Тема 4. Німецька соціальна ринкова економіка

Еколого-економічна система, що сформувалась після другої світо­вої війни у Німеччині на теоретичних засадах неолібералізму, відома як соціальна ринкова економіка. Знаний учений, пред­став­ник фрайбурзької школи Вальтер Ойкен та його колеги - полі­тики Людвіґ Ергард і Альфред Мюллер-Армак спробували реалізувати неоліберальну концепцію соціальної ринкової еконо­міки, поєднав­ши принципи лібералізму та соціальну орієнтацію національної економіки.^[128][128] Такий підхід передбачає активну роль держави як реґу­люючого органу, який повинен:

1) забезпечити умови для конкурентної боротьби на принципах справжньої ефективності (політика в царині конкуренції);

2) відкоректовувати наслідки ефективної конкуренції за допомо­гою соціальних компенсацій (соціальна політика);

3) реґулювати взаємовідносини між людиною та природою у процесі виробництва та у побуті (екологічна політика);

4) формувати та реґулювати господарську діяльність (організа­ційна політика, політика реґулювання процесів, структурна полі­тика).^[129][129]

 

§1. Цінності

На формування системи національних цінностей істотно впли­нула історія Німеччини. Загарбання королем Оттоном І у Х ст. північної і середньої Італії, утворення Священної Римської імперії наблизило Католицьку церкву і католицькі цінності до німецьких держав-князівств. У XVII ст. Священна Римська імперія налічувала понад 300 окремих держав-князівств. Після наполеонівської війни рішен­ням Віденського конґресу 1814-1815 рр. було створено Німець­кий союз з 35 держав і 4 вільних міст. Завершилось об’єд­нання Німеччини 18 січня 1871 року проголошенням імперії та прийнят­тям конституції, а прусського короля Вільгельма І - імпера­тором.^[130][130]

Важливим у формуванні системи національних цінностей є усвідомлення загальної волі нації чи ідеї нації. У випадку Німеч­чини ідея нації сконкретизувалась як прагнення народу "...до націо­нального об’єднання в одній національній незалежній державі". ^[131][131]

Зважаючи на тисячолітню близькість Римського Престолу до Німеччини, треба відзначити, що її систему цінностей "...формувала протягом цілих століть Католицька церква. Вона дала... підста­вові поняття свободи, природного права і справедливості".^[132][132] Незважаючи на те, що сьогодні римо-католики становлять 37% населення, а протестанти - 45%,^[133][133] німці "...живуть культурною спадщиною католицизму", навіть якщо деякі "...суспільні групи... ворожо настроєні до Католицької церкви (соціалізм, лібералізм, протестантизм)".^[134][134] На національну ментальність вплинули також тривалі війни на захист та утвердження власної державності; складніші, порівняно із сусідами, умови для землеробства тощо.

До ознак національної ментальності німців слід віднести: (1) акурат­ність та пунктуальність, що визначило їх особливі досяг­нення у точних науках, механіці, хімії, машинобудуванні, судно­будуванні тощо; (2) релігійність, яка сформувала певні норми взаємоповедінки людей; (3) особливе піклування про інтереси Німець­кої держави. Така ментальність формує групово-коопера­тивні цінності, які вплинули на формування типу полі­тичної та еколого-економічної систем.

Німеччина є найбільшою державою центральної Європи. Її тери­торія до 1914 року становила 540520 кв.км; Версальський мир змен­шив її до 472030 кв.км; а Потсдамські домовлення 1945 року - до 356270 кв.км. У 1945 році Німеччина була окупована і поділена на дві частини: Федеративну Республіку Німеччини - площею 248680 кв.км із 61,42 млн.мешканців та Німецьку Демократичну Республіку - 108330 кв.км із 16,7 млн.мешканців, які 3 жовтня 1990 року знову з’єднались у єдину Німецьку державу.^[135][135]

Населення Німеччини становить 81,1 мільйона мешканців, причому 16% молодші 15 років, а 15% старші 65 років.^[136][136] Густота населення - 588 осіб на квадратну милю (або 228 осіб на кв.км); у містах мешкає 95% населення.^[137][137] З усіх працюючих - 6% зайняті у сільському господарстві, 41% - у промисловості.^[138][138]

 

§2. Політичні установи

 

Німеччина є федерацією 16 земель. Головою держави є Президент. Верховну законодавчу владу у Німеччині здійснює Бундестаґ - феде­ральний парламент, важливе значення у процесі законо­творення належить і Бундесрату, що складається із представників земельних урядів. Бундестаґ формується шляхом вибо­рів і пред­ставляє різні політичні групи пропорційно до їх підтримки суспільством. Поряд з федеральною конституцією 1949 року кожна з земель має свою конституцію і своє законодавство. Землі мають свої земельні парла­менти (лантаґи) та уряди.

Виконавча влада належить уряду, який очолює Федеральний Канцлер, який встановлює основні положення політики і несе за них відповідальність.^[139][139] За законом 1956 року в часі війни або при оголошенні "стану оборони" йому передаються функції головно­командуючого.

Конституція Німеччини чітко розмежовує законодавчу, вико­навчу та судову гілки влади.

 

§3. Еколого-економічна система

 

Природні ресурси

Німеччина розташована у Центральній Європі на перетині основних міжнародних шляхів і займає територію площею майже 360 тисяч кв. км. Німеччина межує на півночі з Данією, на заході - з Нідер­ландами, Бельгією, Люксембургом та Францією, на півдні - із Швейца­рією та Австрією, на сході - із Чеською Республікою та Польщею. Зрозуміло, що і торгові шляхи між цими країнами про­лягли головно через Німеччину.

Німеччина має досить сприятливий для сільського господарства помірно континентальний клімат, порівняно теплий, з тривалим літом та м’якою зимою.

Серед корисних копалин найбільше значення для економіки мають кам’яне та буре вугілля, поташ, залізо, уран. На заході Німеч­чини знаходиться найбільший у Західній Європі Рурський кам’яно­вугільний басейн.

 

Екологія

Німеччина є європейським лідером в екологічних питаннях. Про це свідчать такі цифри: за 1970-1989 рр. ВНП ФРН збільшився на 56% (у постійних цінах 1980 року) при зменшенні емісії основних забруднюючих речовин на 40-72%: SO₂ - на 72% (із 3,75 до 1,05 млн.тонн), пилу - на 59% (з 1,3 до 0,53 млн.тонн), СО - на 40% (з 14 до 9,45 млн.тонн). У 1988 році на охорону навколишнього середо­вища було виділено 35,7 мільярдів марок, що становить 1,7% від ВНП^[140][140]; для порівняння - в інших країнах ці витрати становили: у Великобританії - 11,7 млрд.марок, у Франції - 10,3, в Італії - 6,7 млрд.марок, але у всіх випадках менше 1% ВНП.^[141][141] На думку керівників деяких хімічних концернів, сьогодні природоохоронне законодавство та екологічні нормативи Німеччини, спричинили досягнення граничного рівня фінансових затрат на ці потреби.^[142][142]

Актуальною для Німеччини залишається проблема викидів окису азоту теплоелектростанціями та автотранспортом. Німеччина планує скоротити до 1998 року викиди NO_x на 30% (порівняно із 1985 роком), оскільки вона взяла таке зобов’язання підписавши, разом з іншими 11 країнами Західної Європи "Софійську декла­рацію".^[143][143] Для того, щоб досягти такий рівень, необхідно скоротити промислові викиди окису азоту до 1998 року більше, ніж на 50%, забруднення від легкових автомобілів - на 27-49%, хоча й перед­бачається збільшення викидів вантажним автотранспортом на 11%.^[144][144] Німці надіються, що цього збільшення можна буде уник­нути, якщо збережеться тенденція переорієнтації перевезення ванта­жів з автомобільного на залізничний транспорт.

Законодавчо екологічні питання реґулюють чисельні закони та директиви, такі як "Федеральний закон про захист від шкідливих впливів", "Директива про великі теплоелектростанції", "Директи­ва про промислові об’єкти, що потребують спеціальних дозволів", "Директива про малі ТЕС", "Директива про аварії" тощо; транс­континетальні потоки забруднень реґулюють документи, які Німеч­чина підписала з країнами ЄС та іншими європейськими держава­ми, прикладом яких є згадана вище "Софійська декла­рація". ^[145][145]

У Німеччині переглядають законодавчу практику в галузі еко­логії. Німці, враховуючи події останніх років, зокрема великі аварії на промислових підприємствах, вважають, що нинішнє законо­давство не є ефективним і потрібно якнайшвидше перейти до прин­ципу прямої відповідальності (компенсації збитку). Такий принцип вже частково діє у Німеччині, але на шляху втілення його в прав­ничу практику стоїть право на страхування, за яким "екологічні порушники" одержують страхову компенсацію за нанесені ними збитки від судових позовів. Пошуки виходу із цієї ситуації німці бачать у розробці критеріїв допустимого ризику, який може спри­чинити екологічний збиток.^[146][146]

Корисний досвід набула Німеччина в пом’якшенні впливу на­слідків господарської діяльності на навколишнє середовище. Це сто­сується насамперед проблеми очисних споруд, утилізації відхо­дів, виробництва продукції із вторсировини. Так, наприклад, лише в землі Гессен щороку утворюється 14,6 мільйонів тонн побутових відходів, з них лише ¼ повторно використовується, а 67% зберіга­ється на спеціальних складах і у сховищах; вже сьогодні передба­чається збільшити обсяг повторного використання паперу з 9 до 15%, а кількість компостованих відходів - з 95 до 555 тисяч тонн.^[147][147]

Найцікавішим європейським екологічним проектом (не лише з природоохоронної точки зору), стало створення національного пар­ку "Баварський ліс", як реалізація ідеї, що виникла наприкінці 60-х років, створення спільного (ФРН та Чехословаччина) національного парку у найбільшому лісовому масиві Центральної Європи, який займає понад 2000 квадратних кілометрів. З німецького боку національний парк "Баварський ліс" було створено у 1970 році на площі 131 кв.км, з чеського боку національний парк "Шумава" був створений лише у 1991 році на площі 700 кв.км Богемського лісу.^[148][148] Сьогодні цей лісовий масив є вагомим чинником збереження екологічної рівноваги на європейському континенті.

 

"Кnow-how"

У повоєнні роки майже зруйнована німецька економіка потребувала нових технологій для відновлення підприємств. Заку­півля іноземних патентів та ліцензій ще у 50-ті роки стала важливим чинником відновлення конкурентоспроможності німець­кої продук­ції на світовому ринку. Перші два повоєнні десятиліття "...характер­ною рисою ліцензійної торгівлі була її переважно одно­стороння орієнтація - на використання щоразу у більших розмірах іноземного науково-технічного та технологічного досвіду".^[149][149]

У 1961 році окупаційна влада зняла обмеження на торгівлю патентами та ліцензіями і з цього часу торгівля ліцензіями розви­вається у 3-4 рази швидше, ніж торгівля товарами, у 70-ті роки Німеччина увійшла у число світових лідерів, поступаючись лише Японії за купівлею ліцензій та патентів, а за продажем - США та Великобританії. Німеччина торгує науковою продукцією головно із промислово розвиненими державами. Так, у 1988 році майже поло­вина куплених патентів та ліцензій припадало на США, ¹/₆ - на Швейцарію.^[150][150]

У 1988 році до Європейського Патентного Відомства було подано 50270 заяв на реєстрацію патентів, з яких 13190 були із США, 8976 - з Японії, 10311 - з Німеччини; водночас у Німецьке патентне відомство було подано 41745 заяв, з яких 31932 - із Німеччини і лише 3527 з Японії та 1521 - із США. Галузева структура патентних заяв у Німецькому патентному відомстві була такою: 29,9% усіх заяв стосувались механіки, 22,9% - машино­будування, 18,1% - електротехніки, 16,7% - хімії і 12,4% - фізики.^[151][151]

 

Інвестиційна політика

Німеччина сформулювала для себе і дотримується 10 основних принципів інвестиційної політики:

1) орієнтація на "інтеліґентні", сучасні товари високої якості, за допомогою яких можна знижувати витрати виробництва і забез­печувати високу конкурентоздатність товару;

2) прискорена обнова виробничої програми, відмова від вироб­ництва малоприбуткових товарів;

3) раціоналізація системи управління;

4) вміле використання переваг міцної валюти, якою є німецька марка;

5) постійне розширення власної збутової мережі за кордоном;

6) розширення та зміцнення мережі технічного обслуговування клієнтів, оскільки машини, які не експлуатуються, для покупця не мають ніякої вартості;

7) підвищення "іміджу" німецьких виробів;

8) покращення дизайну німецьких виробів;

9) удосконалення німецької реклами;

10) розширення інвестицій та власного виробництва за кордо­ном для легшого подолання зовнішньоторгових бар’єрів.^[152][152]

Економічні структури

Серед економічних структур важливе місце належить інфра­структурі, зокрема транспорту та енерґопостачанню. Німеччина має розвинену інфраструктуру: довжина залізниць - 90743 кілометри, досконалі автодороги, які доходять до кожного населеного пункту, 35,5 мільйона пасажирських автомобілів (або 438 автомобілів на 1000 осіб), 2,7 мільйона вантажних, 40 аеропортів, морські порти Гамбурґ, Бремен, Бременгавен, Любек. Добре розвинені усі сектори національної економіки: промисловість (сталеливарна, корабле-, автомобіле-, вагонобудівна, машинобудівна, електронна, вугільна, хімічна), сільське господарство (у рослинництві - вирощування жита, картоплі, цукрових буряків; 34% земель - рілля; у тварин­ництві - 15,3 мільйонів голів великої рогатої худоби, 10 мільйонів свиней, 1,2 мільйона овець), рибальство (241 тисяча тонн), гірничовидобувна промисловість (кам’яне та буре вугілля, поташ, залізні та уранові руди), енергетика (580 мільярдів кВт/год електроенерґії). 6% працездатного населення, яке складає робочу силу Німеччини, зайнято у сільському господарстві, 41% - у промисловості, решта - 53% - у невиробничій сфері.^[153][153]

Валовий внутрішній продукт у 1992 році становив 2362,6 трильйона марок, що в розрахунку на особу складало 29406 марок. Обсяг експорту сягнув 713,2 мільярда марок, а імпорту - 679,4 мільярди, причому основними партнерами Німеччини були країни ЄС (55% експорту та 52% імпорту) та інші європейські країни (19% експорту та 16% імпорту).^[154][154]

Економічні структури побудовані на неоліберіалістичних засадах і є соціально-зорієнтованими. В умовах формування в ЄС єдиного економічного простору власне німецькі особливості еконо­мічних структур поволі стираються.

 

 

Поняття для засвоєння

соціальна ринкова економіка

групово-кооперативні цінності

граничний рівень фінансових затрат

допустимий ризик

Питання для обговорення

1. 1. На яких теоретичних засадах збудована сучасна німецька економічна система.

2. 2. У 1950 році 1 фунт стерлінгів, 1 долар США та 1 фран­цузький франк коштували відповідно 11.70, 4.30 та 1.20 ні­мець­ких марок. У 1996 році ці валюти коштували відповідно - 3.20, 1.52 та 0.17 німецької марки. Чи свідчать ці цифри про динаміку макроекономічної ефективності відповідно німець­кої, британ­ської, американської та французької систем?

3. 3. Економічна система Німеччини після другої світової війни була практично зруйнована. У цих умовах фрайбурзьким нео­лібералам вдалося запропонувати модель соціальної ринкової економіки. Чи відповідає ця модель системі національних цінностей німців? Чи повоєнна економічна кри­за у Німеччині не нагадує Вам сучасну українську? Обґрунтуйте свої міркування.

4. 4. У чому, на Ваш погляд, причина екологічної ефективності економічної системи Німеччини?

Рекомендована література

Бласко Г. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господарство та його застосування: Теорія А.Мюллер-Армака.- К.: Світовид, 1992.- 59 с.

Гаврилишин Б. Аналіз та оцінка ефективності України: (методика).- Мюнхен: УВУ, 1994.- 11 с.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993.- С.82-84.

Грабинський І. Економічна система України: проблема вибору // Державність.- 1994.- №1-2.- С.17-18.

Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.

Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.

Жуковський А. Німеччина // Енциклопедія Українознавства.- Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1995.- Т.2. Кн.11.- С.142-153.

Німеччина у фактах. 1996.- Frankfurt/Main: Societäts-Verlag, 1996.- 544 S.

ФРГ / Отв.ред. Г.А.Буланов.- Москва: Междунар. отношения, 1990.- 128 с.

Die Abfallentsorgung ist eine der brennendsen Fragen unserer Zeit // Unser Wald.- 1990.- Band 42, Nr.5.- S.26.

Ahrens G.-A., Friedrich A., Gorissen N. Entwicklung verkehrsbedingter NO_x-Emissionen 1985-1998 und Maßnachmen zu ihrer Minderung // GIT: Fachzeitschrift für das Laboratorium.- 1990.- Band 34, Nr.7.- S.861-866.

Bavaria J. An Environmental Code for Corporations // Sciences and Technology.- 1989.- Vol.6, No.2.- P.28-31.

Bej E. Codetermination Principle in Labor-Managed Economy: An Institutional Approach // Jahrbuch der Wirtschaft Osteuropas.- München; Wien: Günter Olzog Verlag, 1981.- Band 9, Halbband 1. - S.11-33.

Gianaris N.V. Contemporary Economic Systems: A Regional and Country Approach.- Westport; London: Praeger, 1993.- P.68-88.

Gianaris N.V. The European Community, Eastern Europe, and Russia: Economic and Political Changes.- Westport; London: Praeger, 1994.- P.23-82.

Grosser D. Sociale Marktwirtschaft - Sociale Sicherheit: Erfahrungen in der Bundesrepublik - Perspektiven im wiedervereinigten.- Bad Homburg vor der Höhe: Gehlen, 1991.- 78 S.

Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutchland.- München: Bayerische Landeszentrale für Politische Bildungsarbeit, 1995.- S.98-240.

Haslett D.W. Capitalism with Morality.- Oxford: Clarendon Press, 1994.- P.1-46.

Henley A., Tsakalotos E. Corporatism and Economic Performance: A Comparative Analysis of Market Economies.- Brookfield: Edward Elgar, 1993.- 218 p.

Lohrer W. Luftreinhaltemaßnahmen der Bundesrepublik Deutschland // Staub-Reinhaltung der Luft.- 1990.- Band 50, Nr.4.- S.131-138.

Martin H. Probleme und Resultate des Umveltschutzes in der Elektrizitätwirtschaft der BRD // IPW Berichte.- 1990.- Band 19, Nr.4.- S.1-6.

Müller-Witt H. Umveltschulz und Informationstechnik // Umwelt­magazin.- Band 19, Nr.10.- S.78-80.

Nationalpark Bayerischer Wald // Unser Wald.- 1992.- Band 44, Nr.1.- S.10-12.

Schnitzer M.C., Nordyke J.W. Comparative Economic Systems.- Cincin­nati etc.: South-Western, 1971.- P.374-406.

Umweltbericht das BMU 1990 // GIT: Fachzeitschrift für das Labora­torium.- 1990.- Band 34, Nr.7.- S.870.