Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення

Звернення до суду відповідного суб'єкта, якому законом надане таке право, на захист прав чи охоронюваних законом інтересів є однобічним процесуальним за змістом волевиявленням, метою якого є порушення цивільної справи і виникнення процесуальної діяльності, яка буде спрямована на розгляд та вирішення цивільної справи.

Звернення з заявою до органу судової влади, яким є суд, — це важлива процесуальна дія відповідного суб'єкта. Але саме по собі звернення до суду шляхом подання заяви н5 означає, що цивільна справа буде подушена і виникне процес по розгляду і вирішенню цієї справи /Цивільна справа може бути порушена лише в тому випадку, якщо суддя вирішить питання про прийняття заяви, яка подається до суду. Суддя, який одноособове вирішує питання про прийняття заяви та порушення цивільної справи, може прийняти заяву та порушити провадження по справі лише тоді, коли для цього є всі необхідні умови, встановлені законом. Інакше кажучи, особа, яка звернулась до суду з конкретної цивільної справи, повинна мати на це право, а також належним чином здійснювати це право, а суддя як носій судової влади повинен перевірити наявність передумов права на звернення до суду за судовим захистом^

Можливість практичного здійснення права на звернення до суду за судовим захистом залежить від певних передумов, які у цивільній процесуальній літературі іменуються передумовами права на звернення до суду за судовим захистом. Ці передумови поділяють на суб'єктивні, які відносяться до особистості суб'єктів спору, та на об'єктивні, пов'язані з характером предмета, який підлягає внесенню на розгляд суду; на позитивні та негативні — залежно від зв'язку права на звернення до суду з наявністю або відсутністю цих передумов.

До суб'єктивних передумов належить процесуальна правоздатність особи, яка звернулася до суду за судовим захистом, а також суб'єкта, який буде притягнутий судом як відповідач або заінтересована особа. Право на звернення до суду за судовим захистом виникає одночасно з виникненням цивільної процесуальної правоздатності. Оскільки відповідно до ст. 100 ЦПК всі громадяни набувають процесуальної правоздатності з моменту народження і не можуть позбавлятися здатності звернення до суду за захистом, то в судовій практиці питання щодо процесуальної правоздатності може виникати тільки щодо організацій. Процесуальна правоздатність організацій залежить від того, чи є організація юридичною особою.

Суб'єктивною передумовою права на звернення до суду є також процесуальна заінтересованість особи. За загальним правилом звертатися до суду можна лише для захисту права чи інтересу, які, на думку заявника, належать йому. Тому відповідно до ст. 4 ЦПК за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу до суду може звернутися не будь-яка, а заінтересована особа. У заяві повинна вказуватись заінтересованість у справі особи, яка звернулася до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу.

Об'єктивні передумови права на звернення до суду підрозділяються на позитивні і негативні.

Передумови, наявність яких необхідна для реалізації права на звернення до суду, називаються позитивними. До позитивних передумов належать:

1) правовий характер спору;

2) підвідомчість.

Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких закон пов'язує можливість звернення до суду. Це такі передумови:

1) відсутність судового рішення, що набрало законної сили, постановленого по спору між тими ж сторонами, цро той же предмет і з тих же підстав;

2) відсутність ухвали суду, яка набрала законної сили, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін;

3) відсутність рішення товариського суду, прийнятого в межах його компетенції, по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) відсутність у провадженні суду справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

5) відсутність укладеного між сторонами договору про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Право на звернення до суду підлягає реалізації в установленому законом порядку. Порядок реалізації права на звернення до суду передбачає дотримання правил підсудності, наявність дієздатності заявника, наявність належним чином оформлених повноважень представника, а також відповідність змісту та форми заяви вимогам закону.

Якщо суддя встановить, що суб'єкт, який звернувся до суду за судовим захистом, має на це право, то він повинен встановити, чи підсудна ця справа даному суду. При цьому враховуються правила родової та територіальної підсудності.

Далі перевіряється дієздатність особи, яка звернулася до суду. Недієздатність особи, яка безпосередньо подала заяву до суду, є перешкодою до порушення цивільної справи. Недієздатність відповідача не є перешкодою для порушення цивільної справи і позов може бути пред'явлений до недієздатного відповідача, оскільки його інтереси у суді завжди захищають законні представники (ст. 111ЦПК).

Якщо заяву подано судовим представником, то представник повинен мати повноваження на ведення справи. Відповідно до ст. 113 ЦПК повноваження представників сторін і третіх осіб на ведення справи в суді повинні бути стверджені такими документами:

1) членів колегіальних органів управління колгоспами, іншими кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими громадськими організаціями — витягом з протоколу засідання належного органу управління, що уповноважив вести справу у суді;

2) працівників підприємств, установ, організацій — довіреністю від імені підприємства, установи, організації;

3) уповноважених профспілок — довіреністю відповідного профспілкового органу;

4) адвокатів — ордером, виданим юридичною консультацією;

5) інших осіб — довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу судового засідання.

У випадках, якщо до суду звертається особа не в своїх інтересах без належних на це повноважень, судця зобов'язаний відмовити в прийнятті заяви (п. 9 ст. 136 ЦПК).

Цивільна справ порушується шляхом подання заяви. При цьому процесуальне законодавство передбачає певні вимоги до форми та змісту заяви як процесуального документа. Вона повинна бути подана у письмовій формі та містити відповідні реквізити (ст. 137 ЦПК).

Належна реалізація відповідним суб'єктом права на звернення до суду за судовим захистом тягне за собою порушення цивільної справи, виникнення процесу по розгляду і вирішенню правового спору, а також обов'язок суду розглянути та вирішити цивільну справу по суті.

19.Подання позову прокурором у цивыльному та господарскьому судочинствы

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

2. З метою представництва інтересів громадянина або держави
в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом,
звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у
розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю
ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших
осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну
скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом
України, про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які
підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати
представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в
позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі
відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо
звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в
такому разі прокурор набуває статусу позивача. { Частину другу
статті 45 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 5288-VI
(5288-17) від 18.09.2012 }

20. форма і зміст позовної заявидо суду та наслідки недотримання вимог до оформлення

Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

3. Позовна заява підписується позивачем або його
представником із зазначенням дати її подання.

4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам,
встановленим законом.

5. До позовної заяви додається документ, що підтверджує
сплату судового збору. { Частина п'ята статті 119 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3674-VI (3674-17) від 08.07.2011 }

6. До позовної заяви, що подається у випадках, визначених
частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії
ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу
або ухвали про скасування судового наказу. { Статтю 119 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2453-VI
(2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень
Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після
початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

7. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист
прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути
зазначені підстави такого звернення.

8. Якщо позовна заява подається представником позивача, до
позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що
підтверджує його повноваження.

9. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або
позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї
статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

Стаття 63. Повернення позовної заяви

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

21. Документи, що додаються до позовної заяви

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

{Пункт 3-1 частини першої статті 57 виключено на підставі Закону № 3674-VI від 08.07.2011}

4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

22 Повноваження суду на стадії прийняття заяву та у підготовчому засіданні

ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ТА ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ ДО РОЗГЛЯДУ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ

{Назва Розділу IX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2539-III від 21.06.2001}

Стаття 61. Прийняття позовної заяви

Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

{Текст статті 61 в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію з 1 січня 2011 року}

Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви

Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви.

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

{Стаття 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 251/97-ВР від 13.05.97, № 2539-III від 21.06.2001, № 2453-VI від 07.07.2010, № 3329-VI від 12.05.2011, № 5288-VI від 18.09.2012}

Стаття 63. Повернення позовної заяви

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

{Пункт 7 частини першої статті 63 виключено на підставі Закону № 2705-IV від 23.06.2005}

{Пункт 8 частини першої статті 63 виключено на підставі Закону № 2413-III від 17.05.2001}

9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

{Пункт 10 частини першої статті 63 виключено на підставі Закону № 3674-VI від 08.07.2011}

Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

{Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законами № 251/97-ВР від 13.05.97, № 2413-III від 17.05.2001, № 2539-III від 21.06.2001, № 2705-IV від 23.06.2005, № 2453-VI від 07.07.2010}

Стаття 64. Порушення провадження у справі

Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

{Положення частини першої статті 64 щодо зміни порядку виклику та повідомлення осіб, які беруть участь у справах, про судовий розгляд позовів і скарг без їх присутності у судових засіданнях визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 17-рп/2011 від 13.12.2011}

Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

Ця ухвала виноситься з додержанням вимог статті 86 цього Кодексу.

{Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010}

Стаття 65. Дії судді по підготовці справи до розгляду

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:

1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача;

{Пункт 2 частини першої статті 65 виключено на підставі Закону № 2705-IV від 23.06.2005}

3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково;

4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

5) вирішує питання про призначення судової експертизи;

6) провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;

7) вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

9) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації;

10) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;

11) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

{Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2413-III від 17.05.2001, № 2705-IV від 23.06.2005}

1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування
можливості врегулювання спору до судового розгляду або
забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:
чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов
відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або
передати справу на розгляд третейського суду.

4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового
рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення
мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і
175 цього Кодексу.

5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на
вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення
заяви без розгляду.

6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною
третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у
справі;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення
спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають
доказуванню;

4) з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому
судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів
чи заперечень щодо невизнаних обставин; { Пункт 4 частини шостої
статті 130 в редакції Закону N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010
- зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року }

5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення
експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача,
особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо
збирання доказів;

6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд
письмових і речових доказів;

7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання про вжиття заходів забезпечення позову;

8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до
судового розгляду;

9) визначає час і місце судового розгляду.

23. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

Стаття 66. Підстави забезпечення позову

Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

{Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законами № 251/97-ВР від 13.05.97, № 1720-VI від 17.11.2009, № 5288-VI від 18.09.2012}

Стаття 67. Заходи до забезпечення позову

Позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони:

проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

{Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2539-III від 21.06.2001, № 513-VI від 17.09.2008, № 1720-VI від 17.11.2009, № 2677-VI від 04.11.2010, № 4452-VI від 23.02.2012}

Стаття 68. Скасування забезпечення позову

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Стаття 151. Підстави для забезпечення позову

1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може
вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. { Частина перша статті 151 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1720-VI (1720-17) від 17.11.2009 }

2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з
обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення суду.

4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов
до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права
інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову
додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця
особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і
що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів
забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно
до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення
позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за
подання заяви про забезпечення позову. { Частина четверта статті 151 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3674-VI (3674-17) від 08.07.2011 }

5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання
позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву
протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення
позову. { Частина п'ята статті 151 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }
{ Положення частини п'ятої статті 151 щодо скорочення
процесуальних строків звернення громадян до суду визнано
конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011
(v017p710-11) від 13.12.2011 }

Стаття 152. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать
відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати
майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов
про визнання права власності на це майно і про зняття з нього
арешту; { Пункт 5 частини першої статті 152 в редакції Закону
N 1720-VI (1720-17) від 17.11.2009; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2677-VI (2677-17) від 04.11.2010 }

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа,
який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим
особам.

2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші
види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів
забезпечення позову.

3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із
заявленими позивачем вимогами.

4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення
арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка
виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи
догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка
виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а
також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не
поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко
псуються.

6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення
тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або
встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи
ліквідації банку. { Частина шоста статті 152 в редакції Закону N 4452-VI (4452-17)
від 23.02.2012 }

Стаття 154. Заміна виду забезпечення позову або скасування

4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її
повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали
може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається
судом протягом двох днів. { Частина четверта статті 154 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 - зміни щодо
здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року }

5. Питання про скасування заходів забезпечення позову
вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть
участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання
про скасування заходів забезпечення позову.

6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у
справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи
забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням
законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового
рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів
забезпечення позову.

7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання
позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з
вимогами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

24. Порядок розгляду господарських спорів.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює жорстких правил ведення засідання господарського суду, а лише визначає певну спрямованість роботи суду і в засіданні суду, зокрема, спори судом першої інстанції вирішуються в засіданні суду у складі одного або трьох суддів (ст. 4-6 ГПК). Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання (ст. 4-4 ГПК). Стаття 81-1 Господарського процесуального кодексу України регулює питання, пов’язані з протоколом судового засідання, вона набуде чинності 28 червня 2002 р. Спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішений господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити термін вирішення спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішений у більш тривалий, ніж два місяці, строк. Про продовження терміну вирішення спору виноситься ухвала (ст. 69 ГПК). Порядок ведення засідання ведеться суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями — суддею, головуючим у засіданні (ст. 74 ГПК). Засідання господарського суду складається з трьох частин: підготовчої, розгляду спору по суті (дослідження, перевірка доказів) і прийняття рішення по справі. Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їхні права та обов’язки і сприяє у здійсненні належних їм прав. У підготовчій частині засідання суду з участю представників сторін з’ясовується, чи є необхідні умови для розгляду справи по суті в даному засіданні. Для цього вирішується питання про можливість розгляду спору по суті при даному складі суду, за наявності викликаних і заявлених у суд осіб, які беруть участь у справі та мають докази. Для вирішення цих питань здійснюються такі процесуальні дії: перевіряється явка і повноваження осіб, які беруть участь у справі, а також інших учасників процесу, головуючий у судовому засіданні оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам господарського процесу їхні права та обов’язки. Встановлення осіб, які беруть участь у справі, повноваження посадових осіб і представників здійснюється по документах. Якщо у справі бере участь особа, котра не володіє мовою, якою ведеться судочинство, необхідно вирішити питання про участь у справі перекладача. Розгляд справи за відсутності перекладача в цьому випадку буде грубим порушенням процесуальних норм. При порушенні справи й підготовці її до судового провадження суддя забезпечує своєчасне повідомлення всіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду. Судді надане право стягувати з винної сторони штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ненадіслання витребуваних матеріалів, ухилення від вчинення дій, покладених суддею (п. 5 ст. 83 ГПК). Підстави і порядок відводу судді та судового експерта визначаються ст.ст. 20, 31 ГПК. Відвід може бути заявлено особами, які беруть участь у справі, до початку розгляду справи по суті. За наявністю обставин суддя повинен заявити самовідвід. Після перевірки всіх умов, необхідних для вирішення спору в даному засіданні, господарський суд розпочинає розгляд справи по суті. У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні. Розгляд справи по суті, як правило, починається з викладу обставин справи позивачем. В окремих випадках — залежно від характеру справи і вимог позивача — обставини спору викладаються відповідачем. У будь-якому випадку кожній стороні повинні бути надані рівні можливості надати необхідні для вирішення спору докази. За відсутності позивача або відповідача розгляд спору починається з перевірки матеріалів справи з метою уяснення, чи є у них відмова позивача від позову (за відсутності представника позивача), або визнання позову відповідачем (за відсутності його представника), оскільки ці документи часто містяться у додаткових матеріалах. Слід відмітити, що визнання позову або відмова від нього, укладення мирової угоди можливі в будь-якій стадії розгляду спору до винесення рішення. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмета позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.