Особливості економічної стабілізації у Великій Британії 1924-1930рр

січень 1924 лейбористи сформували уряд. Кабінет очолив Рамсей Макдональд. Ключові міністерства очолили діячі партії: фінансів-Ф.Сноуден, внутрішніх справ-А.Гендерсон, торгівлі -С.Вебб, у справах колоній -Дж.Томас.

Закон про житлове будівництво, який сприяв розширенню цієї галузі за рахунок місцевих податків і збільшення державних субсидій. Було вдосконалено сис­тему страхування з безробітності, підвищено пенсії за віком та інвалідністю. Дещо скорочено непрямі податки.

Лейбористський уряду взяв участь в ухваленні на Лондонській конференції " плану Дауеса ". План передбачав надання кредитів Німеччині для техніч­ного переоснащення її промисловості.

На виборах 1924р новий консервативний кабінет очолив Болдуїн. 1925 р. відновлено золотий стандарт національної валю ти

Для поліпшення економіки широко застосовувався метод "затягування пасів"( літо 1925)→ всі робітники мають погодитися на зниження зарплати. Такі методи стабілізації економіки викликали новий конфлікт у вугільній промисловості. Власники шахт бачили шлях раціоналізації галузі у скороченні зар­плати.

червня 1925 вони поставили перед гірниками ряд вимог: про зниження зарплати, відмову від фіксованого мінімуму зарплати, заміну за­гальнонаціональної угоди щодо умов праці регіональними угодам.

в п'ятницю 31 липня 1925 уряд оголосив про надання вуглепромисловцям субсидії, достатньої для того, щоб упродовж 9 міс до квітня 1926 вони могли сплачу­вати гірникам зарплату в попередньому розмірі. Уряд повідомив також про утворення спеціальної комісії з вивчення стану справ у вугільній промисловості. цей день "червоною п'ятницею ", вважаючи його реваншем за " чорну п'ятницю" 1921 р.

У березні 1926 оприлюднено доповідь комісії, визнала вимоги власників шахт обгрунтованими і рекомендувала гірникам прийняти їх, а також погодитися на збільшення робочого дня в гірничорудній галузі з 7 до 8 годин. Шахтарі ці рекомендації відхилили, а вуглепромисловці оголосили на 1 травня 1926 р. локаут у копальнях.

в ніч на 4 травня розп страйк. Наступного дня утв організаційний страйковий комітет, який очолив Ернест Вевін, голова найбільшої в країні профспілки транспортних і некваліфікованих робітників.

11 травня верховний суд Великої Британії оголосив загальний страйк незаконним. Генеральна рада БКП 12 травня, оголосила про припинення загального страйку.

Гірники не погодилися і впродовж страйкувати до 30 листопада. Наслідком поразки загального страйку було скорочення зарплати в багатьох галузях промисловості. Крім того, парламент ухвалив закон, згідно з яким робочий день у гірничій промисловості збільшено з 7 до 8 годин.

січні 1928 р. було вирішено ств національну промислову раду з представників Генеральної ради БКП і підприємці в. цей орган залагоджуватиме промислові конфлікти, щоб уникнути страйків і локаутів. Ця політика одерж назву "мондизм за прізвищем одного з її ініціаторів.

на 1929 промислове виробництво В.Б. заледве досягло довоєнного рівня.

Відставання темпів зростання економіки Великої Британії пояснюється насамперед відносною технічною відсталістю промисловості, особливо провідних її галузей-вугільної, металургійної, машинобудівної. На капіталовкладення в промисловість, оновлення її основного капіталу бракувало коштів. Велика Британія втратила чверть закордонних інвестицій; у сфері міжнародних фінансових операцій, де раніше домінував лондонський Сіті, тепер з ним успішно конкурували біржі Нью-Йорка й Амстердама;

Однак розвивалися нові галузі, зокрема електротехнічна, автомобільна, хімічна, авіаційна. Проте питома вага "нових" галузей у розглядуваний період не перевищувала 10 % промислової продукції країни.

Нові підприємства виникали переважно на пд та пд сх, тобто поблизу Лондона й лон­донського порту, а також там, де земля була дешевшою. Зростала централізація впробництва.

У 20-і роки виникли найбільші концерни, як-от сталеливарний "Інгліш стіл корпорейпш", багатогалузевий "Імпіріел кемікл індастріз", військово-металургійний "Віккерс-Армстронг", хімічний "Юнівелер" та ін. Натомість "старі" галузі -вугільна, суднобудівна, металургійна, текстильна, розташовані переважно в традиційних промислових р-х, не зазнали технічного переоснащення і перебу­вали в стані тривалої депресії.

уряд Болдуїна продовжував лінію доброзичливого ставлення до Німеччини і всілякого стримування намагань Франції встановити своє верховенство в Європі.

На конференції 1926 рішення, яке оголошувало суверенітет домініонів як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, їх цілковиту юридичну рівноправність з метрополією. Велика Британія зі своїми володіннями і домініони становили спільноту, яка одержала назву "Британська співдружність народів".