законодавчому припису персональної відповідальності експерта за висновок, який може даватись тільки від його імені одноособово чи кожним окремо у групі. Якщо члени комісії дійшли загального висновку, вони складають єдиний висновок. У випадку розбіжності думок експерти, які не погоджуються з іншими, надають окремий висновок.
У випадках, коли для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, потрібні знання з різних галузей знань, залучаються кілька експертів. Комплексна експертиза має низку особливостей. По-перше, до них відноситься те, що при її проведенні беруть участь кілька експертів різних спеціальностей (спеціалізації), а отже, існує й розподіл функцій між ними в процесі дослідження об'єктів експертизи. На відміну від однорідної експертизи, де всі експерти беруть рівну участь в процесі дослідження, кожний експерт під час комплексної експертизи може досліджувати лише ті об'єкти, які відносяться до його компетенції, й застосовувати ті методи, котрими він володіє. По-друге, особливістю комплексної експертизи є те, що загальний висновок робиться за результатами, отриманими різними експертами. До того ж, у формулюванні цього загального (кінцевого) висновку можуть брати участь не всі експерти, що проводили дослідження, а лише ті, котрі компетентні в загальному предметі дослідження. Вузькі спеціалісти можуть і не брати участі в цьому, їх роль може обмежуватися констатацією проміжного висновку за результатами особисто проведеного дослідження, на які спираються інші експерти. У зв'язку з вказаними особливостями на комплексну експертизу не може поширюватися вимога надання експертом висновку лише на основі особисто проведених досліджень, що є обов'язковою для звичайної, «класичної» експертизи. Тут експерт формулює висновок на основі досліджень, що проведені не лише особисто ним, а й іншими експертами, що мають іншу спеціалізацію. Тому при комплексній експертизі інакше вирішується й питання про особисту відповідальність за ту частину дослідження, яку він провів, і за отримані результати (проміжні висновки). При формулюванні загальних (кінцевих) висновків має місце свого роду умовна відповідальність експерта: він відповідає за правильність висновку, у формулюванні якого брав участь, за умови, що використані ним результати досліджень, проведених іншими експертами, також правильні.
10. Після закінчення дослідження висновок експерта, об'єкти досліджен
ня та матеріали кримінального провадження надаються стороні, за клопотан
ням якої здійснювалася експертиза, при цьому забезпечуються умови, необхід
ні для збереження конфіденційності досліджень та їх результатів.
11. Закон не визначає наперед сили і значення доказів, а достовір
ність того чи іншого доказу визначаються щоразу тією особою чи органом,
який проводить досудове розслідування, та судом. Висновок експерта не є
обов'язковим для органів досудового розслідування, прокурора та суду, і
вони мають право не погодитися з висновками експерта. Вказівка на недо-
278 ______________________________________________________________
п\сТимість некритичного відношення до висновку експерта й необхідність Piord ретельної та всебічної оцінки відповідно до загальних правил оцінки докавів міститься у багатьох рішеннях вищих судових інстанцій. Незгода органів досудового розслідування, прокурора або суду з висновком експерта повинна бути вмотивованою у відповідному процесуальному рішенні (постанові, ухвалі, вироку). Необхідною умовою допустимості висновку експерта є дотримання процесуального порядку призначення й проведення експертизи. Повинна також бути перевірена компетентність експерта та його зацікавленість в результатах кримінального провадження. Експертному дослідженню можуть піддаватися лише об'єкти, котрі належним чином процесуально оформлені. У випадках суттєвих порушень, що тягнуть їх недопустимість, висновок експерта втрачає доказову силу. При оцінці належності висновку експерта необхідно враховувати, що вона залежить від належності об'єктів, котрі досліджувалися експертом. Якщо їх належність не підтверджується, то втрачає цю властивість і висновок експерта. Найбільш складним компонентом оцінки висновку експерта є визначення його достовірності (правильності, обгрунтованості). Така оцінка тягне визначення надійності застосовуваної експертом методики, достатності наданого експерту матеріалу й правильності вихідних даних, повноти проведеного експертом дослідження тощо і саме з цією метою проводиться допит експерта.
Стаття 102. Зміст висновку експерта
1. У висновку експерта повинно бути зазначено:
1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння
кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь,
вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експер
тиза;
2) місце і час проведення експертизи;
3) хто був присутній при проведенні експертизи;
4) перелік питань, що були поставлені експертові;
5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були вико
ристані експертом;
6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, засто
совані у дослідженні, отримані результати та їх експерта оцінка;
7) обгрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
2. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що
його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висно
вок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього
обов'язків.
3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які
мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ста
вилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку.
Висновок підписується експертом.
1. Висновок експерта - письмовий процесуальний документ, в якому відображено хід та результати досліджень, проведених з питань, які поставлені особою, що залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, який доручив проведення експертизи. Вимоги щодо змісту висновку експерта спрямовані на те, щоб забезпечити достовірність експертних досліджень й можливість їх перевірки та оцінки слідчим, прокурором, судом. Висновок експерта складається лише на підставі проведених досліджень і з урахуванням отриманих результатів, тобто особливості структури і змісту висновку експерта досить яскраво проявляються в певній структурі, обсязі і характері наявних відомостей, що мають значення для кримінального провадження.
Висновок експерта складається з трьох частин: вступна; дослідницька; заключна або власне «висновок». Зміст висновку експерта повинен відображати сутність усіх частин експертного дослідження. Зокрема, до них можуть належати: експертний огляд, порівняльне дослідження, експертний експеримент, оцінка отриманих результатів і формулювання висновків. Тим самим у межах дослідження експерт може здійснювати різноманітні дії, факт, зміст і результат проведення яких він повинен викласти у тексті висновку експерта.
Висновок експерта повинен містити певну сукупність відомостей, на підставі яких можна дійти висновку про те, хто, з якою метою призначив експертизу, хто саме її проводив, хто брав участь у її проведенні. Для цього у вступній частині викладаються такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, за яким призначена експертиза, відомості про орган або особу, яка призначила експертизу, фактичні і юридичні підстави призначення експертизи, обставини кримінального провадження, що зумовлюють потребу використання спеціальних знань і яких саме, матеріали, які надані експертові на дослідження з вказуванням при цьому способу доставки і виду упаковки кожного з об'єктів, наданих на дослідження, дата надходження матеріалів до експертної установи (експерта) і дата підписання висновку, відомості про експерта або експертів, питання, які поставленні слідчим, прокурором або судом на вирішення. Порядок групування питань може бути викладено експертом у тій послідовності, в якій він вважає за потрібне з точки зору порядку дослідження і зрозумілості викладення. Якщо експерт дає відповідь на деякі питання з власної ініціативи, то вони також повинні бути вказані у вступній частині.
У дослідницькій частині висновку відбивається весь процес експертного дослідження і отримані на його підставі результати. На початку відображається аналіз матеріалів і опис відомостей, наданих слідчим, прокурором або судом. Для цього необхідно вказати про стан об'єктів, наданих на дослідження, викласти відомості про їх огляд експертом. Далі описуються методи дослідження, технічні засоби, які використовувалися в процесі дослідження, й умови, в яких відбувалося їх використання, включаючи технічні умови. Також необхідно докладно викласти дані про всі дії, які здійснювались експертом над об'єктами. Сам опис здійснюється, як правило, згідно зі схемою дослідження і його методами. Експерт повинен пояснити, які і звідки взяті нормативні приписи були ним використані в процесі дослідження, різного роду коефіцієнти, табличні та інші відомості, якими він керувався в процесі
280 __________________________________________________________,----
свого дослідження. Він повинен також пояснити сутність та зміст методів дослідження, в деяких випадках навіть дати обфунтування, чому саме ця методика була використана в процесі дослідження, якщо таких методик існує кілька.
У заключній частині даються науково обфунтовані відповіді на поставлені експерту запитання, які повинні повністю випливати з дослідницької діяльності експеріа. На кожне поставлене експерту запитання повинна бути надана змістовна вмотивована відповідь або відповідь про неможливість вирішення цього запитання. Висновок є кінцевою метою всього дослідження. Наявність висновків у цьому джерелі доказів - одна з суттєвих ознак, яка дозволяє відрізнити висновок експерта від інших джерел доказів, отриманих за участі спеціаліста.
Висновок експерта повинен бути підписаний кожним експертом, який здійснював дослідження і надав його результати. Якщо існують креслення, схеми, фотографії, доповнення, довідкові та ілюстраційні матеріали, які забезпечують наочність, підвищують переконливість висновків, уточнюють процес дослідження, то вони також виступають складовою частиною висновку, додаються до нього і підписуються експертом або експертами.
2. Особа, яка залучила експерта, або слідчий суддя чи суд, що доручив проведення експертизи, зобов'язані роз'яснити експерту його права й обов'язки та попередити його про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Якщо експертиза проводиться в експертній установі, то роз'яснення прав та попередження за ст. 384 КК здійснює керівник експертної установи. Якщо постанова (ухвала) про призначення судової експертизи надійшла поштою на адресу експерта, який не працює в експертній установі, або на адресу керівника експертної установи, який сам проводить цю експертизу, то актом роз'яснення прав та попередженням про кримінальну відповідальність необхідно вважати надання ними відповідної підписки, яка долучається до кримінального провадження, а також повідомленням про попередження про кримінальну відповідальність у вступній частині висновку експерта. Відмова прийняти постанову (ухвалу) про проведення експертизи в подібних випадках внаслідок того, що ніхто «особисто» не попереджав судового експерта, є необгрунтованою. До того ж експерт, який надав висновок і якого викликано в суд для роз'яснення висновку, відповідно до ч. 1 ст. 356 КПК попереджається головуючим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
3. Якщо при проведенні експертизи експерт встановить нові обставини, що мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право вказати на них у своєму висновку. Таке право експертної ініціативи є гарантією повноти і всебічності дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Глава 5. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення
Стаття 103. Форми фіксування кримінального провадження 1. Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися:
1) у протоколі;
2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафік
совані процесуальні дії;
3) у журналі судового засідання.
1. Коментована стаття КПК містить вичерпний перелік форм фіксування
процесуальних дій під час кримінального провадження, а саме: протокол, но
сій інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані проце
суальні дії, журнал судового засідання. Фіксування в будь-якій іншій формі не
допускається, а результати не передбаченого законом фіксування не можуть
мати ніякого юридичного значення. Наприклад, сторонам, потерпілому нада
но право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб
за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів (ч. 8 ст. 95 КПК), а мають
лише тактичне, орієнтуюче значення, можуть бути корисним інформаційним
матеріалом для створення змістовних заявлюваних клопотань органам досу-
дового розслідування і суду та для прийняття виважених інших процесуаль
них рішень.
2. Під час досудового розслідування хід і результати слідчих (розшукових)
та негласних слідчих (розшукових) дій фіксуються в протоколах, а також додат
ково в разі необхідності за допомогою технічних засобів, що передбачено відпо
відними статтями КПК.
3. Фіксування судового провадження в сенсі п. 23 ч. 1 ст. З КПК здійсню
ється в журналі судового засідання та одночасно і без виключень згідно з п. 7 ч. З
ст. 129 Конституції України та ч. 5 ст. 27 КПК у повному обсязі технічними засо
бами, якими може бути техніка звукозапису та іноді - відеозапису й фотографії,
причому офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійсне
ний судом у передбаченому КПК порядку. Необхідність паралельного фіксування
судового провадження технічними засобами на всіх його стадіях передбачена в
імперативних нормах КПК, зокрема: в підготовчому судовому провадженні (ч. 2
ст. 314), в судовому розгляді суду першої інстанції (ст. 343), в апеляційному про
вадженні (ч. 2 ст. 405), в касаційному провадженні (ч. 2 ст. 434), в провадженні у
Верховному Суді України (ч. З ст. 453), в перегляді судових рішень за нововияв-
леними обставинами (ч. 1 ст. 466).
Стаття 104. Протокол
1. У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі.
282 ______________________________________________________________
2. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслі
дування за допомогою технічних засобів про це зазначається в протоколі.
Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден і учасників процесуальної дії не наполягаг на цьому. У такому випадку у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.
3. Протокол складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
місце, час проведення та назву процесуальної дії;
особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);
всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);
інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
2) описової частини, яка повинна містити відомості про:
послідовність дій;
отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:
вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;
спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;
зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників
процесуальної дії.
4. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії нада
ється можливість ознайомитися із текстом протоколу.
5. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписа
ми. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні про
цесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може
особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом
здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який
своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його під
писання особою.
6. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, від
мовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі
надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від під
писання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання
протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин
такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.
1. У КПК передбачено, що хід і результати процесуальних дій, які проводяться під час досудового розслідування, обов'язково фіксуються в протоколах, котрі виступають як засоби збирання й перевірки доказів та їх джерсі У зв'язку з цим необхідно визначити місце протоколів у системі категорій доказового права. В КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, тобто знання про факти, які мають значення для кримінального провадження і лежать в основі юридичного доказування (ч. 1 ст. 84 КПК). Ці дані офіційно можна черпати з точно визначених джерел доказів, до яких. крім показань, речових доказів і висновків експертів, належать документи (ч. 2 ст. 84 КПК). Водночас згідно з п. З ч. 2 ст. 99 КПК до числа документів як джерела доказів належать складені в порядку, передбаченому КПК, протоколи процесуальних дій та додатки до них. Отже, протоколи процесуальних дій мають правовий статус джерел доказів, і інформація про факти, яка міститься в них, може повною мірою використовуватись в юридичному доказуванні, звичайно, в сукупності з іншими доказами.
Протоколи складаються на стадії досудового розслідування кримінальних правопорушень та кримінальних проступків, головним чином під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: у разі невиконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів при реалізації нової ухвали про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів (ст. 166 КПК), при тимчасовому вилученні майна під час затримання особи або обшуку (ст. 168 КПК), при затриманні особи, підозрюваної у вчиненні злочину (ст. 208 КПК), при допиті свідка, потерпілого чи підозрюваного (ст. 224 КПК), при допиті свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ст. 225 КПК). при допиті малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 226 КПК), при проведенні допиту в режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК), при пред'явленні особи для впізнання (ст.ст. 228, 231 КПК), при пред'явленні речей для впізнання (ст.ст. 229, 231 КПК), при впізнанні трупа (ст. ст. 230, 231 КПК), при проведенні впізнання в режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК), при проведенні обшуку (ст. 236 КПК), при огляді місця події, речових доказів і трупа (ст.ст. 100, 237, 238 КПК), при огляді трупа, пов'язаного з ексгумацією (ст. 239 КПК), при проведенні слідчого експерименту (ст. 240 КПК), при проведенні слідчим або прокурором освіду-вання підозрюваного, свідка чи потерпілого (ст. 241 КПК), при отриманні зразків для експертизи (ст. 245 КПК), при проведенні кожної з передбачених КПК негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 252 КПК), при проведенні кожної з передбачених КПК слідчих (розшукових) дій у ході досудового розслідування кримінальних проступків (ст. 300 КПК), а також у процесі судового розгляд) при проведенні судом за необхідності огляду певного місця (ст. 361 КПК) або
при огляді судом речових доказів за місцем їх знаходження, якщо їх не можна доставити в судове засідання (ст. 357 КПК).
Необхідно звернути увагу на те, що в статтях КПК, присвячених різним видам допиту, немає прямої вказівки на фіксацію ходу й результатів цієї процесуальної дії в протоколі. Можна вважати, що законодавець не побачив необхідності записувати в нормах закону повністю очевидні речі, адже цілком зрозуміло, що показання, заради одержання яких проводиться допит, неодмінно мають бути зафіксовані в протоколі допиту та ситуативно в технічних додатках до нього - інакше просто не може бути. Водночас у законі існує ціла низка непрямих вказівок, які свідчать про обов'язковість складення протоколу допиту, зокрема, в абз. 2 ч. 2 ст. 104 КПК зазначається, що текст показань за згоди учасників може не заноситись до протоколу, якщо допит фіксувався за допомогою технічних засобів, про що робиться запис у протоколі, а в ч. 5 ст. 224 КПК дозволяється під час допиту застосовувати фотозйомку, аудіо- чи (та) відеозапис, у результаті чого ми отримуємо матеріали, які мають процесуальний статус не обов'язкових додатків до протоколу (ч. 2 ст. 105 КПК). Наведена ремарка є абсолютно необхідною, оскільки в ч. 1 ст. 104 КПК зазначається, що «у випадках, передбачених КПК, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі».
Протокол може мати лише письмову форму і повинен писатися від руки перовою чи кульковою ручкою або друкується комп'ютерним принтером. Він може також друкуватися на друкарській машинці, що в сучасних умовах вбачається малоймовірним. В умовах провадження досудового розслідування друкування протоколів повинно здійснюватись у визначених службових приміщеннях з обмеженим доступом до друкувальної техніки.
2. Про факт фіксування ходу й результатів процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів обов'язково зазначається у вступній частині протоколу відповідної дії. Слід мати на увазі, що речові докази, вилучені слідчим, прокурором, обов'язково фотографуються (ч. 2 ст. 100 КПК), а речові докази, які в силу різних об'єктивних причин повертаються законному власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, передаються для реалізації, знищуються чи передаються для технологічної переробки, обов 'язково фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису (ч. 6 ст. 100 КПК). У всіх інших випадках фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів, якщо на обов'язковому фіксуванні не наполягають учасники процесуальної дії (див. коментар до ст. 107 КПК), є факультативним і залежить від конкретних обставин, а саме: при допиті (ч. 5 ст. 224 КПК), при пред'явленні для впізнання особи, речей, трупа (ч. 8 ст. 228, ст.ст. 229, 230, ч. З ст. 231 КПК), при обшуку (ч. 7 ст. 236 КПК), при проведенні огляду (ч. 7 ст. 237 КПК), при проведенні огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією (ч. 6 ст. 239 КПК), при проведенні слідчого експерименту (ч. 2 ст. 240 КПК), при проведенні освідування особи (ч. 4 ст. 241 КПК), при відбиранні біологічних зразків для експертизи (ч. З ст. 245 КПК), при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій на тих самих підстав, що і при проведенні слідчих (розшукових) дій під час досудового
284
розслідування (ч. 2 ст. 252, ч. 1 ст. 256 КПК), але з урахуванням вимог до забезпечення захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних дій (ст. 254 КПК), при проведенні слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування кримінальних проступків без яких-небудь обмежень (ст. 300 КПК). Що ж стосується стадії судового розгляду, то тут, крім її обов'язкового повного фіксування технічними засобами, передбачено обов'язкове фіксування за допомогою технічних засобів відеозапису ходу й результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції (ч. 7 ст. 336 КПК), та можливе фіксування технічними засобами проведення судом огляду на місці та його результатів (ч. 5 ст. 361 КПК). Є всі підстави вважати, що огляд судом на місці речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, також може фіксуватись за допомогою технічних засобів (ч. 2 ст. 357 КПК).
Важливою в царині доказового права і практики судочинства є процесуальна новела про можливість повного фіксування допиту за допомогою технічних засобів без внесення тексту показань до відповідного протоколу. Ініціатором такого способу фіксування допиту виступає особа, яка цей допит проводить і яка повинна одержати згоду кожного з учасників цієї процесуальної дії на такий варіант фіксування. Слід мати на увазі, що слідчий або прокурор можуть провадити одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях (ч. 9 ст. 224 КПК), а допит малолітньої або неповнолітньої особи має проводитись у присутності законного представника і педагога або психолога (ч. 1 ст. 226 КПК). Кожна з цих осіб повинна дати згоду на описаний спосіб фіксування допиту, про що робиться відповідний запис у протоколі допиту з підписами зазначених осіб. Про факт застосування названого способу фіксування зазначається в протоколі допиту, а технічні носії інформації в опечатаному вигляді додаються до протоколу і зберігаються в сейфі.
3. Протокол досудового розслідування структурно повинен складатися з трьох частин: вступної, описової та заключної. Вступна частина повинна містити відомості про назву процесуальної дії (допит, огляд, обшук тощо), місце і час її проведення (час фіксується в годинах і хвилинах, закінченням проведення процесуальної дії слід уважати завершення складання її протоколу); повністю прізвище, ім'я та по батькові особи, яка проводить процесуальну дію, точні відомості про її службовий статус - чин, звання, займана посада за штатним розписом; анкетні дані кожного з присутніх під час проведення процесуальної дії за документами, що посвідчують особу, зокрема, дату народження й місце проживання (якщо в поданих документах відсутні певні дані, вони заносяться в протокол зі слів за підписом особи); якщо при проведенні процесуальної дії застосовуються технічні засоби фіксування, в протоколі повинні бути зазначені ідентифікаційні дані засобів (тип, вид, модель, фірма тощо) та носіїв інформації (параметри диску, магнітної стрічки тощо), а також відомості про повідомлення осіб, що беруть участь у процесуальній дії, про застосування технічних засобів фіксування. Треба мати на увазі, що учасники лише повідомляються про застосування технічних засобів, і їхня згода на це не потрібна. Якщо ж хтось із учасників висловить запере-
286 _______________________________________________ -________
чення проти застосування технічних засобів, йому треба роз'яснити, що його заперечення не мають правових підстав, а тому не можуть мати ніяких юридичних наслідків і не перешкоджають застосуванню технічних засобів. Описова частина містить послідовний виклад всього ходу процесуальної дії з вказівкою про обставини та особливості обстановки, виявлені слідчим або надані певними особами речі й документи. На завершення цієї частини протоколу описуються результати деяких процесуальних дій, які виникли саме як наслідок перебігу процесуальної дії, наприклад, слідчого експерименту, пред'явлення для впізнання. Необхідно застерегти осіб, які проводять процесуальні дії, від бажання зафіксувати в протоколі логічні висновки, котрі вони зробили (можливо, правильні) в результаті проведення цієї дії. Внесення до протоколу таких висновків є категорично неприпустимим. У протоколі можуть міститися лише дані про встановлені за допомогою органів чуттів конкретні факти без їх розумової інтерпретації. Заключна частина повинна містити точні відомості про вилучені речі й документи із зазначенням їхніх ідентифікаційних ознак, способів упаковки і місця зберігання, про факт і спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу (зачитування його слідчим всім учасникам процесуальної дії чи ознайомлення з текстом кожним учасником особисто). Зауваження і доповнення до письмового протоколу кожного учасника, якщо такі виникнуть, записуються окремими абзацами. Слід звернути особливу увагу на необхідність ретельного виконання вимог до внесення вставок і поправок до протоколу у зв'язку зі зробленими зауваженнями. Будь-які прогалини і неточності технічного, а особливо змістового характеру неодмінно викликають сумнів у достовірності встановлених і відображених у протоколі фактів, а тому вставки і поправки неодмінно повинні бути внесені до протоколу і відповідним чином застережені.
