Тема 5. Управління процесом проектування операційної системи

84. Метою проектування операційної системи є:

– необхідність оновлення операційної системи;

+ одержання максимального ефекту від використання системи на одиницю застосованих ресурсів;

– необхідність зміни базових технологій і поколінь машин та оновлення об'єктів інфраструктури;

– усі відповіді правильні.

 

85. Сервісний план – це:

– один із засобів, за допомогою якого забезпечується єдиний напрямок зусиль членів організації для досягнення її цілей;

+ чітке розмежування між високим ступенем контакту з клієнтом і тими операціями, за якими клієнт спостерігати не може;

– встановлення цілей і завдань розвитку об'єктів операційної системи, встановлення шляхів та засобів їх досягнення;

– розроблення можливих варіантів сервісних гарантій.

 

86. Підхід, побудований на основі виділення і формалізованого опису послідовних або паралельних функцій, необхідних для одержання потрібного результату, це:

– процесний підхід;

+ функціональний підхід;

– галузевий підхід;

– організаційний підхід.

 

87. Основні підходи до побудови операційних систем:

– процесний, системний, ситуаційний;

+ функціональний, галузевий, організаційний;

– функціональний, організаційний;

– ситуаційний, системний.

 

88. В основу ієрархічної побудови операційних систем покладено:

– множину допустимих структур системи;

– спеціалізацію робіт;

+ базову технологію;

– структуризацію.

 

89. Технологія – це:

– засіб перетворення вхідних елементів;

+ метод перетворення ресурсів операційної системи, у процесі якого створюється товар або послуга для споживача;

– вихідні елементи (кінцеві результати праці) операційної системи;

– засіб перетворення вхідних елементів операційної системи.

 

90. Фаза створення нового продукту, до якої належить цикл «проектування-модель-тестування», – це:

– розробка концепції;

– планування продукту;

+ інженерне проектування продукту і процесу;

– пілотне виробництво і нарощування обсягу.

 

91. Для забезпечення якнайменшої вартості під час проектування продукції (послуг) застосовують:

– конструкторський аналіз процесу складання;

– аналіз процесу;

+ функціонально-вартісний аналіз;

– аналіз беззбитковості виробництва.

 

92. В операційних маршрутних картах відображено:

+ маршрути руху заготовок за операціями технологічного процесу;

– зміни продукції в міру послідовного виготовлення на відповідному виробничому устаткуванні;

– порядок з'єднання окремих компонентів у процесі складання;

– відомості про структуру виробничого потоку.

 

93. До нових технологій у виробництві не належать:

– системи технічного забезпечення;

– системи програмного забезпечення;

– автоматизовані системи планування і управління виробництвом;

+ система розпізнавання зразків.

 

94. Вигоди від впровадження нових технологій:

– збільшення асортименту продукції;

– поліпшення характеристики і якості продукції;

– скорочення тривалості операційного циклу;

+ усі відповіді правильні.

 

95. Ризиками освоєння нових технологій є:

– виробничі і технологічні ризики;

– організаційні ризики;

– ризики, пов'язані з навколишнім середовищем і ринкові ризики;

+ усі відповіді правильні.

 

96. В систему масового обслуговування входять такі компоненти:

+ вихідна генеральна сукупність користувачів сервісної системи;

– канал обслуговування;

– нескінченна генеральна сукупність;

– кінцева генеральна сукупність.

 

 

97. Основними характеристиками черг є:

– довжина черги;

– кількість черг (хвостів);

– дисципліна черги;

+ усі відповіді правильні.

 

98. Потужність операційної системи – це:

+ здатність операційної системи до виконання кількості операцій за одиницю часу;

– запланований обсяг виробництва продукції чи надання послуг;

– «мінімальний вихід» операційної системи за визначений час;

– «фізична норма» вироблення продукції чи послуг.

 

99. Нормативна потужність операційної системи – це:

– потужність, що відповідає найбільш потужному компоненту;

+ вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи;

– кількість операцій, що можуть бути виконані за певного зняття чинника невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи;

– кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані.

 

100. Оптимальна потужність операційної системи – це:

+ рівень, що дозволяє використовувати головну ланку операційної системи зі збереженням 10–30% резерву потужності;

– кількість операцій і процедур, що дозволяє зберегти компоненти і ланки операційної системи в робочому стані;

– вимір максимуму потужності на відібраних компонентах системи;

– кількість операцій, що можуть бути виконані за певного зняття чинника невизначеності на всіх рівнях і ланках операційної системи.

 

101. Трендове проектування дозволяє:

– виявити причинно-наслідкові зв'язки між прогнозованими величинами і чинниками, що визначають їхній рівень;

+ встановити лінію тренда по серії точок попередніх даних і потім проектувати лінію в майбутнє для середньо- і довгострокових прогнозів;

– прогнозувати потужності операційних систем за відомих обмежень;

– змінних витрат і доходу.

 

102. Під час розрахунків виробничих потужностей враховують:

– власне та орендоване обладнання;

+ весь парк діючого обладнання;

– лише власне обладнання;

– лише орендоване обладнання.

 

103. Середньорічна потужність підприємства розраховується:

– як потужність на кінець планового періоду, скоригована на приріст потужності в поточному періоді і зменшення потужності за рахунок вибуття;

+ як потужність на кінець планового періоду, скоригована не тільки на приріст, зменшення потужності, але й на строки її введення (вибуття);

– як середньоарифметичне вихідної і вхідної потужностей;

– як потужність на початок планового року, скоригована на строки її введення.

 

104. З наведених чинників не сприяють підвищенню ефективності використання виробничих потужностей підприємства:

– збільшення змінності роботи обладнання;

– підвищення частки активної частини в загальному обсязі основних фондів;

– підвищення ступеня оновлення устаткування;

+ зниження серійності випуску продукції.

 

105. Чинники, що впливають на ефективність використання виробничих потужностей, які можна віднести до регульованих підприємством, – це:

– темпи науково-технічного прогресу;

– конкурентне середовище підприємства;

+ асортимент та серійність випуску продукції;

– вартість придбання основних фондів.

106. Концепція фокусування потужностей (Capacity Focus) реалізується через:

+ механізм «завод у заводі» (Plant Within Plant – PWP);

– ефект масштабу;

– забезпечення умов для зростання економічної ефективності діяльності підприємства і одержання необхідного обсягу прибутку;

– механізм техніко-економічних розрахунків.

 

107. Гнучкість виробничих потужностей означає:

+ здатність підприємства швидко збільшувати або зменшувати обсяг виробництва;

– здатність підприємства підтримувати запланований обсяг виробництва продукції;

– здатність підприємства забезпечувати умови для зростання обсягу випуску продукції за цілковитого використання виробничого обладнання;

– здатність підприємства забезпечувати підвищення ступеня оновлення устаткування.

 

108. Фаза пропускної здатності сервісних підприємств, на якій сервісний бізнес ретельно обмірковується й організовується:

+ підприємницька фаза;

– організаційна фаза;

– фаза росту;

– фаза зрілості.

 

109. Фаза пропускної здатності сервісних підприємств, на якій сервісна фірма вже охоплює велику частину свого потенційного ринку і втрачає більшість своїх вихідних унікальних характеристик:

– підприємницька фаза;

– організаційна фаза;

– фаза росту;

+ фаза зрілості.

 

110. Під час складання плану розміщення устаткування не слід враховувати:

– доступний простір;

– безпеку;

– доступ;

+ плинність кадрів.

 

111. Функціональне (технологічне) розміщення – це:

– приписування устаткування і робочої сили до якогось одного продукту;

+ групування устаткування, що виконує схожі функції;

– групування продуктів за технологічними осередками, ґрунтуючись на схожості їхніх технологічних процесів;

– розміщення устаткування за принципом обслуговування нерухомого об'єкта.

 

112. «Сервісний ландшафт» – це:

+ фізичне середовище, де надаються послуги, яке впливає на споживачів і обслуговуючий персонал;

– планування шляху руху клієнтів і групування товарів;

– фізичне середовище, де створені умови для спілкування і командної роботи компанії;

– складські приміщення, які мають вигляд великих магазинів і вимагають наявності співробітника, що стежить за цінами та асортиментом інших фірм.

 

113. Планування трудового процесу – це:

– планування навчання робітників для виконання робіт, що вимагають високої кваліфікації;

+ трудова діяльність окремого працівника або групи у визначених виробничих умовах;

– залучення працівників до планування й організації роботи;

– організаційні заходи, що гарантують значні стимули.

114. Методи дослідження діяльності у виробничому процесі:

– побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху;

+ побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу;

– побудова карт видів діяльності, діаграм «робітник – машина»;

– побудова карт видів діяльності, діаграми «робота бригади».

 

115. Методи дослідження діяльності за взаємодії робітника з обладнанням:

– побудова карт видів діяльності, діаграми «робота бригади»;

+ побудова карт видів діяльності, діаграм «робітник – машина»;

– побудова карт операцій, карт одночасного руху, використання принципів економії руху;

– побудова схем потоків, планів обслуговування, карт виробничого процесу.

 

116. Потоковий метод організації робіт – це організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі:

+ безупинної і рівномірної роботи трудових колективів;

– циклічної роботи трудових колективів;

– інтуїтивної роботи трудових колективів;

– математичного програмування дій трудових колективів.

 

117. Лінійне програмування – це:

– алгебраїчна процедура, в результаті якої аналітик, послідовно виконуючи низку повторюваних операцій, прогресивно наближається до оптимального рішення;

+ математичні методи, які використовують для розподілу обмежених ресурсів підприємства між його конкуруючими потребами;

– визначення оптимального маршруту послідовного переміщення продукції в ході її обробки;

– математичні методи поетапного виконання операцій.