Сучасне виробництво із складною і різноманітною технікою і технологією, великою кількістю робітників передбачає встановлення і регулювання необхідних кількісних пропорцій між різними видами праці. Для цього необхідно знати міру витрат праці за кількістю і якістю, по кожній дільниці виробництва і виду робіт. Такою мірою праці є робочий час, який необхідний для виконання кожної окремої роботи (операції) в існуючих органіізаційно - технічних умовах.
Мра праці, як абсолютна кількість сукупного робочого часу, який необхідний для виготовлення одиниці певного виду продукту, або виконання певної роботи на конкретному підприємстві, приймає специфічну форму, яка знаходить своє відображення у нормі праці. Норма праці містить в собі структуру і величину суспільно необхідних витрат робочого часу з урахуванням конкретних технічних та організаційних умов виробництва на підприємстві, в цеху, на дільниці і робочому місці.
Суттєво важливо є наукова обгрунтованність норм. Нзрма встановлює саме необхідні витрат та результати праці. Наукове обґрунтування норм вимагає врахування технічних і технологічних можливостей виробництва, особливостей застосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів роботи, фізіологічно виправдану інтетсивність і нормальні умови праці.
Норма праці є тією першоосновою, з якої починається і на якій фунтується весь процес планування праці і виробництва; на основі норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві, розраховують економічну ефективність науково - технічних та організаційних нововведень тощо.
Норми праці - це складова частина організації оплати праці на підприємстві, це активний засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Встановлення точних, рівно напружених норм праці для кожного робочого місця дає можливість об'єктивно визначити розмір трудового внеску окремих колективів та виконавців у загальний результат діяльності під-приємства.Це означає, що науково обґрунтовані норми є ефективним
засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників.
Норми раці встановлюються за допомогою методів нормування. Тому, нормування праці уявляє собою процес встановлення величини витрат робочого часу у вигляді норм праці на виконання певної роботи в найбільш раціональних для даного виробництва організаційно - технічних умов.
В даному визначені важливим є те, що норми праці повинні відповідати найбільш ефективним для умов конкретного робочого місця варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва і управління, тобто оптимальним режимам роботи обладнання, раціональному змісту технологічного і трудового процесів, передовим методам і прийомами праці, найбільш доцільним системам і порядку обслуговування і забезпечення робочих місць. Крім того, норми праці повинні визначити ті умови, в яких праця робітника буде менш стомленою, більш продуктивною змістовою.
Таким чином, норма праці визначає величину і структуру витрат робочого часу, які необхідні для виконання конкретної роботи, і є етало-ном, з яким порівняють фактичні витрати часу з метою встановлення їх раціональності. Всначення міру праці на кожному робочому місці, норма часу, з одного боку, є засобом отримання прибутку, а з другого - повинна сприяти вирішенню соціальних задач, забезпечуючи працюючим нормаль-ну інтенсивність праці і її змістовність.
В сучасних умовах призначення нормування праці - активно впливати на потенційні можливості і результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємозв'язаних економічних і соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг та раціональне використання людського ресурсу. В зв'язку з цим підвищуються і вимоги до нормування праці, які можна сформувати таким чином:
1) максимально велике охоплення нормування праці всіх категорій працюючих,яке забезпечує, об'єктивне вимірювання і оцінку їх трудових витрат;
2) висока якість норм, встановлених аналітичним методом нормування із застосуванням прогресивних нормативних матеріалів;
3) комплексний підхід при розрахунку та встановленні норм витрат праці шляхом урахування організаційно - технічних, економічних, психофізич-них і соціальних факторів;
4) забезпечення нормальної інтенсивності праці робітників з метою збереження їх тривалої працездатності і здоров'я.
В своїй основі процес встановлення норм включає:
1. аналіз виробничого процесу, розподіл його на частини;
2. вибір оптимального варіанту технології і організації праці;
3. проектування раціональних режимів роботи обладнання, прийомів і ме-тодів праці системи обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку,
4. розрахунок норм відповідно із особливостями технологічного і трудово-го процесів;
5. втілення і подальше коригування норм п мірі змін організаційно – тех-нічних умов виробництва
Саме тому нормування праці є важливою ланкою як технологічної і органі-заційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним.
Робота по нормуванню настільки тісно пов'язана із проектування технологічного процесу і організацією праці, що в багатьох випадках їх тяжко розмежувати. При цьому кожна зміна в технології і організації виробництва повинна супроводжуватись переглядом діючих норм і приведенням їх у відповідальність із новими організаційно - технічними умовами виробництва.
Основними елементами, які визначають зміст нормування праці, є.
1) аналіз виробничих можливостей робочого місця,
2) вивчення і аналіз методів і прийомів праці;
3) проектування складу, регламенту і послідовності виконання трудових процесів;
4) технічне, економічне, психофізіологічне і соціальне обґрунтування можливих варіантів нормованої праці,
5) визначення величини норми раці.
Об’єкти нормування праці.
Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елемен-
ти. Виробнича операція – це частина виробничого процесу, що виконується стосовно
певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочо-
му місці. Елементами операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи,
позиція. Установка – це одноразове закріплення оброблюваної заготівки або деталі;
позиція характеризується фіксованим положенням предмету праці, де він підлягає
технологічному впливу устаткування; перехід – це частина операції, що характери-
зується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструме-
нту. Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові при-
йоми, дії, рухи.
Залежно від особливостей виробництва об’єктами нормування можуть бути:
- обсяг роботи за певний період – годину, зміну, місяць;
- зона обслуговування (для багатоверстатників);
- чисельність персоналу (обслуговування потужних технологічних, енергетичних,
транспортних систем тощо).
Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу, яку можна зді-
йснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.
Структура змінного робочого часу (Тз.р.) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Тр.) – це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робо-
чому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Тп.р.) і ча-
су непродуктивної роботи (Тр.н.). До непродуктивної роботи належать усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для Влас-
них потреб тощо. Продуктивна робота характеризується виконанням обов’язків, пе-
редбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-заверша-
льну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.
Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку
та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів, ознайомлення
із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень,
технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів
заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, установка пристроїв та інс-
трументів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання
та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.
Оперативна робота – це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витраче-
ний на неї (То.п.), складається з часу виконання основних прийомів (То.) і допоміж-
них (Тд.). Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетво-
рення предметів праці. Допоміжні прийоми (допоміжний час) передбачають такі дії:
працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його
звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов’язані з виконанням завдан-
ня; вимірює предмети праці тощо.
Час обслуговування робочого місця (Тоб.) складається з часу організаційного обс-
луговування (Торг) та часу технічного обслуговування (Тех.). Час організаційного об-
слуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування,
розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та
змащування обладнання. Час технічного обслуговування використовується на догляд
обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема налагодження
обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.
Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих на-
лежать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і допоміжного часу,
часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламен-
товані перерви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Су-
марна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним ча-
сом (Тшк):
Тшк = То + Тд + Тоб + Тв.о.п. +Тп.з;
де То – основний час;
Тд – допоміжний час;
Тоб – час обслуговування робочого місця;
Тв.о.п. – час на відпочинок та особисті потреби;
Тп.з – підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.
Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні затрати часу на вико-
нання окремих елементів операції, а також структуру затрат часу протягом робочої
зміни або її частини. Визначення фактичних затрат часу на виконання елементів опе-
рацій потрібно для розроблення нормативів часу, вибору найраціональніших методів
праці, аналізу якості норм і нормативів тощо. Під час визначення нормативів часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, а також для оціню-
вання ефективності використання робочого часу використовуються дані про струк-
туру затрат робочого часу.
Функції нормування праці.
Являючись елементом ефективної побудови виробничих процесів і управління ними, норми праці виконують ряд важливих функцій, а саме:
1) Нормування праці встановлює міру праці у вигляді норм, врахову-
ючи необхідні витрати на ту чи іншу операцію (роботу) в певних організа-
ційно-технічних умовах,що дозволяє визначити ступінь участі кож-
ного робітника у створенні кінцевого продукту.
Тим самим норма праці уявляє собою конкретну і безпосередню характерис-тику індивідуальної або колективної продуктивності праці.
В умовах ринкової економіки ця функція виходе за межі державного
регулювання і стає функцією підприємств. Використання прогресивних норм
трудових витрат для кожного із них, незалежно від форм власності, стає однією
із найважливіших умов економічного добробуту і забезпечення конкурен-тноспроможності продукції.
2) Найважливішою є така функція нормування, як основа внутрішньо-виробничого планування. За допомогою норм виконуються розрахунки виробничих програм цехів, дільниць, планових завдань для окремих робочих місць, визначається кількість обладнання і планове використання виробничих потужностей дільниць, цехів і підприємства в цілому. Виходячи із норм, визначається планова трудомісткість виготовлення деталей та виробів в цілому, а на цій основі - необхідна чисельність робітників, нараховується фонд заро-бітної плати, собівартість продукції, календарно - планові нормативи (розмі-ри партій, тривалість виробничих циклів, обсяги незавершеного виробниц-тва).
В умовах ринкових відносин в рамках цієї функції вирішуються і перспективні стратегічні задачі, такі, як, порівняльна оцінка трудових витрат з витратами конкурентів, виявлення можливостей їх зниження, оцінка економічної ефек-
тивності заходів організаційно - технічного характеру. Для реалізації даних нап-рямків необхідні прогресивні нормативна та інформаційна бази.
3) Норми праці є основою раціональної організації праці і виробництва В
процесі розрахунку норм знаходиться оптимальний варіант послідовності
виконання операції (роботи), планування робочого місця, системи його
обслуговування. Тим самим оптимізується організація праці. При проектуванні
поточних ліній і дільниць виходячи із витрат часу на виконання окремих
операцій розраховується необхідна кількість обладнання, робітників,
оптимізується їх завантаження у часі визначається тривалість виробничого
циклу.
4) Один із критеріїв раціональності трудових процесів виступає їх
трудомісткість, яку визначають на основі встановлених норм праці. Виконуючи
функцію критерії ефективності трудових процесів технічно обгрунтовані норми
витрат праці є еталоном, який дозволяє визначити і оцінити кількісно резерви
підвищення продуктивності праці, і є на робочих місцях Втілення таких норм
супроводжуються співставленням фактичних організаційно-технічних умов із
передбаченими технічно обгрунтованими нормами, виявленням і усуненням
відхилень.
5) Норми праці визначають міру винагороди за працю. При по часовій системі
оплати праці величина заробітної плати визначається відповідно із тарифною
ставкою (окладом) і відпрацьованим часом.Однак обов'язковою умовою
раціональної організації такої системи оплати є наявність норм, які визначають
необхідний результат праці робітника (колективу), тобто сплачується не час,
коли робітник знаходиться на підприємстві, а виконана ним робота в необхідній
кількості і необхідної якості. Але більше залежність між нормою пра-ці і заробітком працівника при відрядній оплаті праці. Розцінка, за якою відбувається оплата за виконану роботу, визначається множенням тарифної ставки розряду роботи на норму часу.
Різні можливості для реалізації цієї функції відкрились із розширенням прав підприємств, які в наш час можуть встановлювати тарифні ставки і вирішувати багато питань оплати праці, виходячи за межі централізовано встановлених тарифних ставок, окладів, розмірів преміальних виплат і доплат за несприятливі умови праці.
6) Нормування праці виконує функцію раціоналізації виробничих і трудових процесів. Методи дослідження витрат робочого часу, які використовують нормування, дозволяють з'ясувати існуючи недоліки в організації виробництва і розробити заходи, як їх ліквідувати
7) Технічно обгрунтовані норми праці забезпечують нормальну інтенсивністьпраці, яка дозволяє тривалий час зберігати високу працездатність робітників, продуктивність та інтенсивність праці впродовж робочої зміни, а також відтворення робочої сили.Це досягається застосуванням центра-лізовано розроблених нормативів і норм, при розрахунку яких вра-ховується психофізіологічний допустимий рівень інтенсивності праці, або темпу роботи, який характеризується оптимальним рівнем фун-кціонування організму, і який сприймається виконавцем як найбільш
зручний, який не потребує спеціальних зусиль, напруження для прис-корення або зменшення рухів.
