Інститут судового доказування в господарському та цивільному процесі України
Судове доказування – це процесуальна діяльність суду й інших учасників процесу, спрямована на встановлення істини з конкретної справи і вирішення спору між сторонами, встановлення прав і обовязків сторін, певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінка доказів.
Елементи (ступені) доказування:
- Твердження про факти
- Визначення заінтересованих осіб щодо доказів
- Подання доказів
- Витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі або за своєю ініціативою
- Дослідження доказів
- Оцінка доказів
Доказування в цивільному судочинстві регламентується цілим комплексом окремих частин, пунктів, статей чи навіть розділу Цивільного процесуального кодексу України, де прямо чи побічно закріплено основні правила та компоненти такого процесу. Так, ч. 2 ст. 10 ЦПК України гарантує абсолютну рівність прав сторін та осіб, які беруть участь у справі щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а ч. 3 в свою чергу покладає відповідне зобов’язання на сторін щодо доведення всіх обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. Можна виділити корелюючі з процесом доказування компоненти, а саме: обставини, суб’єкти, докази, доведення, мета участі у справі. З урахуванням названих елементів доказуванням слід вважати – сукупність процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, що кореспондуються з їх процесуальними обов’язками щодо збирання, витребування та подання засобів доказування, які містять в собі докази обставин, на які такі особи посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень для забезпечення в подальшому на їх основі належного процесу доведення з метою досягнення сприятливого для них результату розгляду справи.
Предмет доказування. Факти, які не потребують доказування
Предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Ст. 61 ЦПК:
- Обставини, що визнані сторонами ат іншими особами, які беруть участь у справі
- Визнані судом загальновідомими
- Обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказують при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини
- Вирок кримінальної справи, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою
Ст. 35 ГПК:
- Обставини, визнані господарським судом загальновідомими
- Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішую господарські спори), за винятком встановлених рішеннями третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи
- Вирок суду з кримінального провадження
- Рішення суду з цивільної справи
- Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими. Таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.
Суб’єкти доказування
Є сторони та інші особи, які беруть участь у справі.
Ст.. 26 ЦПК:
У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі є:
- Сторони
- Треті особи
- Представники сторін та третіх осіб
У справах наказного та окремого провадження:
- Заявники
- Інші заінтересовані особи
- Їхні представники
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
СТ. 18 ГПК:
До складу учасників судового процесу входять:
- Сторони
- Треті особи
- Прокурор
- Інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим кодексом
Обов’язок доказування і подання доказів
ЦПК: Стаття 60 Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ГПК: Стаття 33. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
