Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи

 

118. Сутністю сукупного планування є:

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду;

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду;

+ перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньострокового періоду;

– перетворення річних та квартальних бізнес-планів на детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.

 

119. Виробнича стратегія, що передбачає узгодження темпу виробництва з обсягом замовлень чи наймання (звільнення) робочої сили залежно від зміни обсягу замовлень, носить назву стратегії:

– гнучкого використання робочого часу;

+ відстеження;

– постійного рівня виробництва;

– оптимальних витрат.

 

120. Виробнича стратегія, при якій змінною величиною, що компенсує коливання попиту, є робочий час за змінної чисельності працівників носить назву:

– відстеження;

– постійного рівня виробництва;

+ гнучкого використання робочого часу;

– оптимальних витрат.

 

121. Система, яка складається з оперативно-календарного планування та регулювання виробництва, включає комплекс методів, організаційних форм та техніко-економічних розрахунків із доведення до кожного виконавця виробничого завдання підприємства, – це:

– стратегічне управління;

+ оперативне управління;

– управління виробництвом;

– диспетчеризація.

 

 

122. Система оперативного управління виробництвом охоплює такі підсистеми:

– переробки, забезпечення, планування та контролю;

+ функціональну, елементну та організаційну;

– жорсткі та гнучкі;

– локальні та глобальні.

123. Позамовна система оперативного управління ґрунтується на:

+ встановленні та дотриманні наскрізних циклових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапного виконання;

– узгодженні роботи всіх виробничих підрозділів через розподіл календарного фонду часу планового періоду;

– формуванні квартальної та місячної подетальних програм і графіків запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей чи картотеки забезпечення;

– узгодженості роботи всіх ланок виробництва.

 

124. Система безперервного контролю і оперативного регулювання ходу виробництва для забезпечення виконання виробничого завдання (плану) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного виробничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та підприємстві в цілому називається:

– оперативне управління;

– оперативно-календарне планування (ОКП);

+ диспетчеризація;

– оперативний аналіз.

 

125. Виробнича система «точно в термін» є:

+ «витягаючою», адже дільниці, розміщені на наступних етапах виробничого циклу, ніби витягують необхідну їм продукцію з попередньої дільниці;

– «виштовхуючою», адже дільниці, розміщені на попередніх етапах виробничого циклу, ніби виштовхують свою продукцію на наступні дільниці;

– випереджаючою, адже вона створює умови для задоволення всіх потреб, які можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища;

– простою, гнучкою, економічною, надійною.

 

126. Традиційна система організації виробництва за своєю сутністю є:

– витягаючою;

+ виштовхуючою;

– такою, що не передбачає проведення оперативно-календарного планування (ОКП);

– такою, що потребує обов’язкового створення запасів сировини та готової продукції.

 

127. Виробнича інфраструктура – це комплекс:

– основних та обслуговуючих виробництв;

+ обслуговуючих та допоміжних виробництв;

– основних та допоміжних виробництв;

– основних, обслуговуючих та допоміжних виробництв.

 

128. За своєю сутністю «ремонт» – це:

– заміна зношених частин устаткування;

+ процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання;

– процес усування дрібних несправностей засобів праці;

– процес підвищення технічного рівня устаткування.

 

129. Капітальний ремонт – це:

– мінімальний за обсягом ремонт, за якого заміною деталей або регулюванням механізмів досягається нормальна робота обладнання;

– часткова заміна основних вузлів обладнання;

+ повний ремонт базових деталей, заміна зношених деталей та вузлів;

– гарантоване забезпечення нормального функціонування устаткування.

 

130. Основними елементами структури ремонтного господарства з переліченого є:

– допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо);

– служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці);

– обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо) та допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний тощо);

+ допоміжні цехи (інструментальний, ремонтно-механічний та ін.), обслуговуючі господарства (складські, транспортні тощо), служби та дільниці в основних виробничих цехах (інструментальні комори, заточувальні та інструментальні дільниці).

 

131. Організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті за мінімальних затрат на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення і утилізацію є метою функціонування:

+ інструментального господарства;

– ремонтного господарства;

– складського господарства;

– транспортного господарства.

 

 

132. Згідно із загальновизнаною класифікацією ремонтів їх поділяють на:

+ малі (поточні), середні та капітальні;

– середні та малі;

– капітальні та середні;

– поточні, малі та капітальні.

 

133. Основними елементами структури енергетичного господарства є:

– інженерні мережі, споживачі енергії, тепло-, силове господарство, електросилове господарство;

– дільниця контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, електромонтажний цех, дільниця в цехах складського господарства, водопостачання та каналізація;

+ теплосилове господарство, водопостачання та каналізація, газове господарство, електросилове господарство, слабкострумове господарство, інженерні мережі, споживачі енергії, дільниця контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, електроремонтний цех та дільниці в цехах, складське господарство;

– теплосилове господарство, електросилове господарство, слабкострумове господарство, інженерні мережі, споживачі енергії.

 

134. Норми енерговикористання є:

– цехові та загальнозаводські;

– загальнозаводські, інструментальні та базові;

+ диференційні та укрупнені (середні);

– на вид продукції, на виробництво 1000 грн продукції.

 

135. До транспорту безперервної дії належить:

– підйомні механізми;

– залізничний транспорт;

+ конвеєри;

– безрейковий транспорт.

 

136. Системи перевезення вантажів поділяються на:

– лінійну та функціональну;

– перервну та безперервну;

– внутрішню та зовнішню;

+ маятникову та кільцеву.

 

 

137. Матеріальні склади – це склади для зберігання:

– напівфабрикатів власного виготовлення;

+ запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;

– готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації;

– сировини та матеріалів, призначених для забезпечення безперебійного виробничого процесу.

138. За призначенням матеріальні склади поділяються на:

+ постачальницькі, виробничі, збутові;

– універсальні та спеціальні;

– автоматизовані, механізовані, з переважанням ручних процесів;

– закриті, відкриті, напівзакриті.

 

139. Матеріальні склади за номенклатурою матеріальних ресурсів, що зберігаються, поділяють на:

– постачальницькі, виробничі, збутові;

+ універсальні та спеціальні;

– автоматизовані, механізовані, з переважанням ручних процесів;

– закриті, відкриті, напівзакриті.

 

140. Контроль у системі операційного менеджменту – це:

+ процес визначення якості та коригування виконуваної підлеглими роботи для забезпечення виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства;

– спостереження за роботою персоналу;

– вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання певних завдань;

– спостереження за виконанням персоналом окремих завдань.

 

141. Залежно від місця організації контролю на тому чи іншому етапі виробництва він поділяється на:

– суцільний та вибірковий;

– попередній, поточний, заключний;

+ вхідний, операційний, приймальний;

– внутрішньо-цеховий та загальногосподарський.

 

142. Залежно від охоплення контрольованої продукції контроль може бути:

+ суцільний та вибірковий;

– попередній, поточний, заключний;

– вхідний, операційний, приймальний;

– внутрішньо-цеховий та загальногосподарський.

 

 

143.До основних форм попереднього контролю належать:

+ графічні форми планування та контролю, сітьове планування та управління (СПУ);

– перспективні плани оптимального розвитку та розміщення виробництва;

– графічні форми планування технологічних операцій;

– оперативне планування та регулювання.

 

144. «Критичні точки контролю» – це критерії, що виділяються для:

– контролю, і які є факторами нарощування обсягів виробництва;

+ контролю, і які є обмежувальними факторами (норми затрат, капітальні нормативи, нормативи доходів тощо);

– планування реалізації продукції та організації виробництва;

– контролю, і які є факторами ризику (рівень збитковості, нормативи витрат матеріалів).

 

145. Сукупність речових елементів, що надійшли у формі товару для використання в процесі виробництва і входять як матеріальна складова в собівартість виготовленої продукції є ніщо інше як:

– нематеріальні активи;

+ матеріальні ресурси;

– напівфабрикати;

– МШП.

 

146. Пріоритетом споживача називають:

+ принцип формування та функціонування системи управління матеріальними ресурсами, який передбачає задоволення індивідуальних та суспільних потреб в матеріальних ресурсах на суспільно-необхідному рівні за найменших витрат;

– реалізація опрацьованих планів та програм шляхом кооперації людей та знарядь праці;

– будь-який управлінський процес, який будується відповідно до вимог принципу послідовності;

– оптимальне поєднання централізованого регулювання керованої підсистеми з її саморегулюванням, забезпечення відповідності прав, обов'язків та відповідальності.

147. Запаси, що забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, є:

+ поточними;

– підготовчими (буферними);

– гарантійними (страховими);

– перехідними.

 

148. Максимально-бажаний запас – це запас, який:

– забезпечує безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками;

– виділяється із виробничих запасів за необхідності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві;

+ визначає економічно доцільний в певній системі управління запасами рівень запасу і застосовується як орієнтир під час розрахунку обсягу замовлення;

– являє собою залишки матеріалів на кінець звітного періоду.

 

149. Запаси ресурсів залежно від цільового призначення поділяють на:

– сезонні, заготівельні, подетальні;

+ підготовчі, сезоні, гарантійні;

– фіксовані, інтервальні, оперативні;

– гарантійні, комплексні, повиробничі.

150. Управління запасами – це:

+ вид виробничої діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів;

– вид виробничої діяльності, направлений на розв'язання конкретних управлінських функцій для збереження запасів;

– вид виробничої діяльності, об'єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали тощо);

– вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.

 

151. Системою з фіксованим обсягом замовлень є система в якій:

– замовлення створюються у визначені моменти часу через рівні інтервали;

+ замовлення зафіксоване і незмінне за будь-яких умов;

– пряме поповнення запасу за невеликого обсягу серії запасу;

– замовлення зафіксовано, але воно змінюється зі зміною умов виробництва.

 

152. «Витягаюча» система управління запасами «Канбан» дозволяє:

– усунути з виробничих підрозділів організації склади сировини, матеріалів, тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів;

+ мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, усунути із виробничих підрозділів організацій склади сировини, матеріалів тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів;

– мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, підвищити продуктивність праці;

– підвищити продуктивність праці, збільшити обсяг реалізації продукції та вивчити потреби споживачів.

 

153. Матеріально-технічне постачання підприємства – це:

+ постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріально-технічних ресурсів;

– своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів;

– форма постачання сировиною та матеріалами підприємства;

– постачання на склади підприємства необхідних матеріалів.

154. Розрізняють такі форми матеріально-технічного постачання підприємства:

– активна та пасивна;

+ транзитна та складська;

– загальна та конкретна;

– зовнішня та внутрішня.

 

155. Норми витрачання матеріалів поділяють на:

+ зведені та специфічні;

– загальні та специфічні;

– одиничні та укрупнені;

– конкретні та комплексні.

 

156. На підприємствах можуть використовуватися такі способи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ):

– «традиційний» і «Канбан»;

– заготівельний, калібрувальний, кріпильний;

– пасивний, активний, повиробничий, подетальний;

+ активний і пасивний.

 

157. Оперативна діяльність щодо збуту продукції поділяється на:

– аналіз, облік, роботу;

+ планування, роботу;

– планування, контроль, роботу;

– планування, облік, контроль, роботу.

 

158. Жодного відношення до особливостей JIТ-закупок «точно в термін» не має:

– зменшення розмірів партій;

– надійна поставка за графіком;

– малий час виконання замовлення та висока надійність;

+ зростання чисельності виробничого персоналу.