а) старослов”янізми
Старослов”янізми – це слова, успадковані зі старослов”янської мови, яка сформувалась у ЇХ ст. на грунті македонського діалекту староболгарської мови. Старослов”янською мовою користувались майже всі слов”яни, а використання її східними слов”янами пов”язане із впровадженням християнства у Київській Русі (988 р.). Разом з християнством східні слов”яни отримали від Візантії церковні книги, написані кириличним письмом, а перекладені старослов”янською мовою, яка була літературно успадкованою, близькою до давньоруської мови фонетичною та лексичною системою. Як мова церковно-релігійної літератури, старослов”янська вживалась протягом багатьох століть. Із структурно-семантичного погляду старослов”янізми можна класифікувати так:
1) Фонетичні, що мають такі особливості:
- буквосполучення РА, ЛА, РЕ, ЛЕ (в українській мові їм відповідають оро, оло, ере, еле): храм, прах, древо, злато.
- жд замість східнослов”янського ж (вождь, страждати).
- початкові є, ю відповідно до східнослов”янських о,у (єднати, юнак).
2) Словотворчі:
- префікси воз-, вос-, пре-, пред-, со-, (сотворіння, возвеличувати, воскресати, представити).
- компоненти благо-, добро-, зло-, веле-, бого-, град-, у складних словах (благодать, доброчинний, велемовний, богобоязний).
- прикметникові суфікси –ащ, -ущ, -м (грядущий, неопалимий, рухомий).
- іменникові суфікси –знь, - тель, -ств, -ин, -тв(а), тай- (братство, богиня, молитва).
3) Лексичні, які є специфічними утвореннями старослов”янської мови (мудрість, істина, уста, воутріє, злоначинающий, братолюбіє, ректи, ланіти, вия, перста, восплач).
Іноді старослов”янізми так асимілювались, що розпізнати їх можна лише через глибокий лінгвістичний аналіз (буква, палата, совість, плащ, гласність).
Здебільшого старослов”янізми використовуються в українській мові з певною стилістичною настановою - для надання мовленню урочистого, патетичного звучання, або (часто у поєднанні з просторіччями, згрубілою та побутовою лексикою) для створення гумористичних, сатиричних, іронічних ефектів. Частина старослов”янізмів поширена у сучасній українській мові. без будь-якого стилістичного забарвлення (багатство, учитель, область, єдиний).
б) Полонізми
Лексичні запозичення з польської мови належать до найдавніших, до чого спричинилися тривалі контакти між двома мовами і народами за різних історичних обставин. Крім того, польська мова стала посередником для входження до українського лексичного фонду слів німецького і латинського походження. До лексичних полонізмів належать: хлопець, зичити, квапитися, сподіватися, оминути, мешкати, міщанин, посполитий, достаток, в”язень, застава, поєдинок, пильнувати, бавитися, блазень, блюзнір, блюзнірство, вирок, возний, досконалий, необачність, обіцяти, помста, прикрий, розмаїтий, шаленство, брунатний, дідизна, ліжко, урядник, материзна, кепський, кпини, збруя, підлога, хвороба.
Через польську мову засвоювались і чеські лексичні запозичення: брама, вагатися, влада, власний, ганити, ганьба, гасло, замок, наглий, постать, праця, рихлий, смутний, табір, чекати, огида, огидний, смуток, смутний.
в) Російські запозичення
До найпізніших слов”янських належать запозичення з російської мови. Взаємодія двох мов, у якій переважали російські впливи протягом тривалого безправного існування української мови, почалася з другої половини ХУІІ ст. Українська мова запозичила через російське посередництво значку кількість іншомовної термінологічної лексики, слова на позначення реалій та осіб (арсенал, бомба, генералітет, капітан, пістолет, бот, гавань, арія, аналіз, синтез, метод, критика, патент, артіль, шахта, авіація, мотор, трамвай, конгрес, диктатура, пролетаріат). До власне русизмів належать такі слова: завод, рудник, паровоз, указ, законопроект, різночинець, декабрист, нігіліст, народоволець, есдек, есер, кадет. Значну кількість становлять лексеми, засвоєні українською мовою шляхом калькування, тобто точного перекладу складових елементів слова:багатоверстатник, вантажообіг, виробничник, відмінник, вогнегасник, гучномовець, держплан, колгосп, місяцехід, напівпроводник, радіомовлення, співробітник і т.ін.
