Основна мета контролінга - орієнтувати процес управління підприємством на досягнення всіх цілей. Як правило, цілі підприємства утворюють “дерево цілей”. На кожнім рівні “дерева цілей” формується своя ціль.
Таким чином, контролінг як цілісна система складається з двох важливих частин:
§ стратегічний контролінг;
§ оперативний контролінг.
Кожен вид контролінга має свої цілі, методи, принципи, засоби й інструменти. Стратегічний контролінг повинний забезпечити виживання підприємства, відстеження намічених цілей розвитку і досягнення довгострокової стійкої переваги перед конкурентами. Основними напрямками аналізу стратегічного контролінга є:
§ аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища;
§ аналіз конкуренції;
§ аналіз ключових факторів успіху;
§ формування портфеля стратегій;
§ аналіз стратегічних планів і підконтрольних показників діяльності;
§ аналіз ланцюжка цінностей;
§ аналіз стратегічного позиціювання;
§ аналіз витратоутворюючих факторів.
Стратегічний контролінг орієнтований на довгострокові перспективи. Об'єктами контролю, а, отже, і контрольованими величинами є такі показники, як цілі, стратегії, потенціали і фактори успіху, сильні і слабкі сторони підприємства, шанси і ризики, рубежі і наслідки.
Стратегічне планування передбачає формулювання і впровадження стратегії пошуку, побудови і збереження потенціалу успіху, тобто прибутковість.
Орієнтація на внутрішнє і зовнішнє середовище.
Процес стратегічного планування можна розділити на окремі фази.
1. Пошук і формування стратегічної мети.
2. Оформлення і оцінка стратегії.
3. Прийняття стратегічного рішення.
Аналіз ситуації на підприємстві дозволяє виявити його сильні слабкі масця.
При стратегічному плануванні бази для активів дають планово продуктова програма і програма потенціалу підприємства.
В пасиві балансу зміни власного капіталу розраховують виходячи із можливого збільшення капіталу на момент складання плану і відповідно зміни резервів.
Загальний обсяг залученого капіталу розраховується як різниця між активом балансу і власним капіталом.
Мета - проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкрутства, досягнення успіху підприємства.
Завдання:•Участь у встановленні кількісних та якісних цілей підприємства
•Розробка альтернативних стратегій
•Визначення критеріїв зовнішніх та внутрішеіх умов, що лежать в основі стратегічних планів•Визначення основних підконтрорльних показників у відповідності з встановленими стратегічними цілями.•Порівняння планових і фактичних занчень підконтрольних показників з метою виявлення причин, винуватців та наслідків даних відхилень.•Аналіз впливу на виконання стратегічних планів•Аналіз економічної ефективності (особливо інновацій та інвестицій).
Можна виділити найбільш важливі практичні інструменти і принципи стратегічного управління, що використовує стратегічний контролінг:
§Матричні аналітичні інструменти.
§Алгоритми роботи з “слабкими” і “сильними” сигналами.
Принципи управління поп итом та пропозицією.
§Принципи фінансової оцінки стратегічних планів.
§Сценарний аналіз.
§Функціонально-вартісний аналіз.
§Стратегічне управління витратами.
Головною метою оперативного контролінга є створення такої системи управління, що ефективно допомагає досягати поточні цілі підприємства, а також оптимізує співвідношення “витрати-прибуток”.
Оперативний контролінг орієнтований на короткострокові цілі і контролює такі основні показники, як рентабельність, ліквідність, продуктивність і прибуток.
Орієнтація на вннутрішне середовище підприємства.
Різниця між стратегічним і оперативним контролінгом полягає в тому, що стратегічний орієнтований на тенденції майбутнього, а оперативний, на теперішній час.
Мета – забезпечення прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв’язків при співставленні виручки від реалізації і затрат.
При цьому розробляються альтернативні продуктові програми із розробленням всіх додаткових умов.
В сфері збуту враховуються мак. можливий і мін. допустимий обсяг збуту по всіх ринках в розрізі видів продукції і каналів збуту і вибирається для підприємства підходящий варіант.
У сфері виробництва враховуються необхідні і той, що є в наявності фонд часу по кожному виробництва процесу і виду обладнання.
У сфері математично-технічного забезпечення враховуються мак. і мін. необхідні обсяги запасів по видах матеріалів і видах продукції.
Завдання:
• Розробка бюджетів, кошторисів
• Визначення вузьких або слабких місць для тактичного управління
• Визначення всієї сукупності підконтрольних показників у відповідності із встановленими поточними цілями
• Порівняльна планових та фактичних показників з метою виявлення причин, винуватців та наслідків відхилень
• Аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів
• Мотивація і створення систематичної інформації для прийняття поточних управлінських рішень
Основними елементами оперативного контролі гну є:
1. планування продуктової програми.
2. планування по функціальних сферах діяльності.
3. контролінг збуту
4. контролінг виробництва
5. контролінг постачання
6. контролінг персоналу
7. контролінг обладнання.
Найбільш відомими є наступні інструменти:
§ GAP-аналіз - аналіз відхилень (розривів).
§ Портфоліо-аналіз - аналіз розподілу діяльності підприємства по окремих стратегіях щодо продуктів і ринків.
§ CVP-аналіз – аналіз співвідношення “витрата-обсяг-прибуток”(Cost-Volume-Profit).
§ Авс-аналіз – аналіз груп виробничих підрозділів у залежності від їхнього внеску в доход (не плутати з функціонально-вартісним аналізом).
§ Планування потреби в матеріалах.
§ Фінансовий аналіз показників діяльності.
§ Статичні і динамічні методи інвестиційних розрахунків.
§ Бюджетування.
§ Функціонально-вартісний аналіз.
1.Сутність концепції ЖЦ реально існуючих технічних та соціально-економічних систем.
2.Необхідність вивчення та прогнозування взаємовпливу ЖЦ продукції, технології, організаційної форми, підприємства, галузі тощо.
3.ЖЦ конкурентної переваги та її роль у формуванні підприємства.
4.Характеристика особливостей прояву основних фаз ЖЦ різних систем, в тому числі підприємств різних типів: МП, комерційних та безприбуткових підприємств, корпорацій, державних та приватних підприємств, організаційних об'єднань тощо.
5.Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конфігурацію та тривалість ЖЦ підприємства.
6.Методи аналізу впливу факторів на життєздатність підприємства.
7.Прогнозування тривалості та конфігурації ЖЦ підприємства, зміст підходів щодо управління ЖЦ підприємства: основні характеристики системи управління на різних етапах ЖЦ.
8.Криза як одна з фаз ЖЦ системи.
9.Кризовий стан середовища та його вплив на діяльність підприємства.
10.Загальна характеристика статичних та динамічних моделей середовища функціонування підприємства: переваги та обмеження.
11."Хвильові процеси" у зовнішньому середовищі: необхідність та можливість прогнозування тривалості та періодичності, методи розрахунку показників, джерела інформації, - згідно з концепціями циклів Кондратьєва, Кузнєца, Джаглєра, Кітчина, Шумпетера, Хуберта, Ростоу, Форрестера, Шипоши, тощо.
12.Генезис, механізми протікання, взаємовпливу окремих довго-, середньо- та короткострокових господарських циклів тощо.
13.Зв'язок довгострокових циклів з ЖЦ окремих складових.
14.Окремі фази циклів та їх вплив на конфігурацію ЖЦ підприємств різних типів.
15.Оцінка можливостей розвитку окремих галузей та підприємств на різних фазах макроекономічних циклів.
16.Багатоваріантність визначення кризових явищ на макро- та мікрорівнях в
економіці: збій, кризова ситуація, локальна криза, системна криза, стратегічна криза, катастрофа.
17.Сутність, загальні та особливі характеристики кризових явищ.
18.Типологія кризових явищ та причин їх виникнення.
19.Механізми взаємозв'язку кризових явищ при формуванні системної кризи реально існуючої системи.
20.Роль кризи зростання та кризи занепаду як рушіїв розвитку або занепаду системи.
21.Особливості кризових явищ на підприємствах різного типу та механізмів їх протікання.
22.Симптоми, причини, джерела та рівні прояву кризових явищ на підприємствах України.
23.Принципова схема взаємозв'язку кризових явищ у формуванні системної та стратегічної кризи підприємства.
24.Можливості попереднього діагнозу та методи ідентифікації кризових явищ різної глибини в умовах підприємств України: підходи, моделі, показники, технології отримання та використання інформації.
25.Слабкі сторони підприємства як основа визначення "кризових точок".
26.Механізми визначення та прогнозування типу, глибини та наслідків розвитку кризових явищ на підприємстві.
27.Симптоми, причини та механізми формування локальної кризи збуту підприємства під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.
28.Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи збуту.
29.Ринкові процеси як джерело та внутрішні фактори кризи збуту.
30.Аналіз складу, структури та реалізації продукції, що випускається, рівня конкурентоспроможності продукції.
31.Методи оцінки номенклатури та асортименту продукції, що виготовляється, оцінка рівня конкурентоспроможності продукції та "портфелю" підприємства.
32.Характеристика способів та підходів до ідентифікації кризи збуту.
33.Виникнення стратегічної кризи збуту та роль маркетингу у її подоланні.
34.Можливості та обмеження впливу підприємства на перетворення кризи збуту у системну кризу всього підприємства.
35.Блок-схеми механізмів розвитку "керованої" та "некерованої" кризи у системну, стратегічну кризу.
36.Сутність та методи проведення продуктової реструктуризації. "Загрози" для продуктово-товарних стратегій.
37.Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії збуту.
38.Структура, механізми формування та узгодження відповідних планових документів.
39.Антикризові компоненти підсистеми маркетингу та збуту, як забезпечення керованості (запобігання) кризи.
40.Симптоми, причини та механізм формування фінансової кризи підприємств України.
41.Місце фінансової кризи підприємства у формуванні системної кризи, зв'язок з іншими локальними кризами.
42.Механізм появи феномену неплатоспроможності; "вузькі місця" у фінансовій системі підприємства, загальні та типові причини неплатоспроможності різних підприємств.
43.Види аналізу неплатоспроможності підприємства (зовнішній та внутрішній, "горизонтальний" та "вертикальний").
44.Нормативна система критеріїв для оцінки неплатоспроможності: методи розрахунків відповідних показників.
45.Комплексні підходи щодо оцінки фінансового стану підприємства: двохфакторна модель, Z-розрахунок Альтмана, підхід У.Бівера.
46.Механізм діагностики фінансового стану підприємства.
47.Процедура аналізу грошових потоків підприємства.
48.Розробка процедур фінансового оздоровлення підприємства: подолання неплатежів, забезпечення достатнього рівня грошей, економія поточних витрат, реструктуризація кредиторської заборгованості (в т.ч. по основному боргу, заборгованостей по пенях, фінансовим санкціям тощо).
49.Ідентифікація стратегічної фінансової кризи підприємства, оцінка можливостей її подолання.
50.Сутність та механізм проведення фінансової реструктуризації.
51.Характеристика та варіанти побудови антикризової фінансової стратегії, оцінка її ефективності.
52.Програма фінансового оздоровлення підприємства.
53.Антикризові компоненти у фінансово-економічній підсистемі підприємства як забезпечення керованості подолання (запобігання) кризи.
54.Симптоми, причини та механізм формування локальної кризи постачання підприємства під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.
55.Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи постачання.
56.Зв'язок кризи постачання з іншими локальними кризами на підприємстві.
57.Можливості та обмеження діяльності у "зонах стратегічних ресурсів" підприємства.
58.Моделі та методи аналізу системи постачання, окремих постачальників та "зон стратегічних ресурсів.
59.Можливості ідентифікації кризи постачання, а також впливу на її подолання.
60.Характеристика стратегічної та локальної кризи постачання.
61."Загрози" для стратегій діяльності у "зонах стратегічних ресурсів".
62.Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії постачання.
63.Перегляд переліку та змісту контрактів: критерії оцінки та технологія внесення змін.
64.Логістика постачання, як антикризовий компонент системи управління.
65.Симптоми, причини та механізм формування локальної виробничо-технологічної кризи.
66.Типологія кризових ситуацій, що призводять до виробничо-технологічної кризи.
67.Зв'язок виробничо-технологічної кризи з іншими локальними кризами при формуванні системної кризи.
68.Аналіз виробничого потенціалу підприємства: аналіз стану стабільності та пропорційності виробництва, оцінка спрямованості та гнучкості виробничого потенціалу, аналіз стану основних фондів, аналіз витрат на виробництво тощо.
69.Зв'язок виробничого та науково-технічного потенціалів підприємства.
70.Аналіз видів та рівня технологій, що використовуються на підприємстві (в т.ч. методи визначення тривалості та конфігурації їх ЖЦ).
71.Визначення характеру виробничо-технологічної кризи: стратегічна чи локальна?
72.Місце інноваційного процесу у подоланні кризи підприємства, робота з "технологічними ризиками".
73.Сутність та характеристика процесу виробничо-технологічної реструктуризації.
74.Методи формування антикризових виробничо-технологічних стратегій та оформлення їх у вигляді відповідних планових документів.
75.Антикризові компоненти у виробничій підсистемі підприємства, як забезпечення керованості у подоланні (запобіганні) кризи.
76.Симптоми, причини та механізм формування кризи управління персоналом.
77.Роль і місце персоналу у формуванні, ідентифікації та подоланні кризи персоналу, а також інших локальних криз та кризових явищ взагалі.
78.Взаємозв'язок конфліктів та системної кризи підприємства; "людська складова" у перетворенні кризових ситуацій у локальні кризи відповідних підсистем, а останніх - у системну стратегічну кризу підприємства.
79.Характеристика типових реакцій персоналу на розвиток кризових явищ ("шок", "відкат назад", "визнання кризи", "робота по подоланню кризи").
80.Оцінка кадрового потенціалу, його відповідності новим умовам господарювання: методи, технологія, основні показники.
81.Методи формування організаційної поведінки персоналу з антикризовою складовою.
82.Мотивація ефективної поведінки в умовах кризи.
83.Особливості підготовки фахівців з антикризового управління (санаторів, ліквідаторів, кризових управляючих), характеристики антикризових керівників, особливості підбору та навчання персоналу для підсистем антикризового управління.
84.Стратегії накопичення людського капіталу, як антикризова стратегія.
85.Роль персоналу персоналу, як стабілізатора діяльності та санатора підприємства.
86.Симптоми, причини та механізм формування організаційної кризи підприємства.
87.Класифікація та ознаки "організаційних криз" на різних стадіях ЖЦ підприємства, причини формування та типові методи подолання.
88.Методи діагностики організаційного рівня та організаційного потенціалу підприємства.
89.Розбалансування організаційного, функціонального та виробничого потенціалів підприємства, як причина системної кризи.
90.Зміна форми власності та корпоратизація, як джерело кризи та створення можливості її подолання.
91.Організаційні структури управління (ОСУ), як джерела кризових ситуацій та криз.
92.Роль організаційної кризи у формуванні системної та стратегічної криз підприємства.
93.Сутність, основні принципи та технологія впровадження організаційно-управлінської реструктуризації.
94.Організаційно-правові форми юридичних осіб та їх характерні особливості з позицій реструктуризації.
95.Розподіл багаторівневої організаційної системи: створення юридично незалежних автономних організаційних формувань, дочірніх та залежних товариств, представництв та філій.
96.Створення об'єднань юридичних осіб, як варіант реструктуризації.
97.Функціональна модель управління, ОСУ та договірні відношення у реструктурованих компаніях; характеристика варіантів організаційних рішень при створенні антикризової підсистеми на підприємстві: організаційне оформлення та функціонування.
98.Антикризова підсистема підприємства, як організаційно-управлінське забезпечення запобігання криз та виводу підприємства з кризи.
99.Стратегічний та оперативний контролінг як організаційні важелі подолання кризи підприємства.
100.Стратегії організаційного розвитку підприємств та їх документальне оформлення.
101.Основні підходи до подолання кризових явищ на підприємстві.
102.Типи антикризової реакції та антикризового управління (реактивне, активне, планове).
103.Характеристика- основних етапів антикризового управління: діяльність по запобіганню кризи (вплив на збої та кризові ситуації), управління в умовах кризи (вплив на окремі локальні та системну кризу), діяльність по виводу підприємства з кризи (досягнення стабілізації та ліквідація наслідків кризи), перехід до зростання або ліквідація підприємства.
104.Місце оперативних та стратегічних заходів по подоланню кризи.
105.Сутність та зміст наступальної та оборонної тактики, типових оперативних (фінансових та організаційних) заходів щодо впливу на розвиток кризових явищ на підприємстві.
106.Часові характеристики та черговість впровадження оперативних заходів.
107.Форма представлення оперативних заходів, фінансове та організаційне забезпечення їх впровадження.
108.Зміст, перелік та порядок здійснення основних заходів: щодо стабілізації діяльності кризовою: підприємства, характеристики організаційно-економічного механізму забезпечення стабілізації роботи підприємства та переходу його до режиму "нормального функціонування".
109.Концепція та методи подолання стратегічної кризи підприємства.
110."Стратегічний набір" кризового підприємства, як результат акумуляції заходів по запобіганню (подоланню) локальних криз: механізм узгодження, визначення необхідних витрат часу та грошей, оцінка ризиків.
111.Формування стратегічної антикризової програми та забезпечення її виконання.
112. Плани санації та реструктуризації, як антикризові плани.
113.Організаційне забезпечення виконання антикризових заходів: методи обґрунтування та вибору організаційної форми підсистеми антикризового управління (ПАУ), типові підходи щодо діяльності ПАУ на різних стадіях розвитку кризових явищ на підприємстві.
114.Сутність, причини та ознаки банкрутства підприємства.
115.Поняття "банкрутство", "фіктивне банкрутство", "недобросовісне банкрутство", "санація", "ліквідація", як способи подолання кризи (санація) або оформлення "катастрофи" підприємства у разі неможливості вивести підприємство з системної кризи.
116.Причини та глибина кризових явищ, як основа вибору способів впливу на них.
117.Історичний огляд становлення процедур банкрутства в Україні та за її межами.
118.Законодавство України, що регулює процедуру банкрутства (основна характеристика).
119.Ознаки банкрутства та підстави для початку процедури банкрутства згідно із Законом України "Про банкрутство".
120.Загальна схема процедури банкрутства; дії та функції суб'єктів процедури банкрутства - боржників, кредиторів (зборів та комітету кредиторів), санаторів, ліквідаторів (ліквідаційної комісії), Арбітражного суду, Агенства з питань банкрутства тощо.
121.Основні документи, що використовуються при порушенні справ про банкрутство.
122.Процедура визнання підприємства-боржника банкрутом.
123.Склад та механізм створення ліквідаційної комісії. Взаємодія ліквідаційної комісії з банкрутом та кредиторами в процесі ліквідації підприємства.
124.Досвід оздоровлення (ліквідації) конкретних підприємств України: позитивні та негативні приклади.
38.Стцуктура. механізми Формування та узгодження відповідних планових документів.
Для запобігання кризи збуту на підприємстві необхідно проводити аналіз продукції, що випускається, а саме: аналіз планових і фактичних даних по реалізації продукції (основними джерела інформації є форми звітності - "Звіт по випуску і реалізації продукції", "Звіт про рентабельність окремих видів продукції", "Основні показники діяльності підприємства") та аналіз якості продукції.
Однак зниження обсягів реалізації продукції може відбутися внаслідок зниження її конкурентоспроможності. Тому аналіз конкурентноздатності продукції повинний доповнити оцінку стану виробництва і реалізації продукції. Випуск неконкурентоспроможної продукції часто стає головною причиною зупинки підприємств та появи "ланцюжків" неплатежів. Аналіз конкурентноздатності продукції грунтується на розумінні конкурентноздатності виробу (товару, роботи) як сукупності характеристик даного виробу, що відрізняють його від виробів-аналогів підприємств-конкурентів по ступені задоволення аналогічних потреб покупця і за рівнем витрат на його покупку і наступну експлуатацію.
