Куванням називають спосіб обробки металів тиском з використанням універсального підкладного інструменту або ударників, якщо деформація нагрітого металу в певних напрямках не обмежується робочою поверхнею інструменту.
До основних операцій кування належать:
- видовження (протягування);
- сплющування (осадка);
- пробивання;
- гнуття;
- кручення;
- рубання, тощо.
Кування — технологічний процес деформування нагрітого металу завдяки удару молота або тиску пресу. Вироби кування називаються поковками. При куванні водночас відбувається два процеси:
- при кожному ударі молота або тиску преса метал деформується, змінюється його форма і розміри, структура (зерна витягуються і подрібнюються, метал ущільнюється);
- під дією високої температури відбувається рекристалізація — утворення нових зерен, поліпшується структура і механічні властивості металу.
Процес кування починається з розділення металу на мірні заготовки (механічні ножиці, пили, газова різка тощо). Одержані заготовки піддають нагріву для підвищення пластичності металу і зниження опору деформації, що дозволяє використовувати кувальні агрегати меншої потужності. Основним обладнанням ковальсько-штампувального виробництва є молоти, преси і інші машини.
Вільне кування під кувальними молотами, в основному, застосовується в малосерійному та одиничному виробництвах, коли економічно недоцільно виготовляти спеціальний інструмент, пристрої і штампи. Кувальне обладнання обслуговує бригада ковалів, склад якої встановлюють залежно від маси падаючих частин молота і способу виконання роботи з урахуванням можливого суміщення професій.
При розрахунку норми штучного часу звертають увагу лише на ті переходи і прийоми, які не перекриваються у часі. Час на нагрівання заготовки перекривається часом на кування металу, а також часом на відпочинок і організаційно-технічне обслуговування робочого місця, тому його в норму штучного часу не включають.
Розрахунок норми штучного часу виконується за формулою:
(1)
де tнш — неповний штучний час на технологічні переходи кування, він включає:
— основний час, протягом якого відбувається безпосередньо заміна форми і розмірів поковки, хв;
— допоміжний час, пов'язаний з технологічним переходом (наприклад, проміри поковок у процесі кування), хв;
— час на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, хв;
— час на відпочинок і особисті потреби, хв; (час на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби складає: при куванні на молотах із застосуванням маніпулятора — 22 %, без застосування маніпулятора — 25 % від неповного оперативного часу);
К — поправковий коефіцієнт на кування різних марок сталей і сплавів;
tншд — допоміжний час на вільне кування, пов'язаний з виробом, він включає:
— час на завантаження заготовок у піч, вивантаження їх з печі набойок молота або стіл преса, знімання і укладання поковок, хв;
— час на подачу інструменту, хв;
— чає на вимірювання і клеймування поковок, хв.
Допоміжний час наданий з урахуванням часу на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби.
Норма часу на виготовлення партії поковок визначається за формулою:
Нч=Тш ·n + Tпз, (2)
де Tпз — підготовчо-заключний час, хв;
п — кількість поковок, шт.
Для визначення бригадної норми часу слід норму часу на виготовлення партії поковок помножити на чисельність бригади.
Підготовчо-заключний час, пов'язаний з отриманням завдання, визначають залежно від складності роботи: проста— 3 хв; середня — 5 хв; складна — 7 хв. Окремо за нормативами нормують витрати часу на настроювання бойків і пристроїв.
Вихідні дані для розрахунку
Деталь — кільце.
Матеріал — сталь 40.
Розмір заготовки — 0 280 х 530 мм.
Маса заготовки — 257 кг.
Маса поковки — 235 кг.
Складність роботи — проста.
Обладнання — молот 3 т.
Інструмент — розкидні стояки.
Бригада — 4 чол.
Тип виробництва — малосерійне.
Порядок виконання роботи.
Розрахунок норми часу.
1. За таблицею визначити норми штучного часу.
Таблиця 1. - Норми штучного часу.
2. Розрахунок норми штучного часу виконується за формулою:
(1)
де tнш — неповний штучний час на технологічні переходи кування.
К — поправковий коефіцієнт на кування, К=1;
tншд — допоміжний час на вільне кування, пов'язаний з виробом.
3. Розрахунок норми штучного часу на бригаду визначається за формулою:
(2)
де Тш - норми штучного часу;
n – кількість чоловіків у бригаді.
Варіант 5-7