Норми оптимальних параметрів мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень

ЛЕКЦІЯ – 6

ОСНОВНІ НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА

Безпечні умови виробництва - одна з основних суспільних потреб людини. Статистичні дані про нещасні випадки, аварії на виробництві підтверджують, що навіть в умовах спаду виробництва проблема травматизму залишається гострою. Рівень травматизму і професійної захворюваності в нашій державі залишається в 5...8 разів вищим, ніж в інших промислово розвинених країнах. Така ситуація пов'язана не тільки з важким економічним станом держави, а й з іншими об'єктивними і суб'єктивними причинами. Тривалий час питання охорони праці на виробництві перебували в занедбаному стані. Аналіз коштів, які виділяються у нас на охорону праці, показав, що вони витрачаються на виплату різних пільг і компенсацій за роботу в умовах, які не відповідають нормативам і правилам, а також на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків, замість того, щоб ліквідувати самі причини виробничих небезпек.

Метеорологічні умови на робочому місці. Метеорологічні умови виробничого середовища або мікроклімат виробничих приміщень - це клімат всередині приміщення, який визначається сукупністю значень температури, вологості, швидкості руху повітря, температури поверхонь обладнання і приміщень.

Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робочому місці, у роб зоні. Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці. Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги. Параметри мікроклімату:

1) температура повітря Т, ^оС;

2) відносна вологість Y, %;

3) швидкість руху повітря V, м/с.

Норми оптимальних параметрів мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, оС	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с.
Холодний (Середньо добова температура нижча +10оС)   Теплий (Середньо добова температура +10оС і вище)	І а І б II а II б III   І а І б II а II б III	22-24 21-23 18-20 17-19 16-18   23-25 22-24 21-23 20-22 18-20	40-60 40-60 40-60 40-60 40-60   40-60 40-60 40-60 40-60 40-60	0,1 0,1 0,2 0,2 0,3   0,1 0,2 0,3 0,3 0,4

Мікроклімат впливає на важливу функцію організму людини - терморегуляцію, тобто на спроможність організму підтримувати температуру тіла в межах 36-37°С. У допустимих межах організм людини здатний зберігати постійну температуру тіла незалежно від зовнішньої температури та важкості виконуваної роботи за рахунок регулювання теплоутворення і тепловіддачі. Тепловіддача з поверхні тіла може здійснюватись шляхом випромінювання, конвекції і випаровування поту. При температурі навколишнього середовища понад 32°С тепловіддача здійснюється лише за рахунок випаровування поту. Особливо несприятливим для людини є поєднання високої температури з високою вологістю нерухомого повітря, бо припиняється і віддача тепла випаровуванням поту, що призводить до перегрівання організму. Загальне тривале перегрівання приводить на фоні зростаючого спаду працездатності до труднощів при виконанні фізичної та розумової праці. При цьому уповільнюються увага, координація впевнених рухів, процес обмірковування ситуації і прийняття рішення, збільшується час сенсомоторних реакцій. Виникають хворобливі симптоми задухи, перебої в роботі серця, шум у вухах, запаморочення. Без прийняття заходів захисту відбувається не тільки зрив діяльності, але й серйозний розлад здоров'я з втратою свідомості і порушенням функцій життєво важливих систем організму (так званий "тепловий удар"). Також негативний вплив на діяльність організму людини має надмірне потовиділення. Посилене (більше 5 л на добу) потовиділення протягом кількох днів призводить до серйозних порушень водно-сольового обміну. Велика втрата солей при інтенсивному потовиділенні призводить до обезводнення (дегідратації) тканин організму. Це викликає збільшення частоти серцевих скорочень до 180 на хвилину, максимально підвищується артеріальний тиск (до 200 мм рт. ст.). Все це різко знижує м'язову силу і витривалість, можливість виконання фізичної праці.

Робота в умовах пониженої температури повітря, особливо при його підвищеній вологості і швидкості руху, призводить до виникнення простудних захворювань, а при довгочасній дії - радикуліту, невралгії, ревматизму.

Стандартом ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони" встановлено оптимальні і допустимі параметри мікроклімату.

Оптимальні метеорологічні умови - сукупність параметрів мікроклімату, які при довготривалій дії на людину забезпечують зберігання нормального функціонального і теплового стану організму без перенапруження механізму терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності. Найбільш ефективним заходом нормалізації мікроклімату є попередження надходження надлишкового тепла і вологи в повітря виробничих приміщень шляхом теплоізоляції нагрітого обладнання і комунікацій. Якщо досягти цього неможливо, то застосовують інші заходи: вентиляцію, повітряні душі, екранування. Важливим заходом від перегріву є автоматизація і механізація трудомістких робіт. Крім цього, згідно ДСТ 12.1.005-88 - нормується гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Повітря, що надходить у приміщення, повинно мати концентрацію менше 0,3 ГДК шкідливих речовин.

Основи електробезпеки. Класифікація електричних мереж, що застосовуються у промисловості. Трансформатор та лінії електропередачі створюють електричні мережі. Згідно ПУЕ мережі діляться:

- по напрузі: до 1000 В (~220В; ~380В) та бiльше 1000В (6, 10, 35, 110, 220кВ)

- по кількості фаз: однофазні та багатофазні;

- по кількості проводів: одно, 2-х, 3-х та 4-х пpоводові;

- по режиму нейтpалі трансформатора напруги: з ізольованою та заземленою нейтpаллю трансформатора напруги.

Значне використання електроенергії у всіх галузях народного господарства, в побуті, медицині тощо, зумовлене розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Найбільше смертельних випадків ураження електричним струмом відбувається в електричних установках напругою до U<1000 В. Тому електричній безпеці необхідно приділяти велику увагу.

Електробезпека – система організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електротравма – це травма викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротравми поділяються на два види:

- електричні травми, що спричинені протіканням струму через тіло людини;

- електричні травми, поява яких не пов’язана з проходженням струму через тіло людини.

Ураження людини у другому випадку пов’язане з опіками, засліпленням електричною дугою, падінням, механічними ушкодженнями.

Випадки ураження людини електричним струмом можливі лише під час замикання електричної ланки через тіло людини, тобто через дві точки.

Дія електричного струму на організм людини. Протікаючи через тіло людини, електричний струм спричиняє термічну, електролітичну, механічну (динамічну), біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку і інших органів, що спричиняють незворотні явища (функціональні зміни).

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини на складо­ві, зокрема, що супроводжується значним порушенням їх фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія – це розшарування, розрив та інші механічні ушкодження тканин організму, зокрема, м’язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і тісно пов’язані з його життєвими функціями. Подразнююча дія струму може бути прямою і рефлекторною.

Види електричних травм. Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електричних травм, які умовно поділяються на два види:

- місцеві електричні травми, котрі означають місцеве ураження організму. Це чітко виявлені порушення щільності тканин тіла, зокрема кісток, спричинені дією електричного струму або електричної дуги. Місцеві електричні травми виліковуються і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає. Характерні місцеві електричні травми - електричні опіки, електричні мітки або знаки, металізація шкіри, електрофтальмія, механічні пошкодження;

- загальні електричні травми (електричні удари), коли ушкоджується (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення норм діяльності життєво важливих органів та систем. Це збудження живих тканим організму електричним струмом, що супроводжується судомним скорочення м’язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця.

Залежно від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на п’ять ступенів:

- судомні, ледь відчутні скорочення м’язів;

- судомні скорочення м’язів, що супроводжуються сильним болем, що ледь переноситься без втрати свідомості (звернутися до лікаря);

- судомне скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця;

- судомне скорочення м’язів з втратою свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або одного і другого разом);

- клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу, триває у здорової молодої людини 5-7 хвилин мозок може функціонувати на протязі цього часу без кисню. Надалі клітини кори головного мозку починають розкладатися.

Клінічна “уявна” смерть – це перехідний процес від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця та легенів.

Біологічна (дійсна) смерть – незворотне явище. Стадію біологічної смерті може визначити тільки лікар і вона наступає після клінічної смерті.

За статистичними даними орієнтовний розподіл НВ внаслідок дії електричного струму має такий вигляд:

- місцеві електричні травми – 20 %;

- загальні електричні травми (електричні удари) – 25 %;

- змішані травми (одночасно місцеві та загальні травми) – 55 %.

Електричний опір тіла людини – це опір струму, який протікає по ділянці тіла між двома електродами, прикладеними до поверхні тіла. Він складається з опору тонких зовнішніх шарів шкіри, які контактують з електродами і з опору внутрішніх тканин тіла. Опір тіла людини змінюється від 1000 до 1000 000 Ом. Він визначається властивостями стану поверхні шкіри людини (вологість, забруднення, потовиділення, порізи). Крім того, опір залежить від стану організму людини та стану нервової системи. Алкоголь різко знижує опір тіла людини. Електричний опір тіла у чоловіків більший, ніж у жінок.

Тіло людини є провідником і діелектриком. Найбільший опір тіла людини чинить шкіра. Найбільший питомий опір має верхній шар-шкіри - епідерміс роговий шар (змертвілі тканини), товщина його 0,2 мм і залежить від наявності вологи, забруднень, місця прикладення електрода, частоти струму, величини напруги, тривалості дії струму. Пошкодження рогового шару (порізи, подряпини, волога, потовиділення) зменшують опір тіла.

Опір нижніх шарів шкіри і внутрішніх тканин людини є незначний. Опір сухої здорової шкіри без порізів і ударів знаходиться в межах від 2000- 2000000 Ом·см. Забруднена, волога, шкіра з порізами має опір 500 Ом·см. Найменший опір мають внутрішні органи: кров 100-200 Ом·см., мозок 50-60 Ом·см.

Для технічного розрахунку приймають середнє значення опору тіла людини 1000 Ом.