Отже, Солоу визначив, що рівень капіталоозброєності напряму впливає на економічне зростання через підвищення продуктивності праці

Прихильники «економіки пропозиції» особливого значення надають використанню фіскальних методів регулювання, а саме зниженню норм податків для забезпечення економічного зростання. Ефект наочно представлений кривою відомого представника теорії «економіки пропозиції» Артура Лаффера, яка відображає можливість максимального надходження податків до бюджету за ставкою оподаткування в розрізі 30-35% (рис. 8).

^{ставка,%}

Рис. 8. Крива Лаффера

Її зміст в тому, що зниження податків являється потужним стимулюючим чинником для виробництва. При скороченні податків база оподаткування збільшується, випускається більше товарів, а відтак сплачується більше податків

 

 

 

Як ВВП, так і ВНП можна розрахувати трьома методами:

1. Виробничим методом:

,

або

,

де: ВДВ – валова додана вартість^[13]; ЧПВІ – чисті податки на виробництво та імпорт^[14]; ВВ – валовий випуск^[15]; ПС – проміжне споживання^[16]; С – субсидії на продукти^[17].

2. Розподільним методом (за доходами):

або

,

де: ЗП – заробітна плата найманих працівників; П – нерозподілений прибуток, що отримали домогосподарства, фінансові та нефінансові корпорації; Р – рентні платежі (доходи, що отримують власники нерухомості за здані в оренду землі, приміщення, житло, капітал); В – відсоток (доходи від надання грошового капіталу в позику, наприклад, відсотки з депозитів, з облігацій, дивіденди тощо); А – амортизаційні витрати (обсяг капіталу, спожитого в процесі виробництва товарів і послуг впродовж року); ВКП – валовий корпоративний прибуток – це нерозподілений прибуток фінансових та нефінансових корпорацій (в т.ч. ЗП, П, Р, В, А); ЗД – змішаний дохід – це доходи населення від власності (відсотки, дивіденди, рентні платежі) та самозайнятості (продажу продукції, виготовленої з особистого підсобного господарства).

3. Методом кінцевого використання (за витратами):

або більш детально

,

де: КСВ – кінцеві споживчі витрати (в т.ч. ДГ, ДЗ, НКОДГ)^[18], ВН (ВІ)- валове нагромадження (валові інвестиції недержавних підприємств)^[19], ЧЕ – чистий експорт, як різниця між експортом (Е) та імпортом (І); ДВ - державні витрати, як сума державних закупок (ДЗ) і бюджетних трансфертів (Т).

Основна макроекономічна тотожність характеризується рівністю між обчисленням ВВП за доходами та за витратами.

Для обрахунку валового національного продукту (ВНП) використовують існуючі методи обчислення ВВП та показник чисті факторні доходи (ЧФД^[20]): ВНП=ВВП+ЧФД.

Інші макроекономічні показники:

- Чистий внутрішній продукт (ЧВП)=ВВП-А;

- Чистий національний продукт (ЧНП)=ВНП-А;

- Національний дохід ^[21] (НД)=ЧНП–ЧПВІ=ЗП+П+Р+В;

- Особистий дохід ^[22] (ОД)=НД–СС–ПП_к–НП_к+Т+Д_б, де: СС – виплати на соціальне страхування^[23]; ПП_к – податок на прибуток корпорацій; НП_к – нерозподілений прибуток корпорацій (чисті заощадження корпорацій); Д_б – виплати населенню по державному боргу (відсотки по державним облігаціям);

- Дохід кінцевого використання ^[24] (ДКВ) =ОД–П_і(індивідуальні податки ^[25] ).

 

[1] Природна норма безробіття - це частка безробітних (1-5% від робочої сили), яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці. Такі форми безробіття, як фрикційне і структурне неминуче, тому що завжди з’являються люди, які добровільно чи вимушено змінюють місце роботи. При цьому кількість цих безробітних і кількість вільних робочих місць (попит і пропозиція на ринку праці) співпадають. Таку ситуацію трактують як повну зайнятість, а суму фрикційного і структурного безробіття як природне безробіття.

[2] Проте пряму залежність довгострокової сукупної пропозиції від потенційного ВВП не слід розуміти як кінцевий результат руху економіки на певну дату довгострокового періоду. Сутність цієї залежності полягає в іншому – вона існує у вигляді закону–тенденції, згідно з яким, незважаючи на можливі відхилення сукупної пропозиції від потенційного ВВП у короткострокових періодах, у довгостроковому періоді динаміка сукупної пропозиції і фактичного ВВП визначається лише динамікою потенційного ВВП.

[3] Ціни і зарплата, що змінюються недостатньо для швидкого урівноваження економіки на умовах повної зайнятості, називаються негнучкими.

[4] Чисті факторні доходи (ЧФД) представляють собою різницю між доходами, отриманими громадянами (резидентами) даної країни на належні їм фактори виробництва в інших країнах і доходами, отриманими іноземцями (нерезидентами) на належні їм фактори виробництва в даній країні.

[5] А – амортизаційні витрати (обсяг капіталу, спожитого в процесі виробництва товарів і послуг впродовж року).

[6] Податки на виробництво і імпорт (неприбуткові податки - НП) включають в себе податки на продукти (ПДВ, акцизний податок, мито) та обов’язкові платежі, пов’язані з виробничою діяльністю (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, різноманітні рентні плати за нафту, газ та їх транспортування, податок на нерухоме майно підприємств, плати за землю, за користування надрами, збори за спеціальне використання води, лісових ресурсів та ін.). Термін «чисті» в даному випадку означає, що податки на виробництво і імпорт (ПВІ) показані за вирахуванням субсидій на продукти.

[7] Включають такі напрямки виплат: а) відрахування на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов’язкове медичне страхування; б) відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування; в) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення.

[8] СС – виплати на соціальне страхування; ПП_к – податок на прибуток корпорацій; НП_к – нерозподілений прибуток корпорацій (чисті заощадження корпорацій); Д_б – виплати населенню по державному боргу (відсотки по державним облігаціям).

[9] Особистий дохід (ОД) – це отриманий приватними особами дохід, який розподіляється на споживання, заощадження та виплату індивідуальних податків.

[10] До індивідуальних (особистих) податків включають податок на доходи фізичних осіб, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, податок на землю громадян, податок на нерухоме майно громадян, адміністративні стягнення тощо.

[11] Особистий наявний дохід має ряд синонімів – безподатковий дохід, дохід кінцевого використання.

[12] Закон спадної продуктивності факторів виробництва свідчить про те, що із збільшенням використання одного з факторів виробництва (за незмінності обсягів інших факторів), зростання виробленого продукту на певному етапі починає знижуватися. Дія цього закону може бути усунення лише тоді, коли для забезпечення економічного зростання відбуватиметься пропорційне збільшення усіх факторів виробництва.

[13] Валова додана вартість (ВДВ) – визначається як різниця між валовим випуском (ВВ) і проміжним споживанням (ПС). Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. Додана вартість фірми – вартість, що створена в процесі виробництва на даному підприємстві і охоплює реальний вклад підприємства у створення вартості конкретного продукту, не включає вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва. Згідно Податкового кодексу Україні (від 02.12.2010, №2755-VI) ПДВ до 2014 року становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

[14] Податки на виробництво і імпорт (неприбуткові податки - НП) включають в себе податки на продукти (ПДВ, акцизний податок, мито) та обов’язкові платежі, пов’язані з виробничою діяльністю (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, різноманітні рентні плати за нафту, газ та їх транспортування, податок на нерухоме майно підприємств, плати за землю, за користування надрами, збори за спеціальне використання води, лісових ресурсів та ін.). Термін «чисті» в даному випадку означає, що податки на виробництво і імпорт (ПВІ) показані за вирахуванням субсидій на продукти.

[15] Валовий випуск – сукупна ринкова вартість усіх товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. Валовий випуск = Проміжне споживання + Валова додана вартість.

[16] Поміжне споживання – матеріальні витрати на виробництво кінцевих товарів і послуг (складовий елемент валового випуску).

[17] Субсидії на продукти – поточні некомпенсовані виплати з державного бюджету підприємствам, при умові виробництва ними визначеного виду товарів і послуг.

[18] Кінцеві споживчі витрати – споживчі витрати домогосподарств на власне кінцеве споживання (ДГ ), сектору загального державного управління (витрати центральних, регіональних, місцевих державних органів, закладів та установ на задоволення індивідуальних та колективних потреб суспільства – ДЗ; наприклад, на придбання кінцевої продукції підприємств, на закупку ресурсів для державних потреб і оплату найманої робочої сили, на будівництво та утримання закладів освіти, армії, державного апарату управління, охорони здоров’я тощо) та некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства (громадські організації, наукові товариства, професійні спілки, релігійні організації тощо – НКОДГ; наприклад, житлові, медичні, освітні, релігійні послуги тощо).

[19] Валове нагромадження (валові інвестиції недержавних підприємств - ВІ) – нагромадження основного та оборотного капіталу, придбання цінностей (за виключенням їх вибуття). Охоплюють всі види приватних капіталовкладень у виробництво з боку фірм і підприємців. Це витрати на кінцеву закупку машин та обладнання, на виробничі будівлі, на збільшення запасів виробничих ресурсів, житлове будівництво, витрати на амортизацію. Валові інвестиції можна ще представити, як суму чистих приватних інвестицій та амортизації.

[20] Чисті факторні доходи (ЧФД) представляють собою різницю між доходами, отриманими громадянами (резидентами) даної країни на належні їм фактори виробництва в інших країнах і доходами, отриманими іноземцями (нерезидентами) на належні їм фактори виробництва в даній країні.

[21] Національний дохід (НД) – сукупний дохід, зароблений власниками економічних ресурсів, тобто сума факторних доходів (зарплата, прибуток, рента, відсоток).

[22] Особистий дохід (ОД) – це отриманий приватними особами дохід, який розподіляється на споживання, заощадження та виплату індивідуальних податків.

[23] Включають такі напрямки виплат: а) відрахування на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов’язкове медичне страхування; б) відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування; в) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення.

[24] ДКВ розподіляються на споживання та заощадження, ДКВ = С+З.

[25] До індивідуальних (особистих) податків включають податок на доходи фізичних осіб, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, податок на землю громадян, податок на нерухоме майно громадян, адміністративні стягнення тощо.