Концепція та методи подолання стратегічної кризи підприємства

Після досягнення відносної стабілізації д-сті п-ства за допомогою оперативно-тактичних заходів керівники та власники п-ства можуть перейти до обгрунтування подолання кризи більш тривалими та витратними способами. Концепція подолання кризи – визначає загальну систему дій, спрямованих на обгрунтування та досягнення поставленої мети, передбачає використання найбільш загальних підходів, засобів, методів та інструментів антикризового управління. Концепція подолання кризи, охоплює такі етапи:

1-й етап. Комплексний аналіз та оцінка стану п-ства.

2-й етап. Реструктуризація п-ства.

3-й етап. Розробка стратегії по остаточній стабілізації, подолання наслідків кризи, перехід до зростання або до ліквідації п-ства.

Комплексний аналіз та оцінка стану п-ства проводиться в таких напрямках:

1. Моніторинг зовнішнього сер-ща та визначення мехенізмів впливу кризоутворюючих факторів на д-сть п-ства.

2. Проведення комплексного, поглибленого аналізу кризи всередині п-ства, що здійснюється за такими напрямками: підсистема фінансів, підсистема збуту, маркетинг, підсистема постачання, підсистема вир-ва, система управління.

Реструктуризація п-ства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію п-ства, зокрема, шляхом його поділу з переходом до боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це не передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню п-ства, збільшенню обсягів випуску конкур-ї продукції, підвищенню ефективності вир-ва та задоволенню вимог кредиторів. До короткострокової реструк. відносяться: зміна форми власності та фінансова реестр. До довгострокової: продуктова, виробнича та організаційно-упарвлінська рест.

Розробка стратегії по остаточ. стабіліз, подолання наслідків криз, перехід до зростання або до ліквідації. У період виходу п-ства з кризи найголовнішою метою є виживання, збереження капіталу. Найголовнішим цільовим показником є “чиста цінність” п-ства, для досягнення якого повинні розроблятися антикризові стратегії.

Quot;Стратегічний набір" кризового підприємства, як результат акумуляції заходів по запобіганню (подоланню) локальних криз: механізм узгодження, визначення необхідних витрат часу та грошей, оцінка ризиків.

Стратегічний набір – це система взаємообумовлених стратегій (загальних, ресерсних, функціональних, продуктово-товарних), розроблених на відповідний термін, яка відбиває специфіку п-ства та рівень його претендування на місце і роль у зовнішньому сер-щі. “Стратегічний набір” комплексної антикризової стратегії складається з комплексу забезпечувальних стратегій. Аналіз причин кризи дозволяє визначити зміст антикризової стратегії. Яка має містити як елементи усунення наслідків кризи, так й перспективи переходу п-ства до нормального функціонування та розвитку на новій основі. Використання “матриці впливу” для обґрунтування антикризової стратегії використовує поняття «стратегічний розрив”, що за своїм змістом являє собою потенційну стратегічну кризу, для боротьби з якою слід розробляти відповідні стратегії (плани), як інструменти виконання обраних стратегій. Ліквідація стратегічних розривів можлива за умов розробки збалансованої системи стратегій, а також – антикризового плану, де попередньо передбачені оперативно-тактичні заходи по відновленню поточної прибутковості та платоспроможності. Інший підхід до розробки антикризової стратегії орієнтований на розробку та балансування стратегій подолання локальних криз в окремих функціональних сферах п-ства. До складу локальних стратегій можуть входити як сфери д-сті які передбачається розвивати, так і ті, що планується скорочувати або навіть ліквідувати. Значимість окремих функ. забезпеч. стратегій залежатиме від причин криз. Якщо криза сформувалася внаслідок поганого знання потреб споживачів, то провідну роль стратегічному набору антикриз. стратегії відіграватиме маркетингова стратегія.