Основи та принципи роботи в мікроскопічних лабораторіях. Мета і методи лабораторних досліджень

Принципи класифікації мікроорганізмів. Видова класифікація культур за довідником Бергі.

В основі сучасної класифікації мікроорганізмів лежить розташування їх за таксономічними категоріями (таксонами) на основі схожості споріднених ознак. Номенклатура — це система назв таксономічних категорій відповідно до міжнародних правил.

Чим більше відомостей є про мікроорганізми, тим точніше їх можна віднести до відповідної таксономічної категорії. Вивчення за до­помогою сучасних методів морфології, біохімії, фізіології, генетики бактерій дає змогу дістати нові дані, що використовуються для вдо­сконалення існуючої класифікації.

У 1923 р. Д. Бергі склав перший міжнародний визначник бак­терій. Наступні видання (1938—1974) визначника під назвою «Вег-gey's Manual ofDeterminative Bacteriology» були підготовлені Між­народним комітетом систематики бактерій.

Відповідно до нового кодексу номенклатури бактерій, що діє з 1 січня 1980 p., запроваджено такі міжнародні класифікаційні ка­тегорії царстваProcaryotae: Розділ — Клас — Порядок — Роди­на — Рід — Вид. Основною номенклатурною одиницею є вид.

За сучасними даними, вид бактерій розглядають як сукупність популяцій, що мають такі властивості: 1) спільне походження; 2) пристосованість до певного середовища життя; 3) подібність обмі­ну речовин та характеру міжвидових відношень; 4) наявність подіб­ного генетичного апарату, морфологічних та фізіологічних ознак.

Для визначення виду мікроорганізму спочатку систематизують основні його ознаки (морфологія, рухливість, спороутворення, біо­хімічні та інші властивості), а потім за ними ототожнюють (ідентифі­кують) мікроорганізм і знаходять за визначником його місце в кла­сифікації бактерій.

У мікробіології, як і в біології, для визначення видів бактерій прийнято подвійну (бінарну) номенклатуру, яка характеризується тим, що кожен вид має родову і видову назви.

Кишкові та респіраторні інфекції. Форми та типи перебігу інфекцій.

Кишкові захворювання спричинюють різні мікроорганізми, але найчастіше бактерії, які належать до родини ентеробактерій: ешерихії, шигели, сальмонели, клебсієли, протей. Загальними симптомами більшості захворювань. Які спричиняються ентеробактеріями, є діарея і блювання, що призводять до різкого зневоднення організму. Таку клінічну картину можуть зумовити й інші мікроорганізми: стафілококи, стрептококи, клостридії, холерний вібріон, ентеровіруси, найпростіші.

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - це група розповсюджених інфекційних хвороб, що проявляються ураженням дихальних шляхів, кон'юнктив та лімфатичних вузлів і супроводжуються помірною загальною інтоксикацією й катаральними явищами. До неї належать парагрип, респіраторно-синцитіальна, риновірусна, аденовірусна інфекції та ін.

Етіологія ГРВІ

Більшість збудників ГРВІ містять РНК, аденовіруси - ДНК. За антигенною будовою вони поділяються на багато серогруп і типів, що мають неоднакове етіологічне значення.

Епідеміологія ГРВІ

Джерелом інфекції є хворі люди та вірусоносії, котрі виділяють віруси з носовим і носоглотковим слизом. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, переважно під час кашлю, чхання, розмови. Аденовіруси, крім цього, можуть передаватися з їжею і водою.
Сприйнятливість більша у дітей, ніж у дорослих, за винятком новонароджених, які часто мають імунітет від матері. Спостерігаються поодинокі захворювання і групові спалахи, переважно в холодний період року. Повторні випадки обумовлені різними серотипами вірусів.

Патогенез ГРВІ

Віруси розмножуються переважно в епітелії верхніх дихальних шляхів, рідше в нижніх відділах. Гіри цьому розвиваються гіперемія і набряк слизової оболонки з рясною секрецією, що може спричинити звуження просвіту гортані. Вірусемія частіше короткочасна, з помірною інтоксикацією. У маленьких дітей парагрип і респіраторно-синцитіальна інфекція частіше вражають нижні дихальні шляхи. ІІри аденовірусній інфекції вірусемія триває відносно довше, вірус розмножується також у лімфатичних вузлах і епітелії тонкої кишки.