В норму часу включають тільки необхідні витрати, до яких відносять підготовчо - заключний час Тт, оперативний час Топ, час обслуговування робочого місця Тобс, час на відпочинок і особисті потреби Твід., і час регламентованих перерв, обумовлених технологією і організацією виробничого процесу Тпт. Структура норми часу надана на мал. 7.1.
Норма часу обслуговування (Н ч.о.) - це кількість часу, необхідна при певних організаційно - технічних умовах на обслуговування впродовж зміни одиниці обладнання, квадратного метру виробничої площі тощо.
Норма чисельності (Нч) - це встановлена чисельність робітників певного професійно - кваліфакаційного складу, яка необхідна для виконання конкретних виробничих функцій або обсягу робіт при певних організаційно - технічних умовах.
Норма підлеглості (НП) - визначає кількість робітників, які повинні бути безпосередньо підкорені одному керівнику.
За своїм змістом до норми виробітку близька друга форма витрат праці - нормовані завдання.
Під ним розуміють встановлений склад в обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним або групою робітників за певний період часу (зміну, місць).
Застосування того чи іншого виду норм залежить від умов виробництва, характеру праці і інших факторів. Однак основним видом норм є норми часу, тому що робочий час є загальним вимірювачем кількості витрачаємої праці. Екпрати робочого часу покладені в основу розрахунку норм виробітку, обслуговування та численності.
В залежності від методів обгрунтування і встановлення норм їх прийнято поділяти на дослідно — статистичні і технічно обгрунтовані.
Норми, які визначені на основі досвіду нормувальника або майстра, а також на основі аналогічних робіт, тобто встановлені на операцію в цілому, без вивчення і аналізу виробничих можливостей, технічних та економічних розрахунків, відносяться до дослідно - статистичних.
Під технічно обґрунтованою нормою розуміють норму, яка встановлена інженерно - економічними розрахунками, на основі проектування раціонального технологічного процесу і організації праці і передбачає ефективне використання засобів виробництва та самої праці.
В умовах серійного і дрібносерійного виробництва на машино - ручних роботах
Тшт = (То+Тд)*(1+(Аобсл+Авідп+Апт)/100)
де Аобс - загальний час обслуговування, визначений у відсотках до оперативного часу,
А обс = А орг + А тех.
В умовах одиничного виробництва:
Тшт=(То+Тд)*(1+(К\100))
де К — сума часу, на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби, виражена у відсотках від оперативного часу.
Норма витрат праці, яка виражена кількістю продукції, виготовленою за оди-ницю робочого часу, називається нормою виробітку і визначається за фор-мулою:
Нвир = Тзм / Тшт
Норма часу і норма виробітку пов'язані між собою зворотною залежністю - із зменшенням норми часу зростає (збільшується) норма виробітку. При цьому норма виробітку зростає в більших розмірах, ніж зменшується норма часу. Залежність між цими нормами визначається за формулами:
Х =100*У/100+У
У = 100*Х/100-Х
Де X - зниження норми часу, %
У— збільшення норми виробітку, %.
Для обліку тривалості робочого дня застосовуються показники його фактичної і нормальної тривалості, Фактична тривалість робочого дня характеризується часом роботи одного працюючого за день (зміну), включаючи понад нормовані години і включаючи години простоїв. Вона розраховуються діленням відпрацьованих за певний період людино годин на відпрацьовані людино - дні. Нормальна тривалість робочого дня визначається кількістю годин роботи., встановленою законом для даної групи працівників. Коефіцієнт використання робочого часу розраховується діленням фактичної тривалості робочого дня на нормальну. Чим ближчий він до 1, тим вищий рівень організації і дисципліни праці на даному підприємстві.Всі складові частини норми часу визначаються в одних і тих самих одиницях часу. Розрахункова формула в загальному вигляді може бути виражена наступним чином:
Нч = Тпз + Топ + Тобсл + Твід + Тпт
Загальна розрахункова формула штучного часу може бути надана у наступному вигляді:
Тшт. = То + Тдоп + Ттех + Торг + Твід + Тпт
При випуску продукції окремими серіями (партіями) підготовчо - заключний час встановлюється на всю партію, тому що він не залежить від кількості однорідної продукції, яку. виготовляють за певним завданням. При цьому за повну норму часу на виготовлення одиниці виробу приймають норму штучно — калькуляційного часу:
Тшт к = Тшт +(Тп.з/n)
Де n - кількість виробів у партії.
При визначенні тривалості окремих елементів норми часу враховуються деякі фактори, які мають вплив на методику їх розрахунку. Такими факторами є тип виробництва, характер стану технологічного і трудового процесів, кількість верстатів, які обслуговує один працівник, кількість деталей які обробляють за один цикл (операцію), періодичність повторення і тривалість виробничого процесу.
В залежності від типу виробництво розрахункова формула штучног часу може бути виражена наступним чином:
В умовах масового і крупно серійного виробництва при нормуванні машино -ручних робіт:
Тшт. = (То+Тд)*(1+(Аорг+Авід+Апт/100))+То*(Атех/100)
Де А орг, А від- відповідно час організаційного обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби, виражені у відсотках від оперативного часу,
Апт — час перерв, обумовлених технологією і організацією виробництва, виражений у відсотках від оперативного часу,
А тех. - час технічного обслуговування робочого місця, виражений у відсотках від основного часу.
