уявлення про Істину, Добро, Красу, Справедливість, Життя, Любов та ін. Вони є еталоном, ідеалом для людей, визначають напрямок педагогічного процесу.

Історія педагогіки – галузь педагогічної науки, яка вивчає стан і розвиток теорії і практики виховання й навчання на різних етапах розвитку людського суспільства

Козацька педагогіка – невід'ємна складова української етнопедагогіки, що акумулювала в собі вироблені віками та випробовані часом традиції виховання в Запорізької Січі. Вона передбачала формування у молоді, крім якостей лицарської честі, певної системи доблесті та включала специфічну систему фізичних і психофізичних вправ, спрямованих на виховання та самовдосконалення особистості.

Компетентнісний підхід – оцінка підготовленості фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня до професійної діяльності на основі наявності в них визначених стандартами компетенцій

Компетенція – сукупність знань, умінь і навичок, набутих упродовж навчання і необхідних для виконання певного виду професійної діяльності

Кредит – умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), виконаної студентом під час навчання. Кредит – мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання протягом тижня (суму аудиторної та самостійної роботи студента).

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) - модель організації навчального процесу, що ґрунтується на поєднанні модульних технологій та залікових одиниць (залікових кредитів).

Магістр (лат. magister – начальник, учитель) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалаврі або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для розв’язання проблемних професійних завдань у конкретній галузі народного господарства.

Мета виховання – сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об’єктивний характер і виражає ідеал людини в найбільш загальній формі.

Метод науково-педагогічного дослідження – спосіб вивчення педагогічних явищ, здобуття наукової інформації про них для встановлення закономірних зв’язків, відношень і будування наукових теорій.

Методологічна культура педагога - складна багаторівнева структура, що включає педагогічні, загальнонаукові та філософські знання, особливі вміння й навички, що дає можливість педагогу здійснювати дослідницьку діяльність.

Методологія педагогіки – сукупність теоретичних положень про пізнання педагогічних явищ. У структурі методологічного знання вчені виділяють 4 рівня: філософський, загальнонауковий, конкретно-науковий і технологічний. Філософський рівень методологічного знання становлять загальні принципи пізнання та категоріальний строй науки в цілому. Загальнонаукова методологія – теоретичні концепції, які використовуються в усіх, або більшості наукових дисциплін. Конкретно-наукова методологія – сукупність методів, принципів дослідження та процедур, які використовуються в конкретній галузі наукового знання (методологія педагогіки). Технологічний рівень методологічного знання відбиває методику і техніку конкретного дослідження.

Модуль – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

Навчання – цілеспрямований педагогічний процес взаємодії педагога й учнів для організації та стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів по оволодінню системою наукових знань, умінь і навичок, розвитку інтелектуальних сил і творчих здібностей, формуванню наукового світогляду, навичок самоосвіти.

Народна педагогіка – історично сформована сукупність педагогічних знань і досвіду виховання, що збереглися в усній народній творчості, епосі, кодексі правил поведінки і виховання, звичаях, обрядах, традиціях, дитячих іграх та іграшках.

Національне виховання – створена на основі принципів народної педагогіки система поглядів, переконань, ідеалів, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації дітей і молоді; виховання дітей та молоді на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності.

Освіта – процес і результат засвоєння певної системи знань та забезпечення на цієї основі відповідного рівня розвитку особистості, в інтересах суспільства і держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином (студентом) певних освітніх рівнів.

Педагогіка – наука про закономірності формування людини як особистості в процесі її виховання, освіти і навчання упродовж усього життя.

Педагогічна задача - усвідомлена педагогом проблемна педагогічна ситуація, що пов’язана з необхідністю переведення студентів з одного рівня вихованості та освіченості на інший найбільш оптимальним шляхом.

Педагогічна система - сукупність взаємопов’язаних структурних та функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти і навчання підростаючого покоління та дорослих людей.

Педагогічна ситуація - сукупність взаємопов’язаних структурних та функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти і навчання підростаючого покоління та дорослих людей.

Принципи історії педагогіки – найбільш загальні вимоги до вивчення історико-педагогічних явищ: 1) принцип об’єктивності - передбачає неупереджений розгляд історико-педагогічних явищ, відсутність упередженості в їх оцінці; 2)принцип історизму - педагогічний досвід минулого необхідно розглядати з урахуванням рівня розвитку людського суспільства у період, що вивчається; 3)принцип логічного взаємозв’язку - розгляд історико-педагогічних явищ у тісному взаємозв’язку з розвитком суспільства, з соціальним прогресом.