Рис.2.2. Інфлювання та дефлювання як способи коригування номінального ВВП
Рис. 3.2. Неокласична модель ринку праці (а)
Рис. 3.2. Неокласична модель ринку праці (б)
Як видно із рисунку 3.2 (а), при реальній заробітній платі (W/P)е безробіття дорівнює природній нормі [1](Lе). Тому пропозиція праці дорівнює попиту на працю, тобто на ринку праці забезпечується рівновага. Тепер припустимо, що внаслідок зниження цін реальна зарплата перевищила рівноважний рівень і зросла до (W/P)1. Згідно з неокласичною теорією пропозиція праці (LS) зросте до L1, а попит на працю (LD) упаде до L2. Загалом, в класичній теорії рівновага на ринку праці відбувається за наступним алгоритмом: поки пропозиція праці менша за її попит, то реальна зарплата росте, а коли навпаки – спадає до рівноважного рівня.
З рисунку 3.2 (б) випливає, що різниця між повною зайнятістю (або природним безробіттям, LF) і фактичною зайнятістю (L2) – становить безробіття (за класиками – добровільне), яке виникає через те, що працівники добровільно відмовляються працювати за зниженими ставками реальної зарплати. Але тривалий час, залишаюсь від доходів вони пристають на умови середньо ринкових зарплат і відновлюється нова рівновага та повна зайнятість.
За даною теорією причиною безробіття є надмірна зарплата (подорожчання робочої сили), що перевищує її рівноважну величину.
В кейнсіанській теорії попит на робочу силу (LD) залежить не від реальної зарплати, а від сукупного попиту (AD) (рис. 3.3):
.
Рис. 3.3. Кейнсіанська модель ринку праці
На рисунку 3.3, попит на працю в обсязі L1 є функцією сукупного попиту (AD) в умовах неповної зайнятості, а номінальна заробітна плата W1, що встановлена підприємцями, зумовлює ріст пропозиції праці в обсязі Le, яка узгоджується з природним безробіттям та потенційним ВВП (Yp).
Наступні дослідники замість темпу росту зарплати почали використовувати тісно пов’язаний з ним показник - темп інфляції. Відповідна залежність і отримала назву «кривої Філліпса» і є дієвою лише для короткострокового періоду (рис. 3.4). В довгостроковому періоді, згідно Мілтона Фрідмена, крива Філліпса має вигляд вертикальної прямої, інакше кажучи, демонструє відсутність залежності між рівнем інфляції та безробіття.
Рис. 3.4. Крива Філліпса для короткострокового періоду
Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції (π) залежить від трьох факторів:
- очікуваної інфляції (πе);
- циклічного безробіття, тобто відхилення фактичного рівня безробіття (u) від природного рівня безробіття (u*);
- шокових змін пропозиції (ε) – ріст цін на енергоносії, катаклізми, політичні, військові події, що призводить до скорочення ВВП.
Три зазначені фактори зводяться воєдино у рівняння кривої Філіпса:
π = πе-β(и-и*)+ε,
де β – параметр, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття (цей коефіцієнт завжди більший від нуля).
Для виміру фактичного розподілу доходів використовують «криву Лоренца» і «коефіцієнт Джині», що визначають яка частка сукупних доходів припадає на кожну групу населення (рис. 3.5).
Рис. 3.5. Крива Лоренца
Якщо уявити, що доходи розподіляються рівномірно, то це означатиме, що існує абсолютна рівність (бісектриса АВ), за якої, наприклад, 10% сімей одержують 10 % доходу, 50% сімей – 50% доходу і т.д. Чим більше відходить крива Лоренца (АDB) від кривої «абсолютної рівності» (АВ) вправо, тим більшою є нерівність у розподілі доходів у суспільстві.
Коефіцієнт Джині можна отримати, якщо розділити площу фігури АВD (заштрихованої) на площу трикутника ABC. Чим більший коефіцієнт Джині, тим більшою буде нерівність (max=1). У випадку абсолютної рівності коефіцієнт Джині=0.
Крива сукупної пропозиції (AS) показує, який обсяг ВВП (ВНП) пропонує виробник за даного рівня цін; складається з трьох відрізків (рис. 4.7).
Рис. 4.7. Крива сукупної пропозиції та її відрізки
І. горизонтальний (кейнсіанський) відрізок (0Y1) – депресивний стан економіки (низький рівень зайнятості, недоспоживання, незмінні (постійні) ціни).
ІІ. проміжний (висхідний) відрізок (Y1Y2) – піднесення економіки (підвищення рівня зайнятості, зміна рівня цін впливає на збільшення реального ВНП, ВВП).
ІІІ. вертикальний (класичний) відрізок (Y2Y) – повна зайнятість економіки (коли всі сфери і галузі максимально завантажені і працюють на повну потужність, рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається лише інфляційне підвищення цін).
Тому крива довгострокової сукупної пропозиції (ASL) має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок в точці Yp - потенційного ВВП (рис. 4.8)[2].
Рис. 4.8. Крива довгострокової сукупної пропозиції
Виділяють дві моделі короткострокової сукупної пропозиції:
І. Модель «крайнього випадку». В її основі лежить тимчасова абсолютна негнучкість цін і зарплат, в т.ч. через державне фіксування та блокування.
«Крайній випадок» припускав Джон Мейнард Кейнс. Так, в умовах суттєвого відхилення економіки від стану повної зайнятості (коли в усіх або переважній більшості галузей спостерігається низький рівень використання виробничих потужностей), при збільшенні сукупного попиту, робітники утримуються від вимоги збільшення зарплат, а підприємці – від бажання підвищувати ціни.
У моделі «крайнього випадку» короткострокова сукупна пропозиція не залежить від ціни, а визначається величиною сукупного попиту, тому її крива приймає вигляд горизонтальної лінії (рис. 4.9).
Рис. 4.9. Крива короткострокової сукупної пропозиції
(«крайній випадок»)
ІІ. Модель «основна» [3] . В її основі лежать гіпотези, згідно з якими ціни і зарплати повільно реагують на порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією в економіці (табл. 4.4).
Поряд з цим, зарплата пристосовується до зміни рівня цін з певним запізненням. Завдяки цьому розриву у підприємств тимчасово змінюється прибутковість і з’являється мотивація збільшувати обсяг виробництва.
У моделі «основна» короткострокова сукупна пропозиція залежить від ціни (рис. 4.10).
В точці Т1 - початкова рівновага між сукупним попитом (АD1) і сукупною пропозицією (AS), де: фактичний рівень цін співпадає з очікуваним рівнем (Р1=Ре), а фактичний обсяг виробництва знаходиться на потенційному рівні (Y1=Yр). Якщо фактичний рівень цін перевищує очікуваний рівень (Р>Ре), то фактичний обсяг виробництва перевищить його потенційний рівень (Y>Yр), і навпаки.
Рис. 4.10. Крива короткострокової сукупної пропозиції
(«основна» модель)
