Особливості первісного накопичення капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи та США

Нідерланди ― частина герцогства Бургундського, що охоплювала 17 провінцій, з кінця XV ст. належала Габсбургам, а з 1526 р. ― іспанським Габсбургам.

У першій половині XVI ст. Нідерланди були однією з найбільш економічно розвинених територій Європи. Тут розвивалося мануфактурне виробництво з такими галузями, як текстильна (сукняна, шовкова, полотняна), суднобудування, деревообробна, скляна, паперова, килимоткацька, цукрова, миловарна, виробництво зброї. В сільському господарстві частка великої земельної власності феодалів і церкви становила 20 ― 25 %, набуло поширення підприємницьке господарство, використовувалася наймана праця, зростала товарність. Сільськогосподарські угіддя розширювалися за рахунок польдерних земель, відвойованих у моря. Промислове значення мало рибальство (виловлювання та торгівля оселедцями). Після великих географічних відкриттів Нідерланди перетворилися на світового торговельного посередника. Місто Антверпен (провінція Брабант) було найбільшим загальноєвропейським валютним і фінансовим центром (торгівлі, кредиту і біржової справи). Ринкова економіка у державі сформувалася як економічний уклад.

Політичний режим абсолютистської Іспанії, що зберігав феодальні відносини, фінансово грабував Нідерланди внаслідок стягнення податків, які становили 40% від доходів іспанської корони, обмежував увезення англійської вовни, забороняв торгівлю в іспанських колоніях. Католицька церква здійснювала репресії проти протестантського населення. Все це обумовило національно-визвольну буржуазну революцію 1566 ― 1609 рр., що охопила 12 іспанських провінцій. У 1579 р. утворилася республіка семи північних Сполучених провінцій Нідерландів (Голландія, Брабанд, Фландрія тощо), визнана Іспанією у 1609 р.

Сполучені провінції Нідерландів у XVII ст. ― «взірцева» ринкова держава. Головне значення для економіки держави мала сфера обігу: міжнародна посередницька торгівля, фінансово-кредитні відносини. Нідерланди зайняли місце ганзейських купців у торгівлі з Північною, Центральною і Південною Європою; під час торговельних війн з Іспанією та Португалією створили колоніальну імперію, найбільшою країною якої була Індонезія, і монополізували постачання прянощів і східних товарів. Для експлуатації колоній у 1602 р. були засновані державно-приватна акціонерна Ост-Індська компанія, а в 1621 р. ― приватна акціонерна Вест-Індська компанія. Загальний торговельний оборот країни становив 75 ― 100 млн флоринів на рік. Дивіденди Ост-Індської компанії у 1606 р. становили 67 %.

Міста Антверпен й Амстердам були міжнародними кредитно-фінансовими центрами. Значних обсягів досягли комерційний кредит під 5 % на позиковий капітал, грошовий ринок і ринок цінних паперів. У 1598 р. засновано Страхову палату. В 1608 р. на амстердамській біржі вперше введено акції. В 1609 р. засновано перший амстердамський депозитний і валютний банк. У міжнародних розрахунках використовувалися векселі на пред’явника, платіжні розпорядження (асигнації), цінні папери. Утвердилася система державного боргу, що у середині XVII ст. становив 150 млн гульденів.

Розвивалася мануфактурна промисловість. Мануфактури набули централізованого характеру. Міжнародне значення мали суднобудування та текстильна галузь. Флот нараховував 15 тис. кораблів і 150 тис. моряків, що становило 75% від світового флоту.

За рівнем капіталізації сільського господарства Нідерланди були найбільшпередовою країною Європи. Тут відбувалися технологізація виробництва, галузева (тваринництво, зернові, технічні, кормові культури) та територіальна спеціалізація виробництва. Впродовж 1690 ― 1789 рр. було здійснено меліорацію 2648 га землі. Зросло значення рибальства, в якому було зайнято 100 ― 120 тис. працівників і близько 2 тис. кораблів.

У XVIII ст. Нідерланди втратили економічне лідерство, яке завоювала Велика Британія. Хоч Нідерланди втратили промислову та торговельну першість, але зберегли роль банкіра світу. Причинами економічного відставання були:

· незавершеність буржуазних реформ. Купецько-патриціанська олігархія, яка прийшла до влади, перебувала у конфронтації з підприємцями;

· структура промисловості впродовж XVI ― XVIII ст. не змінилася, важка промисловість не розвивалася, передусім внаслідок обмеженості природних і людських ресурсів. У 1749 р. відновлено цехи;

· спрямування грошових потоків у сферу обігу, торгівля набула посередницького характеру і не залежала від розвитку національної промисловості. Проводилася політика вільної торгівлі, а не протекціонізму. Дешеві іноземні товари заполонили національний ринок.

Орієнтація Нідерландів на розвиток сфери обігу в умовах становлення індустріального господарства ― головна причина поступового зменшення ролі країни у світовій економіці.