ТЕМА 13. ОПИТУВАННЯ ЯК МЕТОД ВИВЧЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ
1. Метод опитування та його функції в різних галузях суспільного життя (журналістика, педагогіка, охорона здоров'я, юриспруденція, психологія та ін.).
2. Поняття опитування в соціології.
3. Види опитування.
4. Головні фази опитування.
5. Питання як інструмент отримання емпіричних даних:
а) концепції питання;
б) класифікація питань;
6. Переваги і недоліки опитування як методу набуття первинної соціологічної інформації.
ДОПОВІДІ
1. Історія методу опитування. Статистична традиція.
2. Історія методу опитування. Психологічна традиція.
3. Соціометричне опитування, його функції та особливості використання в педагогіці, психології, соціології.
4. Метод опитування у маркетингових дослідженнях.
НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Аверьянов Л.Я. Искусство задавать вопросы: заметки социолога.- М., 1987.
2. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентами. - М.: Высш.школа, 1989.
3. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. М.: Изд-во МГУ, 1988.
4. Как провести социологическое исследование. - М., 1990.
5. Методика изучения общественного мнения. - М.: 1992.
6. Методы сбора информации в социологических исследованиях (В 2-х книгах).- М., 1990.
7. Практикум по прикладной социологии.- М.: Изд-во МГУ, 1987.
8. Проектирование и организация выборочного социологического исследования. М., 1977.
9. Рабочая книга социолога. - М.: Наука. 1983.
ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Куракіна В.В. Фокусовані групові інтерв'ю як метод збирання соціологічної інформації //Філософська і соціологічна думка. - 1993. - N2. - С.151 - 156.
2. Маслов C.Н., Степанов С.Ю. Рефлексивная модель экспертного опроса //Социологические исследования.- 1994. - N1.
3. Общественное мнение: стратегия массовых опросов ("круглый стол") //Cоциологические исследования.- 1993.- N6.
4. Федоров И.В. Причины пропуска ответов при анкетном опросе // Социол. исслед., 1982, N2. - С.185 - 189.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сучасні уявлення про роботу соціолога в масовій свідомості перш за все пов'язані з проведенням масових опитувань населення. Але метод опитування популярний не тільки в соціології. Він широко використовується в статистиці для здобуття даних, в журналістиці (інтерв'ю), педагогіці (опитування учнів як засіб контролю за засвоєнням нових знань та оцінки ефективності навчання), лікарі розпитують хворих про симптоми захворювання, слідчі опитують свідків та потерпілих, психологи використовують метод опитування як засіб психотерапевтичного впливу і т.д.
У кожній з перелічених галузей методом опитування вирішуються різні завдання, і тому цей метод в кожній з них має свої особливості. Але є і загальні риси, які об'єднують ситуації опитування в різних науках.
Вияв специфіки соціологічного опитування, його функцій, пізнавальних можливостей, меж використання і інтерпретації результатів передбачає аналіз історії виникнення цього методу в контексті тих пізнавальних завдань, для вирішення яких його використовували. Особливе значення для соціології має історичний аналіз статистичної й соціально-психологічної традиції.
Статистична традиція, перш за все пов'язана з опитуванням населення під час переписів. Психологічна традиція пов'язана з використанням методу опитування для вивчення явищ психіки.
В основі методу опитування і в соціології, і в інших науках - сукупність питань, що пропонуються респонденту. Відповіді останнього дають необхідну досліднику інформацію.
СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ - це метод отримання первинної соціологічної інформації, який базується на усному або письмовому зверненню до сукупності людей, що досліджуються, з питаннями, зміст яких являє собою проблему дослідження на емпіричному рівні.
Опитування являє собою один з найбільш складних видів соціально-психологічного спілкування. Зв'язок між його головними учасниками - дослідником і респондентом(так називають людину, до якої звертаються з питанням) забезпечується за допомогою різних додаткових проміжних ланок, які впливають на якість даних, а саме:
- анкета або інтерв'ю - сукупність питань, в якій емпірично описується проблема, що вивчається, перекладена на мову буденної свідомості респондентів;
- анкетер або інтерв'юер - той, хто безпосередньо проводить опитування;
- ситуація опитування - його умови, що складаються з життєвої ситуації респондента на момент опитування, його емоціонального стану, його уявлень щодо норм, звичаїв, традицій, відношення до опитування.
За характером взаємодії між тим, хто опитує, і респондентом опитування поділяється на письмове (анкетування) та усне (інтерв'ю).
За місцем проведення виділяють опитування за місцем проживання та опитування за місцем роботи.
За способом спілкування між дослідником та респондентом анкетування поділяється на пресове, поштове, роздавальне; інтерв'ю поділяється на особисте, групове, телефонне.
За способом проведення і завданнями інтерв'ю поділяються на вільні (клінічні), глибинні, фокусовані.
За формою питань - на інтерв'ю з відкритими питаннями і формалізовані (стандартизовані).
Розрізняють і інші види опитування.
Незалежно від виду опитування виділяють його три головні фази: 1) вступ (фаза адаптації); 2) головна (досягнення поставленої мети); 3) завершальна (зняття напруги).
Будь-яке опитування починається з фази адаптації, яка спрямована на створення у респондента мотивації відповідати на питання та підготовку його до дослідження. Ця фаза складається із звернення (роз'яснюється мета опитування, правила заповнення відповідей, надається гарантія анонімності і т.ін.) і кількох перших (контактних, розвідувальних) питань.
Головна фаза призначена для набуття головної інформації. Заключна фаза вміщує функціонально-психологічні, легкі питання, які знімають напругу. Обов'язково включає подяку респонденту за його працю.
Розробка питань для опитування респондентів передбачає обгрунтування того, яку інформацію необхідно отримати за допомогою даного питання і як слід опитати дану групу респондентів, щоб отримати необхідну інформацію. В залежності від того, як соціологи вирішують ці завдання, розрізняють кілька концепцій питання: тестову, традиційну, індикаторну, розширену, інформаційну.
Класифікація питань в соціологічній літературі будується за різними засадами.
В залежності від завдання питання розділяють на змістовні або результативні та функціональні. Змістовні питання орієнтовані на отримання даних про предмет дослідження. Функціональні питання орієнтовані на забезпечення методичних умов опитування або надійності інформації. На першому місці у цих питань - функція оптимізації, упорядкування самого процесу опитування.
Функціональні питання, в свою чергу, поділяються на функціонально-психологічні, фільтри та контрольні.
В залежності від того, пропонуються відповіді чи ні, питання поділяються на відкриті, закриті або напівзакриті.
За змістом можна виділити питання: про факти, знання, думки, установки, мотиви поведінки.
За відношенням до респондента питання поділяються на прямі (які безпосередньо відносяться до особи респондента) і проективні; нейтральні та гострі.
За графічним оформленням бувають: текстові питання; питання-ілюстрації; питання-таблиці; питання-графіки і т.ін.
Головними перевагами опитування як метода соціологічного дослідження є його оперативність, простота, економічність, а недоліками - це необхідність додаткових дій на стадії розробки методичного інструментарію, пов'язаних з перевіркою його надійності.
ПАНЧЕНКО Л.Ф.
ТЕМА 14. МЕТОДИ АНАЛІЗУ ДОКУМЕНТІВ
1. Поняття про документи як найважливіше джерело соціологічної інформації.
2. Класифікація документів:
а) за характером авторства;
б) за формою фіксації інформації;
в) за мірою кодування інформації;
г) інші види класифікації документів.
3. Методи аналізу документів:
а) традиційний аналіз;
б) формалізований аналіз.
ДОПОВІДІ
1. Аналіз документів як метод психолого-педагогічного дослідження.
2. Особисті документи як джерело соціологічної інформації.
3. Методи аналізу іконографічних документів.
НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. М.: Изд-во МГУ, 1988.
2. Как провести социологическое исследование. - М., 1990.
4. Методы сбора информации в социологических исследованиях (В 2-х книгах).- М., 1990.
5. Практикум по прикладной социологии.- М.: Изд-во МГУ, 1987.
6. Рабочая книга социолога. - М.: Наука. 1983.
7. Яковенко Ю.И., Паниотто В.И. Почтовый опрос в социологическом исследовании. Киев, 1988.
ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Алексеев А.Н. Контент-анализ, его задачи, объект и средства. - Тр.НИИ культуры, 1974, вып.9, с.131-162.
2. Гелюта А.М., Янкова З.А. Официальные и личные документы в социологическом анализе // -Социологические исследования. 1971, вып.7. С.187 - 215.
3. Іванов В. Контент-аналіз як формалізований метод досліддження документів //Філософська і соціологічна думка, 1994.- N3-4. - С.211-224.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Під документами в соціології розуміють спеціально створені людиною носії інформації, призначені для ії передачі та зберігання. Документи надають у розпорядження соціолога як об'єктивні факти, так і закріплені в цих документах прояви суспільної свідомості. Аналіз документів надає змогу досліднику побачити важливі сторони соціального життя, визначити норми й цінності, які притаманні певному суспільству в певний історичний період, отримати відомості про ті чи інші соціальні структури, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і т.ін. Коло документів, які відбивають різні боки суспільного життя, дуже широке, і тому практично кожне соціологічне дослідження використовує цей метод набуття соціологічної інформації.
Документи поділяються на оригінали та копії.
За формою фіксації інформації документи поділяють на письмові, архіви емпіричних даних для ЕОМ, іконографічні документи, фонетичні документи. До письмових документів належать державні та центральні архіви, архіви підприємств та організацій, статистичні звіти, наукові публікації, преса, особисті документи. До іконографічних документів належать кіно-, відео-, фотодокументи, картини та ін. До фонетичних - магнітофонні записи, грамплатівки і т.ін.
За мірою кодування інформації документи можна поділити на закодовані та незакодовані.
Існують і інші класифікації документів.
Методи аналізу документів досить різноманітні, вони весь час доповнюються й удосконалюються. Але серед них можна чітко виділити 2 головних напрямки: традиційний (або класичний аналіз) та формалізований (кількісний, контент-аналіз).
Традиційний аналіз - це весь комплекс розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію інформації, яка міститься в документі, з точки зору, яка відповідає меті дослідження.
Традиційні методи аналізу змісту документів - це сприйняття тексту (або зображення, звуку), яке засноване на логічних операціях аналізу та синтезу, порівняння, визначення, оцінювання, осмислення. Іншими словами, це сукупність розумових, логічних побудов, спрямованих на визначення суті матеріалу. Традиційний аналіз дозволяє визначити головні думки та ідеї, простежити їх генезис, логіку обгрунтування, наслідки. Фактично це інтерпретація документу, його тлумачення.
Аналіз документів в межах кожного дослідження є самостійним творчим процесом, котрий залежить від форми і змісту самого документу, мети й умов проведення дослідження, досвіду та інтуїції дослідника і т.ін. Але існують і загальні вимоги до проведення традиційного аналізу документів. Так, в процесі такого аналізу дослідник обов'язково повинен з'ясувати такі питання:
- що являє собою документ? (його вид, форма, чи потребує він якихось особливих методів дослідження?);
- контекст документу;
- автор(и);
- мета створення документу;
- надійність документу, достовірність інформації, яка міститься в ньому;
- суспільна дія, суспільний резонанс документу;
- оціночний зміст документу, які висновки можна зробити відносно оціночних установок, що їх містить документ?
- які висновки можна зробити відносно фактів, що їх містить документ?
- які висновки можна зробити відносно автора(ів) документу?
- чи повні відомості, які складають зміст документу? чи відповідають вони меті дослідження? чи потрібні дослідження додаткових документів?
В традиційному аналізі документів розрізняють зовнішній та внутрішній аналіз.
Зовнішній аналіз - це аналіз контексту документу та всіх обставин, які сприяли його появі. Мета зовнішнього аналізу - визначити вид документу, його форму, час та місце появи, автора, ініціатора, цілі його створення і т.ін. Недооцінка такого аналізу може призвести до невірного тлумачення змісту документу. Так, наприклад, певна політична ситуація може сприяти тенденційному освітленню подій в пресі, згідно з вимогами цензури автор може приховати свої погляди і т.ін.
Внутрішній аналіз - це дослідження змісту документу: вияв різниці між його фактичним та літературним змістом; визначення рівня компетентності автора документа у справах, про які він говорить; визначення особистого відношення автора до тих фактів, що їх містить документ.
Суть кількісного аналізу документів полягає в тому, що знаходять в документі такі ознаки (наприклад, частота вживання тих чи інших термінів і т.ін.), які відображають суттєві з точки зору мети дослідження сторони його змісту і які можна підрахувати. Тоді зміст документу стає більш доступним для вимірювання, а результати аналізу стають більш об'єктивними. В цьому полягають переваги кількісного аналізу документів. Недоліки цього методу пов'язані з неповним, невичерпним розкриттям змісту документу, так як далеко не все багатство змісту документа можна відобразити з допомогою формальних показників.
Найважливішим моментом контент-аналізу є визначення категорій кількісного аналізу тексту - понять, у відповідності з якими будуть сортуватися одиниці аналізу (одиниці змісту). Ці категорії повинні бути вичерпними (охоплювати всі частини змісту, пов'язані з метою дослідження), відповідати вимозі взаємовиключення (одні й ті ж елементи не повинні належати до різних категорій), надійності (їх слід формулювати так, щоб у різних дослідників не було сумніву відносно того, до якої категорії віднести той чи інший елемент змісту), бути чітко сформульованими.
Контент-аналіз документів використовують тоді, коли: є потреба у високій точності й об'єктивності аналізу; при наявності великого за обсягом і несистематизованого матеріалу; коли категорії, важливі для мети дослідження, визначаються частотою появи в документах; коли велике значення для проблеми, що досліджується, має мова джерела інформації, її специфічні характеристики.
Якісний і кількісний методи аналізу документів, суттєво відрізняючись між собою, не виключають, а взаємно доповнюють один одного, дозволяючи компенсувати недоліки кожного з них.
АДАМЕНКО О.В.,
ПАНЧЕНКО Л.Ф.
