Термін “функція” в перекладі з латинської означає здійснити, виконати.
Функції держави – це основні напрямки її діяльності по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, в яких відображаються й конкретизуються завдання держави, проявляються її сутність, соціальне призначення. Метою функціонування держави є забезпечення цілісності та стабільності розвитку та існування суспільства.
Функції держави також визначаються певним етапом розвитку суспільства та історичними типами (формами) самої держави. Так сучасна соціальна і демократична держава покликана задовольняти потреби та інтереси всього суспільства та гарантувати права і свободи всіх його членів.
Загальні риси функцій держави:
- виявлення сутності держави та її соціального призначення;
- реалізація функцій покладається не на окремі органи держави, а на державу в цілому;
- за своїм змістом функції держави мають комплексний характер, їх об'єктом є широке коло споріднених суспільних відносин, на які і впливає певна система напрямів державної діяльності. Існує багато критеріїв для класифікації функцій, але основними з них є наступні:
1) залежно від суб’єкту державної діяльності (поділу влади ) – законодавчі (правотворча), виконавчо-розпорядчі (управлінські), судові і контрольно-наглядові (парламентський контроль, прокурорський нагляд);
2) залежно від їх ролі в суспільстві – основні і другорядні;
3) залежно від сфери впливу і здійснення – внутрішні і зовнішні;
4) залежно від сфери суспільних відносин (об’єкту діяльності) – економічні, політичні (ідеологічні), функції соціального захисту, гуманітарні, екологічні;
5) залежно від терміну виконання – постійні і тимчасові;
6) залежно від форм, методів державної діяльності:
- правотворча - правове регулювання суспільних відносин шляхом видання компетентними державними органами нормативних актів
- правореалізаційна - діяльність державних органів щодо втілення нормативних актів у суспільну практику шляхом видання правозастосовних актів, які стають підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин;
- правоохоронна - безпосереднє реагування на вчинені правопорушення, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили.
Розрізняють також функції окремого органу держави - основні напрями його діяльності, зумовлені соціальним призначенням як особливої частини механізму держави, що конкретизуються у його компетенції, а також у закріплених правах і обов'язках посадових осіб.
Основні внутрішні функції Української держави.
Характер внутрішніх функції Української держави визначається змістом ст. 1 Конституції, яка визначає нашу державу як демократичну, соціальну і правову.
Внутрішні функції можна класифікувати за сферами суспільних відносин - тобто в економічній, політичній і гуманітарній сферах.
В економічній сфері:
- господарсько-організаторська функція (організація роботи державного і визначення засади діяльності приватних підприємств, політика держзамовлення);
- господарсько-стимулююча (забезпечення стабільності ринкових відносин, стимулювання конкуренції, обмеження монополізму);
- науково-організаторська (організація системи наукових установ як основи соціально-економічного, культурного розвитку країни, а також забезпечення її обороноздатності);
- функція регулювання міри праці і міри споживання (встановлення робочого часу, часу відпочинку, мінімальної заробітної плати).
В політичній сфері:
- функція соціального компромісу - при прийнятті рішень врахування інтересів всіх груп населення;
- забезпечення, гарантії та захист прав людини і громадянина;
- функція охорони конституційного ладу;
- ідеологічна функція - конституційне закріплення української держави як правової, демократичної і соціальної, що відображає ціннісне призначення ролі держави у суспільстві).
В гуманітарній сфері:
- екологічна функція - охорона навколишнього природного середовища;
- функція соціального захисту - охорона здоров’я населення, соціальна допомога, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, створення умов для реалізації права на достатній життєвий рівень (одяг, житло, харчування);
- культурно-виховна функція (розвиток освіти, культури, умов виховання особи)
Основні зовнішні функції Української держави.
Як і внутрішні функції зовнішні такожможна класифікувати залежно від сфер їхнього впливу на суспільні відносини – тобто в економічній, політичній та гуманітарній.
В економічній сфері:
- участь у програмах міжнародної кооперації та інтеграції виробництва, співпраця в межах світової економічної системи;
- вирішення глобальних наукових і господарських проблем.
В гуманітарній сфері:
- міжнародне забезпечення прав людини і громадянина (допомога народам інших країн у разі стихійного лиха та інших кризових ситуацій);
- забезпечення ефективного використання, охорони та відтворення природного середовища;
- міжнародне співробітництво у сфері культури, освіти та охорони пам’яток культурної спадщини;
- участь у забезпеченні розробок та безпосередній охороні здоров’я людей, боротьба зі СНІД та ін.
В політичній сфері:
- розвиток міждержавних договірних відносин (підтримання дипломатичних стосунків, створення дипломатичних представництв);
- забезпечення суверенітету й обороноздатності країни (участь і спільних програмах з НАТО);
- участь у забезпеченні миру у всьому світі(участь в військових підрозділах ООН);
- участь у боротьбі з міжнародними правопорушеннями та особами, винними в їх вчиненні.
Завдання та функції держави - явища співвідносні, тісновзаємопов'язані, але не збігаються. Їх не можна ні протиставляти, ніототожнювати. В задачах держави визначаються його соціальнепризначення, історична місія в той чи інший історичний період. Завданнядержави мають початкове значення по відношенню до його функцій, єїх найближчій передумовою безпосередній. В задачах концентрується ізаломлюється вплив економіки і політики на розвиток функційдержави.
У свою чергу, функції держави являють собою засібреалізації, виконання її завдань. Завдання держави втілюються в життяза допомогою здійснення його функцій.
Завдання — це те, що необхідно зробити, а функція — це діяльність, процес вирішення завдання. Завдання може бути ширшим тієї чи іншої функції (наприклад, сприяння розвитку економіки — це глобальне завдання, що вирішується засобами реалізації декількох функцій).
На наш погляд, невірним є твердження про те, що завдання слугують першоосновою функцій держави, оскільки вони обумовлюються політичними і економічними потребами суспільства, визначаються історичними закономірностями розвитку держави, особливостями соціально-економічних умов її розвитку (історичними обставинами, співвідношення класових сил, національними особливостями).
