196. Ключовими поняттями організаційної структури є:
+ елементи; зв'язки; рівні; повноваження;
– підрозділи; комунікації; ієрархія; повноваження;
– організаційні одиниці; механізми координації; повноваження;
– рівні; елементи; зв'язки; субординація; повноваження.
197. Структура управління, у якій найвищий рівень централізації:
+ лінійна;
– матрична;
– мережна;
– проектна.
198. Структура управління, у якій порушується принцип єдиновладдя:
– проектна;
– мережна;
– лінійна;
+ функціональна.
199. Структура управління, яка передбачає створення функціональних служб при лінійних керівниках:
– лінійна;
+ лінійно-штабна;
– матрична;
– функціональна.
200. Організаційна структура, що забезпечує високу гнучкість фірми під час виробництва нею продукції з коротким життєвим циклом:
– лінійно-функціональна;
– лінійно-штабна;
+ матрична;
– функціональна.
201. До бюрократичної системи управління не належить:
– чіткий поділ праці;
– ієрархічність рівнів управління, за якого кожен нижчий рівень контролюється вищим і підкоряється йому;
+ наявність тимчасових структур, що створюються для розв'язання конкретного завдання;
– наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і координацію різних завдань.
202. Процес передавання керівником частини своєї роботи та необхідних для її виконання повноважень підлеглому, який бере на себе відповідальність за її виконання, – це:
– відповідальність;
– діапазон контролю;
– координація робіт;
+ делегування повноважень.
203. Коли в організації є багато самостійних відділень близького профілю діяльності, доцільно застосовувати організаційну структуру…
+ на базі стратегічних одиниць бізнесу;
– лінійно-функціональну;
– холдингову;
– конгломератну.
204. Кількість працівників, що безпосередньо підпорядковуються конкретному керівникові, – це:
– відповідальність;
+ діапазон контролю;
– координація робіт;
– делегування повноважень.
205. Організаційна структура, в якій домінують вертикальні інформаційні потоки:
– лінійно-штабна;
+ лінійна;
– функціональна;
– дивізійна.
206. Структура, що дає змогу краще враховувати місцеве законодавство, соціально-економічні особливості регіонів у міру розширення її зони діяльності:
– матрична;
– конгломератна;
+ дивізіональна;
– проектно-цільова.
Тема 10. «Мотивація як функція менеджменту»
207. З точки зору змістового підходу мотивація – це:
+ певні сили (зовнішні щодо людини чи внутрішні), що змушують людину з ентузіазмом і наполегливістю виконувати задану роботу;
– процес спонукання себе або інших до діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей – особистих чи загальноорганізаційних;
– дії, що спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей;
– правильна відповідь відсутня.
208. Стимули – це:
+ спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами;
– спонукання до дії, викликані внутрішніми факторами;
– спонукання до дії, викликані зовнішніми та внутрішніми факторами;
– правильна відповідь відсутня.
209. Теорія надбаних потреб – це теорія:
– А. Маслоу;
– В. Врума;
+ Д. С. Мак-Клелланда;
– Ф. Герцберга.
210. До змістових теорій не відносять:
+ теорію очікувань В. Врума;
– теорію ЖВЗ К. Альдерфера;
– двочинникову теорію Ф. Герцберга;
– ієрархію потреб А. Маслоу.
211. До процесуальних теорій не відносять:
– теорію очікувань В. Врума;
+ теорію ЖВЗ К. Альдерфера;
– теорію Портера — Лоулера;
– теорію справедливості Дж. Адамса.
212. Валентність – це:
+ цінність заохочення чи винагороди для працівника;
– вірогідність отримання бажаної винагороди;
– очікування того, що витрачені зусилля мають бути винагороджені;
– отримання винагороди.
213. Суб'єктивне оцінювання індивідом співвідношення отриманої ним винагороди і витрачених зусиль та порівняння цього з винагородою інших людей, що виконують аналогічну роботу, — це основне положення теорії:
– очікувань;
+ справедливості;
– ставлення цілей;
– надбаних потреб.
214. Мотиви – це:
– спонукання людини до трудової діяльності;
– зовнішні спонукання робітника до конкретного виду трудової діяльності;
+ внутрішні спонукання працівника, що базуються на його особистих інтересах та потребах;
– винагорода за працю.
215. До мотивуючих чинників теорії Ф. Герцберга не належать:
– просування по службі;
+ висока і стабільна заробітна плата;
– висока відповідальність;
– цікава робота.
216. Теорія справедливості передбачає:
– порівняння валентності і ефективності роботи;
+ порівняння співвідношення зусиль та винагороди щодо себе і своїх колег, що виконують аналогічну роботу;
– формування однакової винагороди для всіх працівників одного відділу;
– виплата винагороди за виконану роботу.
217. Твердження, що бажана поведінка людини сприяє припиненню застосування до неї певних негативних дій, – це основа методу:
– позитивної підтримки бажаної поведінки;
+ негативної підтримки бажаної поведінки;
– покарання;
– ігнорування.
218. До стимулів зі знаком «мінус» не входять:
– штрафні санкції у випадку поганого виконання роботи;
– зниження соціального статусу працівника;
+ направлення працівника на курси підвищення кваліфікації;
– звільнення працівника з роботи.
