Тема 9. Функція організування в менеджменті

196. Ключовими поняттями організаційної структури є:

+ елементи; зв'язки; рівні; повноваження;

– підрозділи; комунікації; ієрархія; повноваження;

– організаційні одиниці; механізми координації; повноваження;

– рівні; елементи; зв'язки; субординація; повноваження.

197. Структура управління, у якій найвищий рівень централізації:

+ лінійна;

– матрична;

– мережна;

– проектна.

198. Структура управління, у якій порушується принцип єдиновладдя:

– проектна;

– мережна;

– лінійна;

+ функціональна.

199. Структура управління, яка передбачає створення фун­кціональних служб при лінійних керівниках:

– лінійна;

+ лінійно-штабна;

– матрична;

– функціональна.

200. Організаційна структура, що забезпечує високу гнучкість фірми під час виробництва нею продукції з коротким життєвим циклом:

– лінійно-функціональна;

– лінійно-штабна;

+ матрична;

– функціональна.

201. До бюрократичної системи управління не належить:

– чіткий поділ праці;

– ієрархічність рівнів управління, за якого кожен нижчий рівень контролюється вищим і підкоряється йому;

+ наявність тимчасових структур, що створюються для розв'язання конкретного завдання;

– наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і координацію різних завдань.

202. Процес передавання керівником частини своєї роботи та необхідних для її виконання повноважень підлеглому, який бере на себе відповідальність за її виконання, – це:

– відповідальність;

– діапазон контролю;

– координація робіт;

+ делегування повноважень.

203. Коли в організації є багато самостійних відділень близького профілю діяльності, доцільно застосовувати організаційну структуру…

+ на базі стратегічних одиниць бізнесу;

– лінійно-функціональну;

– холдингову;

– конгломератну.

204. Кількість працівників, що безпосередньо підпорядковуються конкретному керівникові, – це:

– відповідальність;

+ діапазон контролю;

– координація робіт;

– делегування повноважень.

205. Організаційна структура, в якій домінують вертикальні інформаційні потоки:

– лінійно-штабна;

+ лінійна;

– функціональна;

– дивізійна.

206. Структура, що дає змогу краще враховувати місцеве законодавство, соціально-економічні особливості регіонів у міру розширення її зони діяльності:

– матрична;

– конгломератна;

+ дивізіональна;

– проектно-цільова.

 

 

Тема 10. «Мотивація як функція менеджменту»

207. З точки зору змістового підходу мотивація – це:

+ певні сили (зовнішні щодо людини чи внутрішні), що змушують людину з ентузіазмом і наполегливістю виконувати задану роботу;

– процес спонукання себе або інших до діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей – особистих чи загальноорганізаційних;

– дії, що спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей;

– правильна відповідь відсутня.

208. Стимули – це:

+ спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами;

– спонукання до дії, викликані внутрішніми факторами;

– спонукання до дії, викликані зовнішніми та внутрішніми факторами;

– правильна відповідь відсутня.

209. Теорія надбаних потреб – це теорія:

– А. Маслоу;

– В. Врума;

+ Д. С. Мак-Клелланда;

– Ф. Герцберга.

210. До змістових теорій не відносять:

+ теорію очікувань В. Врума;

– теорію ЖВЗ К. Альдерфера;

– двочинникову теорію Ф. Герцберга;

– ієрархію потреб А. Маслоу.

211. До процесуальних теорій не відносять:

– теорію очікувань В. Врума;

+ теорію ЖВЗ К. Альдерфера;

– теорію Портера — Лоулера;

– теорію справедливості Дж. Адамса.

212. Валентність – це:

+ цінність заохочення чи винагороди для працівника;

– вірогідність отримання бажаної винагороди;

– очікування того, що витрачені зусилля мають бути винагороджені;

– отримання винагороди.

213. Суб'єктивне оцінювання індивідом співвідношення отриманої ним винагороди і витрачених зусиль та порівняння цього з винагородою ін­ших людей, що виконують аналогічну роботу, — це основне положення те­орії:

– очікувань;

+ справедливості;

– ставлення цілей;

– надбаних потреб.

214. Мотиви – це:

– спонукання людини до трудової діяльності;

– зовнішні спонукання робітника до конкретного виду трудової діяльності;

+ внутрішні спонукання працівника, що базуються на його особистих інтересах та потребах;

– винагорода за працю.

215. До мотивуючих чинників теорії Ф. Герцберга не належать:

– просування по службі;

+ висока і стабільна заробітна плата;

– висока відповідальність;

– цікава робота.

216. Теорія справедливості передбачає:

– порівняння валентності і ефективності роботи;

+ порівняння співвідношення зусиль та винагороди щодо себе і своїх колег, що виконують аналогічну роботу;

– формування однакової винагороди для всіх працівників одного відділу;

– виплата винагороди за виконану роботу.

217. Твердження, що бажана поведінка людини сприяє припиненню застосування до неї певних негативних дій, – це основа методу:

– позитивної підтримки бажаної поведінки;

+ негативної підтримки бажаної поведінки;

– покарання;

– ігнорування.

218. До стимулів зі знаком «мінус» не входять:

– штрафні санкції у випадку поганого виконання роботи;

– зниження соціального статусу працівника;

+ направлення працівника на курси підвищення кваліфікації;

– звільнення працівника з роботи.