Місце особи в суспільстві, а громадянина у державі визначається реальністю наданих їм прав та обов'язків. Характеристика співвідношення правового статусу особи та правового статусу громадянина визначає особливості становища людини у державно-організованому середовищі. Зазначимо, що категорії «правовий статус особи» та «правовий статус громадянина» мають самостійний характер, а їх взаємодія засновується, по-перше, на нерозривності суспільства і держави і, по-друге, на наявності спільних та особливих ознак наведених юридичних понять.
Спільні риси підкреслюють похідний характер цих категорій та їх залежність від рівня організованості систем, що їх гарантують. Як правовий статус особи, так і правовий статус громадянина:
— характеризують правове положення єдиного суб'єкта — людини;
— вони мають єдиний зміст;
— певним чином встановлюються та закріплюються;
— засновуються на гуманістичних принципах та загальнолюдських цінностях;
— відображають рівень розвитку суспільства та держави і визначають його;
— гарантуються системою засобів;
— мають спільну мету — упорядкування відносин між людьми та взаємодії індивіда і соціальної системи (нації, народу, суспільства, держави);
— мають визначену структуру, що характеризується певною взаємодією компонентів.
Однак, за наявності значної кількості спільних ознак, ці категорії зберігають відносну самостійність, що і визначається притаманністю їм особливих рис. Їх можна визначити схематично:
| Правовий статус особи | Правовий статус громадянина |
| Існує до виникнення держави | Виникає з появою держави та безпосередньо залежить від неї |
| Закріплюється соціальними нормами у довільному порядку, існує в усній формі | Має письмовий характер. Закріплюється правовими нормами та має характер чітко визначеного документа |
| Заснований на загальнолюдських цінностях та принципах | Заснований на нормах національного та міжнародного права |
| Поширюється на все населення | Поширюється на громадян певної держави |
| Має внутрішній характер | Може мати як національний, так і міжнародний характер |
| Реалізується в силу авторитетності для кожного із суб'єктів, тобто і добровільно | Має обов'язковий характер і реалізується незалежно від бажання суб'єкта |
| Основними елементами змісту є права та обов'язки | Окрім прав та обов'язків, структурними елементами є свободи та інтереси |
| Права та обов'язки мають єдиний зміст і невідокремлений характер | Права та обов'язки розмежовані, їх зміст чітко визначений |
| Права та обов'язки не пов'язані і реалізація права не залежить від виконання обов'язку іншим суб'єктом | Права та обов'язки мають взаємний характер, оскільки юридичний обов'язок є гарантією реалізації суб'єктивного права |
| Немає чітко визначеного механізму реалізації прав та обов'язків | Має законодавчо визначений механізм реалізації прав та обов'язків |
| Існує як загальний статус | Може бути загальним, спеціальним, галузевим, індивідуальним |
| Не залежить від громадянства | Безпосередньо пов'язаний з громадянством |
| Гарантується суспільством | Гарантується державою |
| Порушення прав та невиконання обов'язків тягне застосування заходів громадського впливу | Порушення прав та невиконання обов'язків тягне застосування юридичної відповідальності |
| Відповідальність не має примусового характеру і може виходити як від суспільства у цілому, так і його структурних підрозділів (партій, організацій, об'єднань) | Відповідальність має примусовий характер і покладається від імені держави |
Правовий статус особи та правовий статус громадянина можуть існувати окремо (наприклад, у випадку, коли особа є іноземцем чи не має громадянства), а також можуть збігатися. Це має місце у разі наявності громадянства у особи або коли держава гарантує реалізацію проголошених суспільством цінностей.
