Розрахунок засобів гасіння пожежі

Гасіння пожежі здійснюється за рахунок виготовлення піни і подачі її до резервуару. Створення піни може здійснюватися на основі хімічних реакцій, а також повітряно–механічним шляхом. Хімічна піна утво­рюється внаслідок взаємодії у воді кислоти і лугу при наявності пінотвірної і стабілізуючої речовини. Піна являє собою бульбашки вуглекисло­го газу, замкненмх в тонку рідинну оболонку (r = 0,25–0,15 мм), що дає їй можливість настилатися по всій поверхні нафтопродукту, ізолювати його від доступу повітря й охолоджувати шар, що горить.

Для гасіння пожеж у резервуарах застосовується високократна піна (кратність 100 – 150), одержувана за допомогою генераторів ежекторного типу (рис. 5.7).

Генератор встановлюється на верхньому поясі резервуара на фланці 3. Для забезпечення необхідної стійкості нижня частина піногенератора закріплена на опорному кронштейні 9, який приваре­ний до стінки резервуара 1. Для виконання регламентних робіт у зоні встановлення генератора змонтовано площадку 8.

Пенератор пра­цює за таким принципом. При виникненні пожежі автоцистерна, заповнена піноутворювачем, під'єднується до трубопроводу 8, віль­ний кінець якого виведений за обвалування резервуара. При ввимкнені насоса автоцистерни піноутворювач по трубопроводу подається в піногенератор 10, де при розпилюванні піноутворювача відбувається ут­ворення високократної піни. Виникла піна надходить до пінокамери 5 і за рахунок різниці тиску в генераторі й надпаливному просторі зриває герметизуючу кришку 2 і заповнює надпаливномий простір, ізолюючи поверхню пального від доступу повітря.

На сьоодні промисловість випускає піногенератори, характеристики яких наведені в таб. 5.5.

Для одержання висократної піни використовується 6% водяний розчин піноутворювача ПО–2 або 3%–ий водяний розчин миючого засобу " Прогрес" (типол).

 

Таблиця 5.5

Технічні характеристики піногераторів

 

Тип піногенератора	Тиск перед піногерато­ром, МПа	Кратність піни	Габарітні розміри	Маса, кг
діаметр, мм	довжина, мм
ГВПС–600 ГВПС–600м ГВПС–2000	0,4–0,6 0,4–0,6 0,4–0,6

 

 

 

 

Рис. 5.7. Конструкція генератора високократної піни

1 – стінка резервуара;

2 – герметизуюча кришка;

3 – пояс кріплення;

4 – люк; 5 – пінокамера;

6 – захистна сітка;

7 – трубопровід;

8 – монтажна площадка;

9 – опорний кронштейн.

 

 

Гасіння пожежі в резервуарних парках на складах ПММ може здійснюватися як стаціонарними системами (при наземних резервуарах місткістю кожного 5000 м³ і більше), так і пересувними системами (при наземних резервуарах місткістю менше 5000 м³ і при підземних ре­зервуарах будь–якої місткості).

Вибір засобів і методів пожежогасіння здійснюється в кожному окремому випадку залежно від властивостей рідин, що зберіга­ються.

Подачу води дляохолодження резервуарів із нафтопродуктами і гасіння пожеж здійснюють із спеціально обладнаних протипожежних водойомищ або резервуарів, яких має бути не менше двох. Місткість кожного з них визначають розрахунком, одначе вона не повинна бути менше ніж 100 м³.

Водоймища і резервуари повинні розтошовуватися від обслуговуваних об'єктів на відстані не більше 200 м при пожежо­гасінні автонасосами і не більше 150 м – мотопомпами.

При розташуванні резервуар–них парків на відстані менше 200 м від природних водйомищ і можливості влаштування до них під'їздів, а також майданчиків для пожежних автомобілів або мотопомп, протипожежні резервуари можна не будувати, проте при проекту­ванні складу ПММ слід враховувати коливання рівня води в при­родному водойомищі і глибина її промерзання.

Розрахунок кількості води, необхідної для пожежогасіння, у ре­зервуарному парку проводять для резервуара найбільшої місткості. Визначають його виходячи з інтенсивності подачі розчину (94 % води і 6 % піноутворювача) на 1 м² поверхні випаровування нафтопродуктів:

на гасіння нафтопродуктів із температурою спалаху парів

28 ⁰С і нижче (крім нафти) – 0,08 л/с;

для нафти й інших нафтопродуктів – 0,05 л/с.

Розрахунковий час гасіння пожежі приймається рівним 10 хв., а запас піноутворювача і води на пожежогасіння в резервуарі –

потрійний.

Витрата води на охолодження наземних резервуарів прий­мається такою:

для резервуара, що горить – 0,5 л/с на 1 м довжини кола резер­вуара;

для сусідніх резервуарів – 0,1 л/с на 1 м розрахункової довжи­ни кола.

Загальна витрата води на охолодження підземних резервуарів (який горить і сусідніх із ним) повинен складати: для резервуарів місткістю 100– 700 м³ – 10 л/с; 700–2000 м³ – 20 л/с; 2000–10000 м³– 30 л/с; 10000–50000 м³ – 50 л/с.

Час охолодження резервуара, що горить, і сусідніх із ним ре­зервуарів, розташованих на відстані менше двох нормативних відста­ней, приймається:

для наземних резервуарів при гасінні пожеж пересувними засобами – 6 год;

при гасінні пожежі стаціонарною системою – 3 год;

для підземних резервуарів – 3 год.

Запас води в протипожежних місткостях (після пожежі) потрібно відновлювати не більше ніж за 96 год.

Заберігання пересувних засобів пожежегасіння (піногене–раторів, мото­помп, пожежних рукавів, піноутворювача) повинне здійсню­ватися в опалювалних приміщеннях, температура повітря в яких у зимовий період не повинна бути нижче за 5 ^оС.

Методичні рекомендації

Вивчаючи матеріал цієї глави необхідно пам'ятати, що від правильного вибору типу й конструкції резервуара та його устатку­вання багато в чому залежить забезпечення кондиційності ПММ, збит­ки нафтопродуктів, екологічна обстановка і пожежобезпека на території складу ПММ.

Контрольні запитання

1. Наведіть класифікацію резервуарів, що застосовувують на складах авіаційних ПММ.

2. Наведіть розрахунок резервуара на міцність.

3. Наведіть розрахунок обвалування резервуарного парку.

4. Які основа і фундаменти під резервуари.

5. Наведіть розрахунок засобів пожежогасіння резервуарів.