Визначення антибіотикочутливості мікроорганізмів лабораторними методами та мета цих досліджень.
Оцінка чутливості мікробів до антибіотиків та вивчення їх фармакокінетики в організмі хворого є основними лабораторними показниками, які при їх співстав- ленні дозволяють прогнозувати ефективність антибактеріальної терапії. Крім того, результати визначення антибіотикочутливості використовують як маркер, що доз- воляє виявляти та контролювати зміни антибіотикограми збудників у динаміці, використовувати детермінанти резистентності, які найчастіше зустрічаються, або їх сполучення як додаткові маркери при діагностиці внутрішньолікарняних інфек- цій, для виявлення джерел інфікування та шляхів розповсюдження полірезистент- них штамів. Такі дані, одержані та узагальнені у різних регіонах країни протягом фіксованих проміжків часу, використовуються при формуванні політики антибак- теріальної терапії та визначенні номенклатури антибіотиків, які випускаються в країні. Найрозповсюдженішими методами визначення антибіотикочутливості збуд- ників інфекцій є диско-дифузійний (метод дисків) та серійних розведень. Живильні середовища для визначення чутливості бактерій до антибіотиків повинні відповідати таким вимогам: • бути стандартними та забезпечувати оптимальні умови росту мікроорганізмів; • не містити інгібіторів бактеріального росту і великої кількості стимуляторів; • не мати речовин, що пригнічують активність препаратів.
Диско-дифузійний метод визначення антибіотикочутливості є найпростішим якісним методом і широко використовується для епідеміологічного контролю ре- зистентності. Достовірність результатів забезпечується шляхом стандартизації проведення тесту на всіх етапах дослідження: вибір і виготовлення живильних середовищ із врахуванням всіх властивостей можливих збудників, взяття проб і умови їх доставки, виготовлення і розливання посівного матеріалу на поверхню агару, вибір дисків (використання набору дисків у відповідності до виду виділе- ного збудника та локалізації інфекції). Чутливість мікроорганізмів до антибіотиків слід визначати тільки у чистій культурі. Однак у ряді випадків для швидкого одержання орієнтовних даних про антибіотикограму бактерій використовують безпосередньо патологічний матері- ал. Щільні субстрати (харкотиння, гній, кал та ін.) розтирають, рідини (сеча, ексу- дати та ін.) центрифугують, а для посіву використовують осад. Досліджуваний матеріал наносять на поверхню живильного середовища петлею або ватним там- поном. Після одержання чистої культури дослідження повторюють.
Метод серійних розведень. Показаннями для визначення антибіотикочутли- вості за методом серійних розведень є необхідність одержання кількісних даних (переважно при тяжкому перебігу інфекційних процесів) для проведення регульо- ваної антибіотикотерапії. Встановлення ступеня чутливості мікробів до антибактеріальних препаратів впливає на вибір антибіотика (наприклад, відмова від ліків з високою токсичні- стю при помірному ступені чутливості збудника до них), його дозування (концен- трація антибіотика в крові повинна в 2-3 рази перевищувати його мінімальну при- гнічуючу концентрацію по відношенню до збудника) і режим введення. Крім того, її кількісне визначення необхідне також для встановлення бактерицидної дії об- раного препарату (як гарантії швидкого терапевтичного ефекту та безрецидивно- го перебігу) по відношенню до даного збудника. Існують дві модифікації методу серійних розведень – визначення чутливості на рідкому та густому живильних середовищах. Метод дає можливість визначити МПК препарату для виділеного штаму збудника.
