Тема 6. Шведський розподільчий соціалізм

Країни Скандинавії формувались у дещо відмінних, від решти Європи, умовах. Близькість Полярного кола, довга зима і надзвичайно коротке літо вплинули на формування їх національних ментальностей, способу життя і господарювання. Найхарактернішою із цих держав є Швеція.

Цінності

Територія Швеції є однією із найдавніше заселених у Європі. Шведи жили у "сьогоднішній Швеції протягом 5000 років".^{^[192]}^[192] Вперше люди тут з’явились приблизно 12 тисяч років тому. Але лише у IX ст. Європа дізнається про скандинавів, головно через походи вікінґів. Шведські вікінґи займались піратством та торгівлею. Морем добирались до Європи, річками, через Русь-Україну, добирались до Чорного та Каспійського морів і торгували з Візантією та арабами. В XI ст. Швеція приймає християнство і "розвиває строго централізовану монархію".^{^[193]}^[193]

Незважаючи на подібність, народи Скандинавії не змогли існувати у єдиній державі ні під керівництвом Данії (XIV-XVI ст.), ні під шведським правлінням у XVII ст. Зовнішня схожість систем національних цінностей не означала тотожності їхнього національного самоусвідомлення. Кожен народ Скандинавії збудував свою національну державу, опираючись на власну систему національних цінностей та пріоритетів.

Населення Швеції становить 8,8 мільйона осіб, із них 18% молодші 15-ти років, 18% - старші 65-ти.^{^[194]}^[194] До другої світової війни Швеція була "етнічно практично однорідною, а імміґрантами у 30-ті роки були переважно шведи, що повертались із США".^{^[195]}^[195] У 50-60-ті роки економічне зростання стимулювало приплив робочої сили із сусідніх країн, особливо з Фінляндії. На сьогодні шведи становлять 91% населення, а фінни - 3%.^{^[196]}^[196]

Швеція з XIV по XVII ст. прагнула, не без успіху, реалізувати свої великодержавні інтереси у Європі і навіть заснувала свою колонію у Північній Америці (там, де сьогодні розташований штат Делавер).^{^[197]}^[197] Зазнавши невдач у війнах за чужі землі, Швеція вже у 1718 році залишилась у межах сучасної Швеції та Фінляндії, а у 1809 році вона втрачає й останню. Після короткочасної війни з Норвегією у 1814 році Швеція більше не брала участі у війнах і з часів першої світової війни "...веде зовнішню політику вільну від союзів у мирний час і нейтралітету під час війни".^{^[198]}^[198]

Віковий досвід військово-політичних поразок та майже 200-літній нейтралітет суттєво вплинув на систему національних цінностей шведів. Складні природно-кліматичні умови виховали у них почуття обов’язку і відповідальності за інших. Малородючі ґрунти, коротке літо і надто довга зима сприяли формуванню працьовитості та раціональності у використанні ресурсів. У цілому система національних цінностей, що сформувалась у шведів, є більше групово- ніж індивідуально-орієнтованою; шведи є сприйнятними до співпраці та кооперації. Тобто, за класифікацією Б.Гаврилишина, шведи підтримують групово-кооперативні цінності.

Політичні установи

Політичні установи у Швеції мають давню і цікаву історію. Швеція, яка і сьогодні є конституційною монархією, мала вже свою конституцію - Форму правління - ще у 1634 році, згідно з якою було створено ряд центральних адміністративних органів і частина влади перейшла до рук аристократії.^{^[199]}^[199] Правда, ця конституція вже за короля Карла XI у 1680 році втратила свою чинність. Після смерті короля Карла XII шведський парламент - ріксдаґ, який існує з XV ст., запровадив нову конституцію.^{^[200]}^[200]

Нині чинна шведська конституціяскладається із трьох окремих документів: Форми правління (1974), Акту про успадкування престолу (1810) та Акту про свободу друку (1949). Діяльність парламенту реґулює окремий закон - Акт про ріксдаґ (1974).^{^[201]}^[201]

Голова держави - король, з вересня 1973 року Карл XVI Ґустав, за яким закріплені суто представницькі функції.^{^[202]}^[202]

Гілки влади у Швеції не є чітко розмежовані. За конституцією, політична влада належить уряду і партії чи партіям, що входять до нього. Уряд складається із 28 міністрів, що представляють, як правило, політичні партії. Часто вони є членами ріксдаґу, які зберігають свої місця на час перебування в уряді. Для затвердження рішень щотижня збирається Рада міністрів, яка несе колективну відповідальність за прийняття рішень.^{^[203]}^[203]

Законодавча влада у Швеції належить однопалатному (з 1971 року) парламенту - ріксдаґу, що вибирається прямим голосуванням на основі пропорційного представництва. Ріксдаґ постійно діє у Швеції з XV ст. і походить, за твердженнями шведів, від виборів старійшин племен та вождів у вікінґів.^{^[204]}^[204]

Цікавим органом попередження зловживань, що існує у Швеції з 1809 року, є інституція парламентського омбудсмана, який уповноважений ріксдаґом слідкувати за діями посадових осіб усіх рівнів, розслідувати і припиняти зловживання владою та порушення законів; уряд призначає інших омбудсманів для контролю за додержанням норм торгової практики, прав споживача, інших законів.^{^[205]}^[205] Ця інституція певним чином згладжує проблеми, що виникають через відсутність чіткого поділу гілок влади.

Сучасна політична система Швеції сформована переважно соціал-демократами, які були тут при владі з 1932 по 1976 рік, із 1982 по 1994 рік вони формували коаліційні уряди, а після виборів 1994 року знову повернулись до влади.^{^[206]}^[206]