25. Стратегія, з наведених нижче, яка ґрунтується на місії компанії та передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації, для досягнення стратегічної конкурентної переваги, – це:
– операційна;
– фінансова;
+ корпоративна;
– ринкова.
26. Стратегія, що полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії, – це:
+ операційна стратегія;
– фінансова стратегія;
– корпоративна стратегія;
– ринкова стратегія.
27. Операційні можливості – це:
+ портфель можливостей, які необхідні для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції і послуг;
– можливості і шляхи надходження інформації для прийняття рішень;
– складові частини загального процесу планування, які забезпечують відповідність операційних завдань завданням ширшої організаційної структури;
– портфель можливостей, необхідний для здійснення операційної діяльності підприємства.
28. Стратегічні компоненти операційного менеджменту – це:
+ конструкція товару, структура та зміст процесу, вибір місця розташування, людські ресурси, постачання;
– запаси, управління якістю, технологія, надійність та ремонт обладнання;
– виробничі потужності, вертикальна інтеграція, технологічні процеси, масштаб виробництва;
– виробнича інфраструктура, управління виробництвом, використання виробничого персоналу.
29. Сукупність стратегій, які визначають інтеграційні взаємодії виробничих підрозділів для ефективного впливу на споживача продукції, постачальників, конкурентів, належать:
– до стратегічних рішень;
+ до структурних рішень;
– до тактичних рішень;
– до технологічних рішень.
30. Сутність стратегій, що визначають динаміку техніки і технологій виробництва і впливу на них ринкових факторів, а також стратегій, що формують технологічний профіль підприємства, належать:
– до стратегічних рішень;
– до структурних рішень;
– до тактичних рішень;
+ до технологічних рішень.
31. Коли фірма робить щось краще, ніж її конкуренти, тобто зберігає конкурентоспроможність, що дозволяє їй залучати та зберігати споживачів, – це:
– вихід на ринок;
– захоплення ринку;
+ виражена компетентність;
– змістовна компетентність.
32. До основних типів операційних пріоритетів належать:
– товарна продукція всіх підрозділів підприємства;
– ресурси, використані в процесі обслуговування і управління виробництвом;
– основні фонди підприємства;
+ витрати виробництва, якість і надійність продукції, термін виконання замовлення тощо.
33. «Переможці замовлення» – це:
+ критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній;
– критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу;
– засоби та предмети праці, що має підприємство та використовує у виробничому процесі;
– предмети та засоби праці, які беруть участь тільки в одному виробничому циклі.
34. «Кваліфікатори замовлення» – це:
– предмети праці, що беруть участь у виробничому процесі та переносять свою вартість на вартість виробленої продукції;
– критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній;
+ критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу;
– засоби та предмети праці, що має підприємство.
35. Сервісна стратегія починається з:
– аналізу фактично досягнутих результатів роботи;
+ визначення пріоритетів, що досягаються та на основі яких фірма буде конкурувати на ринку;
– аналізу поточних результатів роботи;
– порівняння виконання запланованих робіт з фактичними результатами.
36. Стратегія конкуренції організації, що передбачає зниження повних витрат виробництва товару або послуги для створення стійкої переваги за витратами над конкурентами, які пропонують низькі ціни, а потім використання її як основи для боротьби з конкурентами називається:
– стратегія широкої диференціації;
+ стратегія лідерства за витратами;
– стратегія оптимальних витрат;
– сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.
37. Стратегія конкуренції організації, яка передбачає забезпечення оптимальних витрат і ціни відносно виробників продукції з аналогічними рисами і якістю, – це:
– стратегія широкої диференціації;
– стратегія лідерства за витратами;
+ стратегія оптимальних витрат;
– сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.
38. Стратегія конкуренції організації, що спрямована на надання товарам компанії специфічних рис, які відрізняють їх від товарів фірм-конкурентів, що сприяє залученню більшої кількості покупців, отримала назву:
+ стратегія широкої диференціації;
– стратегія лідерства за витратами;
– стратегія оптимальних витрат;
– сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.
39. Етап життєвого циклу, на якому операційна система сформована як цілісність, – це:
– зародження та формування операційної системи;
+ зростання ефективності;
– стабільності;
– спадаючої ефективності.
40. Основна мета, з якою проводиться аналіз конкурентів підприємства, – це:
– визначення їх сильних та слабких сторін;
– визначення їхніх цілей та завдань;
+ визначення їхніх цілей, стратегій, сильних і слабких сторін;
– визначення їх операційної стратегії.
41. У стратегії організації найчастіше розглядають такі основні елементи:
– споживачі продукції;
– виробники і споживачі продукції;
– виробники та конкуренти;
+ споживачі (покупці) продукції та конкуренти.
42. Планування операційної стратегії полягає у розробці:
+ стратегій;
– цілей;
– місії;
– тактики і політики.
43. Під місією організації розуміють:
– причину створення організації;
+ чітко виражену причину існування організації;
– основні завдання організації;
– тактику організації.
44. Оцінкою операційної стратегії є:
– порівняння результатів роботи з цілями;
+ порівняння результатів роботи з місією і цілями організації;
– порівняння витрат із прибутками;
– порівняння досягнутих результатів за певний період.
Тема 3. Операційна система організації: поняття, склад та види
45. Сутність системного підходу до операційного менеджменту полягає:
– у сукупності взаємодіючих частин в організації;
– у сукупності суб'єкта та об'єкта управління;
– у сукупності взаємозв'язаних елементів (частин);
+ у сукупності взаємозв'язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого.
46. Функція системи характеризує:
+ прояв властивостей систем у даній сукупності відносин і являє собою спосіб дії при взаємодії із зовнішнім середовищем;
– зовнішнє середовище підприємства, фактори прямого впливу;
– вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення поставлених цілей;
– ритмічну виробничо-господарську діяльність.
47. Операційна функція – це дії, результатом яких є:
+ вироблені товари та надані послуги;
– визначення перспективи розвитку системи;
– реалізація планів і програм шляхом кооперації праці та знарядь праці;
– виявлення загроз, що насуваються, помилок, відхилень від встановлених норм, нормативів та стандартів.
48. Метасистема являє собою:
– показники характеристики зовнішнього середовища (складності, взаємозв'язку та невизначеності);
– показники характеристики зовнішнього середовища підприємства в цілому;
– сукупність зовнішніх елементів, фактори прямого та непрямого впливу;
+ сутність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи в часовому періоді.
49. Сутність поняття «операційна система» – це:
– відкрита система, яка перетворює вхідні величини (ресурси) на вихідні (продукція, послуги);
+ центральна ланка будь-якої організації, створена на основі раціонального поділу праці та поєднання у часі та просторі виробничих ресурсів, через неї реалізується операційна функція;
– система управління, яка включає керівну підсистему (суб’єкт управління) та керовану підсистему (об’єкт управління);
– відкрита система, основне завдання якої полягає у переробці ресурсів, що надходять, на кінцеву продукцію.
50. Сутність терміна «композиція» трактується як:
– порядок, що встановлює в системі рівні і ранги підсистем та їхніх елементів;
+ об'єднання елементів, підсистем різноманітних рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему;
– щось ціле, єдність закономірно розташованих частин, що знаходяться у взаємозв'язках;
– компоненти рівнів ієрархії у взаємозв'язках.
51. Ситуаційний підхід до виробництва – це:
– прийоми менеджменту для вирішення тих чи інших поставлених завдань;
– підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій;
– підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних цілей організації;
+ конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для найефективнішого забезпечення досягнення цілей виробничої системи.
52. Головною ознакою гетерогенних операційних систем є:
– однозначна відповідність між процесами і продуктами;
+ багатоваріантність продукту та технологічних процесів;
– багатоваріантність технологічних процесів;
– багатоваріантність продукту і його характеристик.
53. Основні ознаки, якими характеризується відкрита система:
– взаємодія із внутрішнім середовищем.
– взаємодія з структурними підрозділами всієї системи;
– взаємодія з виробниками товарів;
+ взаємодія із зовнішнім середовищем.
54. Основні ознаки, якими характеризується закрита система:
+ жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, яке оточує систему;
– жорсткі фіксовані межі;
– жорсткі фіксовані межі та її дії, незалежні від інших систем;
– жорсткі фіксовані межі дії.
55. За типом середовища операційні системи поділяють на:
– жорсткі та гнучкі;
– радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні;
+ промислові, технічні, транспортні, освітні тощо;
– прості, складні та надскладні.
56. За характером руху в часовому масштабі операційні системи поділяють на:
– детерміновані, стохастичні, змішані;
+ дискретні, аперіодичні, періодичні;
– жорсткі та гнучкі;
– радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні.
57. Операційні системи за структурною ознакою поділяють на:
+ радіальні, радіально-вузлові, деревоподібні;
– дискретні, аперіодичні;
– прості, складні, надскладні;
– сублокальні, локальні, глобальні, суперглобальні.
58. Підсистема операційної системи, що виконує функцію перетворення вхідних величин (праця, капітал, інформація, енергія тощо) на вихідні результати (товари, роботи, послуги) носить назву:
– забезпечення;
+ переробна;
– планування та контролю;
– облікова.
59. Підсистема планування та контролю – це сфера, яка:
– безпосередньо пов’язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;
+ одержує інформацію про стан переробної підсистеми та підсистеми забезпечення, опрацьовує цю інформацію та видає рішення про те, як має працювати переробна підсистема;
– безпосередньо не пов’язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;
– створена на основі раціонального (вертикального та горизонтального) поділу праці.
60. Тип виробництва, який має таку змістову характеристику: «носить неповторюваний характер, кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, за завданнями, що виконуються, за розміщенням тощо», – це:
+ проектний (одиничний);
– індивідуальний;
– серійний;
– масовий.
61. Дрібносерійне (замовне) виробництво – це:
+ виробництво малими партіями різноманітного асортименту різної продукції;
– випуск продукції окремими серіями, групами, які можуть бути і великими, і дрібними;
– виробництво характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів в одиничних кількостях;
– виробництво, пов'язане зі створенням одиничних, унікальних зразків.
62. Тип виробництва, який передбачає виготовлення одиничної продукції у великих обсягах протягом тривалого періоду часу, носить назву:
– проектний;
– індивідуальний;
+ масовий;
– серійний.
63. Операційні системи за способом організації виробництва поділяють на:
– виробництво за роботами (проектами);
– організація серійного виробництва;
– організація потокового виробництва (безперервний виробничий процес);
+ усі відповіді правильні.
64. До основних типів операційних систем належать:
– дискретний та корпоративний;
– безперервний та з фіксованим обсягом замовлень;
– масовий, багатосерійний, середньосерійний, дрібносерійний, одиничний;
+ дискретний та безперервний.
