Оцінка можливостей розвитку окремих галузей та підприємств на різних фазах макроекономічних циклів

Виникнення організацій відбувається внаслідок того, що в макросвіті сформувалися всі необхідні і достатні умови для їх формування. Вони змінюються саме через зміни свого оточення і зникають зі зникненням цих умов. Далеко не всім організаціям вдається розпізнавати напрямки і характер зовнішніх змін та вживати заходи завдяки або попри дії зовнішніх обставин.

В залежності від характеру впливу кризових чинників зовнішнього середовища розвиток організації відбувається еволюційним або революційним шляхом.

Успіх сприяє тим організаціям, чиї стратегії спрямовані на активне використання їх внутрішнього потенціалу для зміни зовнішнього оточення, а не звичайного пристосування до нього. Більшість із тих організацій, яким у продовж тривалого часу вдається залишатися успішними, дотримуються принципу підтримання динамічної рівноваги зі своїм оточенням. За відсутності уявлення про свій майбутній стан такі організації орієнтуються в напрямку змін у зовнішньому середовищі. Вище керівництво намагається утримати свою компанію у стані, що нагадує „ здоров’я ” шляхом покрокових, логічно пов’язаних між собою змін, достатньо добре погоджуваних із змінами в оточені. У таких організаціях не відбувається глибоких змін, у всякому разі доти, доки не станеться глибоких і раптових змін в їх оточенні.

Щоб протистояти загрозам зовнішнього середовища, організація має бути досить сильною. Проте, великі організації в сучасних умовах не в змозі змінювати свої структури, функції і процеси з такою ж швидкістю, з якою змінюються політичні, соціальні, фінансові і технологічні умови. Вони швидше намагаються змінити ці умови, ніж себе.

Багатоваріантність визначення кризових явищ на макро- та мікрорівнях в економіці: збій, кризова ситуація, локальна криза, системна криза, стратегічна криза, катастрофа.

Збій – це порушення запланованого перебігу подій окального рівня, який усувається на основі самоорганізаційних процесів або підпадає під стандартні процедури координації та коригування.

Кризова ситуація – це не тільки збіг несприятливих факторів, а й загальна тенденція, притаманна суб’єктам, що функціонують у ринковій економіці. Вона зумовлюється нерівномірним розвитком зовнішнього середовища, а також об’єкта управління в цілому і окремих його частинах.

Локальна криза – процес погіршення діяльності в одній із підсистем організації, зумовлених впливом об’єктивних та суб’єктивних, зовнішніх та внутрішніх факторів на які заздалегідь не було здійснено відповідного впливу для підтримання нормальної ситуації, або збіг зазначених факторів мав несподіваний, невідворотній характер.

Системна криза – процес погіршення фінансового, технологічного, виробничого, організаційного, соціального стану підприємства, стадія у його функціонуванні коли виникає загроза подальшого його існування в умовах обмежених можливостей впливу керівників і персоналу на його діяльність.

Стратегічна криза – незапланований процес певної тривалості що формується під впливом певного співвідношення зовнішніх та внутрішніх кризоутворюючих чинників, та обмеженої можливості впливу з боку керівників і власників підприємств з важко прогнозованих наслідками, які призводять до вичерпування стратегічного потенціалу та втрати доцільності подальшого існування організації з незмінними місією, цілями, напрямками діяльності та виробничим потенціалом.

Під катастрофою розуміють такий процес, під час якого взаємовплив зовнішніх та внутрішніх чинників призводить до втрати керованості в організації, не дає змоги вийти з кризи та призводить до руйнування (загибелі) системи. З катастрофою зазвичай ототожнюють поєднання системною та стратегічної криз підприємства.