1. Мерказоліл (≤секрецію гормонів) по 60-100 мг/добу, по 20-30 мг кожні 6 годин всередину через зонд; пропілтіурацил 600-800 мг, потім по 300-400 мг кожні 6 годин. В/в введення йодистих препаратів по 10 мл 10% розчину йодиду натрію або по 1 мл розчину Люголя (150-250 кр. на 100 мг 5% розчину глюкози кожні 8 годин).
2. При серцево-судинній недостатності - серцеві глікозиди; для нормалізації обмінних процесів серцевого м’яза - кокарбоксилаза, АТФ, рибоксин.
3. Для гальмування активності калікреїн-кінінової системи вводять інгібітор протеаз трасілол або контрикал в дозі 40000 од. в 500 мл розчину хлориду натрію в/венно.
4. Периферичну дію тиреоїдних гормонів усувають β-адреноблокаторами: 0,1% розчином обзидану 2 мг в/венно, потім по 10-40 мг кожні 6 год. всередину.
5. Лікування надниркової недостатності проводять глюко- і мінералокортикоїдами: в/венно 100 мг кожні 6-8 годин гідрокортизону або преднізолону по 200-300 мг/добу. Якщо АТ продовжується - ДОКСА 0,5% по 1 мл 2 рази на добу (5-10 мг). При покращенні стану хворого дозу ГКС зменшують і переходять на в/м їх введення (преднізолон в/м по 90-150 мг/добу).
6. Для ліквідації гіпертермії вводять анальгін 50% - 2 мл в/м, проводять повітряне та вологе охолодження.
7. Дегідратаційна терапія: 0,9% розчин хлориду натрію, реополіглюкін, альбумін, 5% р-н глюкози з інсуліном.
8. Седативні засоби (фенобарбітал по 0,3 г/д, аміназин 2,5% - 1 мл в/м).
С понтанний пневмоторакс.
Клініка: раптовий кинжальний біль в одній з половин грудної клітки, який, в міру нагромадження повітря, змінюється вираженим больовим відчуттям одночасного розпирання і стискання в ураженій частині грудної клітки (компресійно-декомпресійний больовий синдром); задишка з іспіраториим компонентом, що може перейти в задуху, серцебиття, головні болі, головокружіння, відчуття страху смерті, загальна слабість.
В анамнезі бульозна емфізема, туберкульоз легенів, пневмоконіоз, бронхоектази, ехінококоз, полікистоз, пухлина, пневмосклероз, інфаркт легенів, пневмонія.
О-но: положення ортопне, шкіра ціанотична, виражена задишка; грудна клітка ураженого боку випнута, міжреберні проміжки згладжені, відмічається відставання однієї половини в акті дихання. Голосове тремтіння ослаблене, перкуторний звук тимпанічний, а на здоровій стороні може бути з помірним коробковим відтінком. Дихання над зоною пневмотораксу може не аускультуватися або дуже ослаблене. Органи середостіння зміщені в протилежний від місця ураження бік. Рентгенологічно - наявність газу в плевральній порожнині, компресійний ателектаз, туберкульозні вогнища, інші патологічні зміни.
Невідкладна допомога
1. Для боротьби з серцевою недостатністю і з метою зменшення легеневої гіпертензії і рефлекторного бронхоспазму в/в вводять 0,5 мл 0,05% розчину строфантину з 10 мл 2,4% розчину еуфіліну з 10 мл 0,9% хлориду натрію.
2. Анальгетики (анальгін 50% 2 мл в/м баралгін 5 мл в/м чи а/в, морфін 1-2 мл в/м чи в/в повільно).
3. Пресорні кардіотоніки (мезатон 1% 0,5 мл в/м чи п/ш, кордіамін 2 мл в/м), а при їх неефективності -преднізолон 30-60 мг в/м.
4. Протикашльові засоби (кодеїн 0,015, стоптуссін, лібексин 0,1 перорально на один прийом).
При клапанному і відкритому тотальному спонтанному пневмотораксі, ускладненому випотом, необхідно провести пункцію плевральної порожнини з відсмоктуванням повітря і плевральної рідини. Якщо згадані заходи не дають ефекту, дренують плевральну порожнину з налагодженням тривалої постійної евакуації повітря і плевральної рідини. При відсутності покращення стану хворого показана торакотамія, при якій проводиться зашивання дефекту в легені чи резекція патологічна зміненої ділянки легеневої тканини з наступним розправленням легені. В тих випадках, коли причиною закритого спонтанного пневмотораксу була свіжа туберкульозна каверна, виправдане переведення спонтанного пневмотораксу в лікувальний.
.
Г остра ниркова недостатність.
1. Ліжковий режим, зігрівання тіла, швидке усунення причинного фактора - виведення зі стану гіповолемії і шоку, інтенсивне лікування сепсису і т.д.
2. Боротьба з шоком: поліглюкін, реополіглюкін, неогемодез по 100-800 мл.
3. Корекція порушення гемодинаміки (строфантин 0,25% - 0,5 мл, 200 мг допаміну в 200 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; 0/5-1,0 мл 1% р-ну мезатону.
4. Кортикостероїдна терапія (преднізолон 60-120-200 мг на добу) показана тоді, коли не вдається усунути гіпотензію.
5. При наявності вираженого больового синдрому - ненаркотичні анальгетики в поєднанні з антигістамінними препаратами і нейролептиками (анальгін 50% - 2-4 мл з димедролом 1% - 1 мл чи дроперидол 0,25% - 1-2 мл в/в).
6. При синдромі периферичного спазму (високий систолічний і малий пульсовий АТ, похолодання і ціаноз шкіри) призначають в/в введення еуфіліну 2,4% - 10 мл, дроперидолу 0,25% - 0,5-2,0 мл.
7. Корекція ацидозу проводиться введенням натрію гідрокарбонату 4% - 250-300 мл, при кетоацидотичній і лактацидемічній комі, отруєнні кислотами, барбітуратами, опіковому шоці, а також при зупинці серця (1-2 мл/кг маси тіла в кожні 5-10 хв. реанімації).
