Комплексні підходи щодо оцінки фінансового стану підприємства: двохфакторна модель, Z-розрахунок Альтмана, підхід У.Бівера

Модель Альтмана розроблено в 1968 році. Вона має також на­зву «розрахунок Z-показника». Це 5-факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства.

Z = 1,2 А + 1,4 В + 3,3 С + 0,6 D + 1,0 Е

ПОКАЗНИК	РОЗРАХУНКОВІ СКЛАДОВІ
Z	інтегральний показник рівня загрози банкрутства
A	робочий капітал / загальна вартість активів
В	чистий прибуток / загальна вартість активів
С	чистий дохід / загальна вартість активів
D	ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій) / сума заборгованості
Е	обсяг продажу / загальна вартість активів

ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА «Z»

ІМОВІРНІСТЬ БАНКРУТСТВА

до 1,8 ДУЖЕ ВИСОКА

1,81 - 2,70 ВИСОКА

2,71-2,99 МОЖЛИВА

3,00 і вище ДУЖЕ НИЗЬКА

Бівер запропонував власну систему показників для оцінки ймовірності банкрутства. Він пропонує досліджувати тренди показників для оцінки ймовірності банкрутства. Користуючись підходом Бівера можливо діагностувати небажаний стан під – ва за 1 рік та за 5 років до настання кризи

Показник	Розрахункова формула	Норматив	За 5 років до банкрутства	За 1 рік до банкрутства
Коефіціетн Бівера	Чистий прибуток – амортизація / довгострокові зобов’язання – короткострокові зобов’язання	0,4-0,45	0,17	-0,15
Рентабельність активів	Чистий прибуток *100/активи	6-8		-22
Фінансовий ліверидж	Довгострокові зобов’язання – короткострокові зобов’язання/ активи	<=37	<=50	<=80
Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом	Власний капітал – поза борг. Активи/ активи	0,4	<=0,3	~0,06
Коефіцієнт покриття	Оборотні активи /короткострокові зобов’язання	<=3,2	<=2	<=1

 

Механізм діагностики фінансового стану підприємства.

Диагностика кризи, зокрема фінансової, складається з двох етапів:

1. якісна ідентифікація обєкта – встановлення приналежності його до певного классу чи групи обєктів. На мікро рівні – рівні підприємства також визначення форми влассності обєкта діагностики.

2. кількісна ідентифікація обєкта – виявлення його відмінностей від обєктів певного классу чи групи шляхом порівняня його фактичних параметрів з базовими.

47.Процедура аналізу грошових потоків підприємства.

Під грошовим потоком (ГП) розуміють непреривний процесс руху грошових коштів під – ва у часі. Джерелом інформації служить форма №3 «Звіт про Рух грошових коштів»

Використовуючи цю інформацію, доцільно визначити наступні показники:

1. рентабельність на основі грошового потоку

2. коефіціент само фінансування

3. коефіціент обслуговування боргу

Класифікація грошових потоків підприемства

Класифікаційна ознака	Види грошових потоків	Економічний зміст
За спрямованістю руху коштів	Додатний ГП	Характеризує приплив коштів
Відємний ГП	Характеризує відплив коштів
За методом обчислення обсягу	Валовий ГП	Характеризує всі надходження
Чистий ГП	Характеризує різницю між додатним та відємним ГП
За видами діяльності	ГП від операційної діяльності	Відображає надходження та виплату коштів, повязані з основним виробн
ГП від інвестиційної діяльності	Відбиває надходження та витрати повязані з реальним і фінансовим інвестуванням
ГП від фінансової діяльності	Відображає надходження та виплату коштів, повязані з додатковим залученням капіталу, виплатою дивідентів
За рівнем достатності обсягу	Надлишковий ГП	Характеризує перевищення надходжень коштів відносно реальної потреби підприємства
Дефіцитний ГП	Характеризує ситуацію коли надходження значно нижче реальної потреби під – ва
За неперервнітю формування	Регулярний ГП	Характериз регулярний приплив або відплив коштів за окремими господарськими операціями
Дискретний ГП	Повязаний з одиничними господарськими операціями
За періодом часу	Короткострокові ГП	Терміном дор 1 року
Довгострокові ГП	Терміном білльше 1 року

Розробка процедур фінансового оздоровлення підприємства: подолання неплатежів, забезпечення достатнього рівня грошей, економія поточних витрат, реструктуризація кредиторської заборгованості (в т.ч. по основному боргу, заборгованостей по пенях, фінансовим санкціям тощо).