Цивільне процесуальне законодавство відносить до окремого провадження справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; встановлення неправильностей запису в актах громадянського стану; визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; усиновлення дітей, які проживають на території України; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника; оскарження нотаріальних дій або відмо-ви,в їх вчиненні (ст. 254 ЦПК).
Виходячи з того, що окреме провадження є самостійним різновидом цивільного судочинства, його традиційно визнача-ють_як процесуальний порядок розгляду передбачених ЦПК справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або, певного юридичного стану осіб. Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожній справі окремого провадження притаманні свої, лише їй властиві особливості. Однак усі ці справи мають спільні риси, що відрізняють їх від справ позовного провадження і справ, що виникають з адміністративно-правових відносин |У справах окремого провадження суд не розглядає і не^вирдшує спір про право цивільне^
У законодавстві дійсно закладена ідея про те, що в окремому провадженні не розглядається спір про право. В частині 3 ст. 255 ЦПК передбачено: якщо при розгляді справи порядком окремого' провадження виникне спірпро право, підвідомчий судам, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам; що вони вправі подати позов у загальном>мпорядку. Це дало підстави називати окреме провадженн^езст^ним^оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть установлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення/] -~~ ' ^/ Поряд з цим слід підкреслити і специфічний характер діяль-^ності суду та його компетенції в окремому провадженні, які обумовлені особливим об'єктом судового захисту і предметом судової діяльності. Загальним об^єктом судового захисту в окремому провадженні виступає охоронювании законом інтерес, а предметом судової діяльності —.встановлення юридичних фактів або станів^-'
Однак деякі вчені вважають, що в окремому провадженні
можлива безпосередня охорона суб'єктивних прав. Вони виходять з того, що предметом судової діяльності в окремому провадженні, як і в позовному, виступають матеріальні правовідносини, котрі мають безспірний характер. Установлюючи різні юридичні факти, суд тим самим підтверджує і різні матеріальні правовідносини — цивільні, сімейні, трудові та ін.
Суб'єктивні права не можуть бути об'єктом захисту в окремому провадженні, як не можуть бути предметом судової діяльності в окремому провадженні матеріальні правовідносини. Останні, за загальним правилом, виникають на підставі сукупності юридичних фактів, Оскільки в порядку окремого провадження завжди встановлюється лише один юридичний факт, інші факти або взагалі не існують в дійсності, або знаходяться за межами судової діяльності. Даний підхід може бути єдиним теоретичним обґрунтуванням виділення окремого провадження і об'єднання в ньому різних за своїм характером справ.у ^ о^ Ц1 г
Рсс^ливіст^р^гламентації порядкУрозгляду справ окремого провадження є те, що ці справи^розглядаються; з^частю заявника і заінтересованих осіб, органів державного управління, державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій (ч. 2 ст. 255 ЦПК), тобто в окремому провадженні має місце специфічне коло суб'єктів цивільного процесу.
Заявник — це особа^яка порущує^справу окремого провадження в судоГКоло заявників, як правило, встановлено нормами цивільного процесуального права, які регулюють порядок розгляду тієї чи інщоісправи окремого провадження (статті 256,276, 285 ЦПК). (34 Враховуючи вимоги статей 4,5 ЦПК, до заінтересованих осіб \\ належать особи, які беруть участь у справі і мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і 1 обов'язки (наприклад, органи РАГС у справах про встановлен-^ ня неправильності запису в актах громадянського стану). Участь \ у справі цих осіб обумовлюється тим, що з встановленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права в правовідносинах, в яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерно те, що їх суб'єктивні права і обов'язки мають юри-^ //^дачний зв'язок з суб'єктивними правами і обов'язками заявників.)>' ^ Процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у спра-'/ вах окремого провадження, визначені ст. 99 ЦПК, а також нор-ч,Л мами, які передбачають порядок розгляду справи окремого про-ваджєння (глави 33-39 ЦПК).
Справи окремого провадження розглядаються за загальними равилами цивільного судочинства з винятками і доповненнями, зазначеними у законодавстві (статті 1, 255 ЦПК)./Гак, в окремому провадженні встановлена виключна підвідомчість, специфічні правила підсудності, не діють такі інститути позовного провадження, як зустрічний позов, третіх осіб, мирова угода та ін.
Ршшня^о^ду_у_справах^окремого провадження не підлягають примусовому виконанню,, але мають загальнообов'язковий характер (ст. 14 ЦПК). Вони реалізуються державними органами шляхом оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян, а саме: видачею свідоцтва про право власності; виправленням, поновленням і анулюванням запису актів громадянського стану тощо. Таким чином, сутністю окремого провадження є те, що в ньому відсутній спір про право, об'єктом судового захисту є охо-ронюваний законом інтерес, а предметом судової діяльності — встановлення певних юридичних фактів та станів з метою подальшого здійснення заінтересованими особами своїх суб'єктивних прав, а також специфічна судова процедура.
Цими висновками завжди і обмежувалася сутнісна характеристика окремого провадження, оскільки теоретики цивільного процесу не виходили за межі тлумачення законодавства в напрямку протиставлення справ окремого провадження та справ позовного провадження.
На наш погляд, формально-догматичний підхід є перешкодою для дійсної характеристики природи окремого провадження, тому її дослідження повинно ґрунтуватися на інших наукознавчих засадах.
Юридична природа окремого провадження повинна досліджуватися в межах загальної проблеми права громадян на судовий захист і предметної характеристики правосуддя та його функцій. І тому визначення природи окремого провадження можливе з врахуванням того, в якій мірі в ньому відбиваються правосудні начала.
Межі судової юрисдикції не повинні розмиватися. Правосуддя у цивільних справах, як форма здійснення судової влади, повинно бути спрямоване на певний соціальний об'єкт, яким виступають права та свободи особи. Захист прав та свобод громадян — основна функція судової влади. Правильна організація судового захисту передбачає чітке визначення критеріїв порушень прав, які підлягають судовому захисту, потребують судового захисту та мають бути предметом судового розгляду.
На наш погляд, під юрисдикцію цивільних судів, з урахуванням функції правосуддя, підпадають справи, пов'язані з необхідністю визначення виду та обсягу суб'єктивних прав та захисту у формі змагального судочинства. Правосудця у цивільних справах пов'язане завжди з розглядом спору про право. Тому уявляється проблематичним віднесення справ окремого провадження до судової юрисдикції взагалі.
В окремому провадженні цивільного процесу відсутні правосудні підстави, оскільки це провадження не пов'язане з розглядом спорів про право, які за своєю суттю потребують втручання судової влади.
Намагання законодавця віднести справи окремого провадження до юрисдикції судів не відповідає предметній характеристиці судової влади, оскільки предметом судового розгляду в цивільному процесі можуть бути тільки цивільні справи по спорах у зв'язку із захистом суб'єктивних прав.
Установлення фактів, які мають юридичне значення, як юридична діяльність за своєю спрямованістю є управлінською, а не правосудною. Правосудна діяльність покликана не тільки встановлювати ті чи інші факти, але й на основі встановлених фактів вирішувати питання права та його захисту. Тому діяльнісіь^доду в окремому провадженні в більшій мірі тяжіє до діяльності адміністративних органів.
У свій час А. Г. Гойхбарх, даючи характеристику окремого провадження по ЦПК УССР 1923 р., висловився, що до окремих проваджень судів належать безспірні справи, в яких суд діє скоріше як орган нотаріальний, який засвідчує певні факти, необхідні для здійснення суб'єктивних цивільних прав1.
Дійсно, склад справ окремого провадження змінювався протягом часу (наприклад, інститут судового наказу був замінений виконавчим написом нотаріуса; справи про усиновлення, які розглядалися адміністративними органами, зараз передані до компетенції судів тощо).
Викладене свідчить про те, що розгляд справ окремого провадження судом пов'язаний із здійсненням, так би мовити, «судового управління» у випадках, коли законодавець покладає на суд не притаманну йому функцію установлення тих чи інших обставин без розв'язання спору про право. При цьому законодавець виходить з доцільності такого рішення, покладаючи установлення юридичних фактів на суддю, який має особливий правовий статус суб'єкта судової влади, та поширюючи на процедуру розгляду цих справ форму цивільного судочинства.
Це дозволяє зробити висновок, що з точки зору юридичної природи окреме провадження виступає унікальним явищем у правовій регламентації установлення юридичних фактів судом і є сурогатом судового процесу, оскільки ця діяльність суду за своїм змістом не має правосудного характеру.
У зв'язку з таким визначенням природи окремого провадження виникає питання про правомірність віднесення законодавством деяких справ до даного провадження. Мова йде про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
У справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним є дві сторони — заявник і громадянин, щодо якого порушено справу. У цих справах має місце спір про право, який потребує не безспірної процесуальної форми його розв'язання, а позовної, яка забезпечує достатні гарантії захисту прав4
Що стосується оскарження нотаріальних дій та встановлення неправильностей запису в актах громадянського стану, то дані справи пов'язані з судовим контролем за діяльністю нотаріальних та державних органів і тому повинні бути віднесені до справ, які виникають з адміністративно-правових відносин.
1. Під час розгляду справ окремого провадження суд
зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх
права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих
Конституцією (254к/96-ВР) і законами України прав, свобод чи
інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо
всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною
ініціативою витребувати необхідні докази.
3. Справи окремого провадження розглядаються судом з
додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за
винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші
особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю
заявника і заінтересованих осіб. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до
позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю
представника такої особи. { Частину четверту статті 235 доповнено
абзацом другим згідно із Законом N 2398-VI (2398-17) від
01.07.2010 }
5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на
розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з
укладенням мирової угоди.
6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого
провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку
позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює
заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на
загальних підставах.
7. При ухваленні судом рішення судові витрати не
відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
8. У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір
прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної
реєстрації шлюбу, що розривається.
33. участь прокурора у окремому проваджені та наказному проваджені
7. Активно застосовувати надані законом повноваження щодо вступу та участі за своєю ініціативою в розгляді будь-якої справи, якщо цього вимагає захист прав і законних інтересів громадянина або держави. Відомості про наявність на розгляді в судах справ, що зачіпають права громадян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора, виявляти з використанням джерел, зазначених у пункті 3 цього наказу.
7.1. Рішення про вступ у справу приймати керівникам прокуратур, як правило, за результатами вивчення справ. Про вступ у розгляд справи, порушеної за ініціативою інших осіб, повідомляти суд письмово.
7.2. Забезпечувати обов’язковий вступ та участь прокурорів за своєю ініціативою при розгляді судами справ про:
- стягнення шкоди за рахунок коштів державного бюджету;
- звільнення від арешту майна, яке стягується в дохід держави;
- надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
8.1. Дотримуватися визначених процесуальним законодавством строків подання скарг, заяв до суду, за наявності підстав подавати клопотання про їх поновлення, указуючи поважні причини їх пропуску. Ураховувати присічні строки, встановлені законодавством, для подачі скарг, заяв до суду.
34.субєкти та об’єкти апеляційного та касаційного оскарження судових рішень усправах цивільної юрисдикції
Стаття 292. Право апеляційного оскарження1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про
їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному
порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному
порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею
293 цього Кодексу.
Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо
від рішення суду
1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або
скасуванні судового наказу;
2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення
позову; { Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини першої статті 293
див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2010 (v012p710-10)
від 28.04.2010 }
3) повернення заяви позивачеві (заявникові);
4) відмови у відкритті провадження у справі;
5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил
підсудності;
6) передачі справи на розгляд іншому суду;
7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний
строк;
8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
9) визначення розміру судових витрат;
10) внесення виправлень у рішення;
11) відмови ухвалити додаткове рішення;
12) роз'яснення рішення; { Офіційне тлумачення положення пункту 12 частини першої статті
293 див. в Рішенні Конституційного Суду N 18-рп/2010
(v018p710-10) від 08.07.2010 }
13) зупинення провадження у справі;
14) закриття провадження у справі;
15) залишення заяви без розгляду;
16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без
розгляду;
17) відмови у відкритті провадження за нововиявленими
обставинами; { Пункт 17 частини першої статті 293 в редакції Закону N 4176-VI
(4176-17) від 20.12.2011 }
18) видачі дубліката виконавчого листа; { Офіційне тлумачення положення пункту 18 частини першої статті
293 див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/2010
(v003p710-10) від 27.01.2010 }
19) поновлення пропущеного строку для пред'явлення
виконавчого документа до виконання;
20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і
порядку виконання рішення;
21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або
лікувального закладу;
22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
23) примусового проникнення до житла;
24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на
рахунках;
24-1) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
{ Частину першу статті 293 доповнено пунктом 24-1 згідно із
Законом N 2677-VI (2677-17) від 04.11.2010 }
25) заміни сторони виконавчого провадження;
26) визначення частки майна боржника у майні, яким він
володіє спільно з іншими особами;
27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи
іншої посадової особи державної виконавчої служби;
28) повороту виконання рішення суду; { Офіційне тлумачення положення пункту 28 частини першої статті
293 див. в Рішенні Конституційного Суду N 13-рп/2011
(v013p710-11) від 02.11.2011 }
28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання
виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; { Частину першу
статті 293 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом N 3538-IV
(3538-15) від 15.03.2006 }
29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;
30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;
{ Частину першу статті 293 доповнено пунктом 30 згідно із Законом
N 3551-IV (3551-15) від 16.03.2006 }
31) відмови у відкритті провадження у справі про скасування
рішення третейського суду; { Частину першу статті 293 доповнено
пунктом 31 згідно із Законом N 2979-VI (2979-17) від
03.02.2011 }
32) повернення заяви про скасування рішення третейського
суду; { Частину першу статті 293 доповнено пунктом 32 згідно із
Законом N 2979-VI (2979-17) від 03.02.2011 }
33) повернення заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду. { Частину першу
статті 293 доповнено пунктом 33 згідно із Законом N 2979-VI
(2979-17) від 03.02.2011 }
2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо
від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення
суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає
оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає
її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає
оскарженню. { Частина друга статті 293 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }
3. У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої
інстанції, передбачені пунктами 2, 7, 9, 18-30 частини першої цієї
статті, до апеляційного суду передаються лише копії матеріалів,
необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності апеляційний
суд може витребувати також копії інших матеріалів справи. { Статтю 293 доповнено частиною третьою згідно із Законом
N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }
4. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції
не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом. Стаття 324. Право касаційного оскарження
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про
їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у
касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в
апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені
за результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4,
13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини
першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному
порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають
подальшому провадженню у справі. { Пункт 2 частини першої статті
324 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2979-VI (2979-17)
від 03.02.2011 } { Частина перша статті 324 в редакції Закону N 3570-IV (3570-15)
від 16.03.2006 }
2. Підставами касаційного оскарження є неправильне
застосування судом норм матеріального права чи порушення норм
процесуального права. 35. Строки та порядок подання апеляційної скарги в цивільному процесі Стаття 294. Строки апеляційного оскарження
1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у
справі, але не були присутні у судовому засіданні під час
проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. { Положення частини першої статті 294 щодо скорочення
процесуальних строків звернення громадян до суду визнано
конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011
(v017p710-11) від 13.12.2011 }
2. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції
подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо
ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує,
апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання
копії ухвали.
Стаття 296. Порядок подання апеляційної скарги { Назва статті 296 в редакції Закону N 2453-VI (2453-17) від
07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку
діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }
1. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд
першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. { Частина перша статті 296 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3570-IV (3570-15) від 16.03.2006, N 2453-VI
(2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень
Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після
початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }
2. Суд першої інстанції на наступний день після закінчення
строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою
до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього,
не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження
направляються до апеляційного суду. { Частина друга статті 296 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року } 36. Строки та порядок подання касаційної скарги в цивільному процесі Стаття 325. Строк на касаційне оскарження
1. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з
дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
{ Частина перша статті 325 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року } { Положення частини першої статті 325 щодо скорочення
процесуальних строків звернення громадян до суду визнано
конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011
(v017p710-11) від 13.12.2011 }
2. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою
цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної
інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей
строк.
Стаття 327. Порядок подання касаційної скарги
1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду
касаційної інстанції, де вона реєструється в порядку,
встановленому частинами другою і третьою статті 11-1 цього
Кодексу, та не пізніше наступного дня передається
судді-доповідачу.
37.Клопотання про відновлення строку позовної давності та порядок його розгляду
У разі пропущення строку, встановленого частинами першою,
другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за
клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення,
може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення
залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує
питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні
строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви
про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду
вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та
за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.
У касації та апеляції подається разом з заявою.
38. Межі розгляду цивільної справи апеляційним судом1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний
суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у
суді першої інстанції.
2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої
інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в
дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові
докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено
поважними причинами.
3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,
якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне
застосування норм матеріального права або порушення норм
процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування
рішення.
4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась
очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої
інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд
перевіряє справу в повному обсязі.
1. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд
перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування
судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи
процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в
межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час
розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм
матеріального права або порушення норм процесуального права, які є
обов'язковою підставою для скасування рішення.
40. особливості оскарження оскарження судових рішень у цивільних справах у касаційному порядку
3. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
На стадії касаційного провадження вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі, залишення касаційної скарги без руху та визнання її неподаною, повернення скарги, поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, прийняття заяви про відкликання скарги чи відмови від неї, незалежно від того, до суду якої інстанції вони подані, належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Касаційні скарги, які надійшли до суду першої чи апеляційної інстанцій, негайно, тобто не пізніше наступного робочого дня, надсилаються до суду касаційної інстанції.
У разі подання у такому випадку скарги у визначені законом строки, але не у встановленому порядку (стаття 327 ЦПК), ця обставина може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження за клопотанням особи, яка подала скаргу.
4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в
касаційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), однак, лише з підстав неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення.
Касаційна скарга може бути подана на судове рішення першої та/або апеляційної інстанції, прийняте в одній конкретній справ
41/
42 субєкти та об’єкти апеляційного та касаційного оскарження судових рішень усправах господарської юрисдикції
Стаття 107. Право касаційного оскарження
Сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:
1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 106 цього Кодексу, - копіями матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.
Справа, яка надіслана до апеляційного господарського суду, реєструється в день її надходження з дотриманням порядку, встановленого частинами другою, третьою статті 2-1 цього Кодексу.
43.
Стаття 93. Строк подання апеляційної скарги
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 106 цього Кодексу, - копіями матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.
Справа, яка надіслана до апеляційного господарського суду, реєструється в день її надходження з дотриманням порядку, встановленого частинами другою, третьою статті 2-1 цього Кодексу.
44.
Стаття 109. Порядок подання касаційної скарги
Касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.
Апеляційний господарський суд зобов'язаний невідкладно надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України.
{Стаття 109 в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010}
Стаття 110. Строк подання касаційної скарги
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо вона подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.
Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
46.
Стаття 111-7. Межі перегляду справи в касаційній інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
47.
.49 Стаття 99. Порядок розгляду апеляційної скарги
В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
50 Стаття 111-5. Порядок розгляду касаційної скарги
У касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
51 Стаття 111-16. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів
Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
52 Стаття 111-18. Вимоги до заяви про перегляд судових рішень господарських судів
Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається у письмовій формі.
У заяві про перегляд судових рішень господарських судів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), а також їхні номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, якщо такі є;
3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;
4) обґрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява подана на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу;
5) вимоги особи, яка подає заяву;
6) у разі необхідності - клопотання;
7) перелік матеріалів, які додаються до заяви.
Заява про перегляд судових рішень господарських судів підписується особою, яка подає заяву, або її уповноваженим представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.
Стаття 111-17. Строк подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів
Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення господарського суду, щодо якого подано заяву про перегляд судових рішень господарських судів, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
Заява про перегляд судових рішень на підставах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, може бути подана не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.
У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.
Стаття 111-19. Порядок подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів
Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України. До заяви повинні бути додані:
1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;
2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;
3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;
4) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання особи про витребування копії такого рішення в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
{Пункт 4 частини першої статті 111-19 в редакції Закону № 4847-VI від 24.05.2012}
До заяви додається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд заяви на підставі, встановленій пунктом 2 статті 111-16 цього Кодексу, судовий збір не сплачується.
Заява повертається заявнику, у разі якщо:
1) заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку;
2) заяву подано особою, яка не наділена правом на подання такої заяви;
3) заяву підписано особою, яка не має права її підписувати;
4) є ухвала Вищого господарського суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками її розгляду, винесена з аналогічних підстав.
