Наступ союзників у 1944 р вкрай погіршив військово –стратегічне становище Нім. Внаслідок великих втрат територій на Сх і Зх значно скоротилися доставки стратерічної сировини і продуктів харчування.
Коли війна на два фронти стала фактом, Гітлер в липні 1944 оголосив нову тотальну мобілізацію: призовний вік солдатів скорочувався до 16 р. Успішно провівши в січні – на початку лютого 1945 р Вісло – Одерську наступальну операцію, радянські війська перенесли воєнні дії на територію Нім, створивши безпосередню загрозу для Берліна.
Одночасно рад армія вступила в Угорщину і до 4 квітня 1945 територію Угорщини було овністю очищено від гітлерівців. Німеччина втратила останнього союзника в Європі. Після звільнення 13 квітня 1945 р Відня рад війська розпочали наступ на пд. Р-ни Чехословаччини.
На Західному фронті союзні війська в лютому 1945 р розпочали наступ, який завершився взяттям Руру.
Головним центром опору гітлерівців залишався Берлін. Наступ на який розпочався 16 квітня 1945р силами трьох фронтів – Першого(Жуков) і Другого (Рокоссовський) Білоруських та Першого Українського(Конєв). 25 квітня Берлін був оточений. 30 квітня Гітлер вчинив самогубство і передав керівництву урядом адміралу Деніцу. 2 травня берлінський гарнізон припинив опір.
8 травня 1945 року фельдмаршал Кейтель підписав акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, яку було прийнято представниками 4х союзних держав. Проте навіть після капітуляції окремі військові угруповування продовжували чинити опір радянській армії. З 9 по 11 травня Червона армія завершила останню в Європі разьку наступальну операцію, в результаті якої 9 травня визволено столицю Чехословаччини, розгромлено переважну більшість німецьких дивізій, що проривалися на Захід, щоб здатися в полон американцям. Війна в Європі закінчилась.
Остання конференція глав урядів СРСР, США і ВБ під час 2 Світової війни відбулась 17 липня – 2 серпня 1945 р у Постдамі під Берліном. Делегацію СРСР – Сталін, США – Трумен, ВБ – Черчіль, а з 28 липня – Еттлі.
Напередодні конференції США здійснили випробування атомної бомби і намагалися проводити політику тиску щодо СРСР.
За пропозицією американської делегації було прийнято рішення про утворення Ради міністрів закордонних справ 4х країн – США, СРСР, ВБ і Китаю. На неї покладалась також і підготовка роботи мирної конференції.
Центральне питання – обговорення подальшої долі Німеччини. Ріш – розглядати Нім як економічне ціле, провести роззброєння, демократизацію і денацифікацію країни. З цією метою передбачалося ліквідувати Німецькі монополістичні обєднання, знищити військ потенціал Нім, лік від націонал – соціалістичну партію і всі її установи, покарати воєнних злочинців. Для цього створювався міжнародний військовий трибунал. Було підтверджено положення Кримської конференції про те, що тимчасове управління країною буде здійснювати Контрольна рада у складі головнокомандувачів окупаційними військами союзників. Відкинуто пропозицію Сталіна про запровадження спільного адміністративного контролю над Рурським промисловим районом.
Пит репарацій – принцип стагування репарацій, згідно з яким кожна держава-окупант повинна була задовольнити свої репараційні претензії виключно за рахунок своєї зони. + вирішено було поділити порівну між союзниками вцілілий франт Німеччини.
Розгорілася дискусія щодо кордонів Польщі. Західні делегації наполягали відкласти це питання до мирної конференції. І все ж були затверджені пропозиції делегації СРСР. Вирішено тимчасово передати Польщі німецькі території на схід від кордону по річках Одер і Західна Нейсе, Східну Пруссію (крім Кенігсберга й Мемеля, які відійшли до Радянського Союзу) та Данціг.
Вирішено провести міжнародний суд над головними воєнними злочинцями. Союзні держави вважали «справою величезної важливості, щоб суд над цими головними злочинцями розпочався якомога скоріше в Нюрнберзі.
Радянська делегація підтвердила попереднє рішення Радянського Союзу про вступ у війну проти Японії'.
Значення: по-перше, вона врегулювала найскладніші міжнародні проблеми, пов'язані з ліквідацією наслідків війни в Європі. По-друге, конференція продемонструвала можливість досягнення єдності великих держав антигітлерівської коаліції в мирний час, як і в роки війни. По-третє, рішення конференції стали програмою післявоєнного устрою Європи. На жаль, західні держави досить скоро почали забувати й перекреслювати деякі з цих рішень. Проте потсдамські рішення протягом тривалого часу допомагали мирно вирішувати найскладніші міжнародні проблеми.
