Основна та додаткова література

 

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: [закон України № 996-XIV від 16 липня 1999 // Офіційний сайт Верховної Ради України. - Електронні текстові дані. - Режим доступу: <http://www. rada.gov.ua.

2. Закон України „Про вищу освіту”. – ВРУ № 2984-ІІІ від 17.01.2002р.// www.rada.gov.ua

3. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Затверджено Наказом Міністерства освіти України від 2.06.1993 № 161 // www.rada.gov.ua

4. Наказ «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу». - МОНУ № 48 від 23.01.04 // Освіта. – 2004. - № 8. – 11-18 лютого. – С. 4

 

 

II. Додаткова література

1. Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес. – К.: Знання, 2006. – 326 с.

2. Байденко В.И. Болонский процесс. – М.: Логос, 2004. – 2008 с.

3. Власова І.О., Лисюк О.М. Університетська освіта. – Д., ДонНУЕТ, 2008. – 163 с.

4. Сименко И.В. Высшее образование Украины и Болонский процесс. – Д., 2005. – 255 с.

 

III. Нормативні матеріали МОН і ДонНУЕТ

Імені Михайла Туган-Барановського

1. Вища освіта України і Болонський процес // Навчальна прнограма. – Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В Гнатюка, 2004. – 18 с.

2. ІСУЯ 7.5.1 – 03.01/УН «Загальні вимоги до організації процесу проведення навчальних занять».

3. ІСУЯ 7.5.1 – 03.02/УН «Загальні вимоги до організації методичного забезпечення виконання індивідуальних завдань з дисциплін».

4. ІСУЯ 7.5.1 – 03.03/УН «Загальні вимоги до організації виконання індивідуальних завдань.

5. ІСУЯ 7.5.1 – 03.04/УН «Загальні вимоги до організації СРС».

6. ІСУЯ 7.5.1 – 03.05/УН «Загальні вимоги до організації НДРС».

7. ІСУЯ 7.5.1 – 03.07/УН «Загальні вимоги до організації поточного контролю».

8. ІСУЯ 7.5.1 – 03.08/УН «Загальні вимоги до організації підсумкового контролю».

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Інститут обліку і фінансів

Кафедра бухгалтерського обліку

 

 

З В І Т

з проходження навчальної внутривузівської практики «Університетська освіта»

 

Виконав:

студент ІОФ

денної форми навчання,

напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

групи__________________

_______________________

(П.І.Б.)

 

 

Керівник

 

(посада, П.І.Б.)

 

 

Донецьк – 201__р

Приклад оформлення Таблиць.

Перша таблиця Розділу 1:

 

Таблиця 1.1 – Назва таблиці

 

Друга таблиця Розділу 3:

 

Таблиця 3.2 – Назва таблиці

 

 

 

Приклад оформлення рисунків.

 

Перший рисунок Розділу 3:

 

 

Рисунок 3.1 – Організаційна структура ДонНУЕТ

 

 

Витяг із

З А К О Н У У К Р А Ї Н И

 

ПРО ВИЩУ ОСВІТУ

 

від 17 січня 2002 року

N 2984-III

 

Розділ II

 

СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ

 

Стаття 6. Структура вищої освіти

 

1. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

 

1) освітні рівні:

 

неповна вища освіта;

 

базова вища освіта;

 

повна вища освіта;

 

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

 

молодший спеціаліст;

 

бакалавр;

 

спеціаліст, магістр.

 

2. У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

 

Стаття 7. Освітні рівні вищої освіти

 

1. Неповна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

 

2. Базова вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

 

3. Повна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

 

4. Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

 

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

 

Стаття 8. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

 

1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

 

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації.

 

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

 

2. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

 

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

 

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого - четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

 

3. Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

 

4. Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

 

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

 

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

 

5. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої освіти.

 

Стаття 9. Документи про вищу освіту

 

1. Встановлюються такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:

 

диплом молодшого спеціаліста;

 

диплом бакалавра;

 

диплом спеціаліста;

 

диплом магістра.

 

Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Вищий навчальний заклад, вище професійне училище, центр професійно-технічної освіти мають право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності).

 

Для осіб, які навчалися за кошти державного бюджету, документи про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

2. Особи, відраховані із вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними програмами, отримують академічні довідки встановленого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки зразка.

 

Стаття 10. Післядипломна освіта

 

1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

 

Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:

 

перепідготовку - отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

 

спеціалізацію - набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

 

розширення профілю (підвищення кваліфікації) - набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;

 

стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.

 

Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

 

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.

 

Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

 

2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.

 

 

Розділ V

 

ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

 

Стаття 22. Мета і головні завдання діяльності вищого

навчального закладу

 

1. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

 

2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:

 

здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

 

здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

 

забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

 

здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації;

 

вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;

 

забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України (254к/96-ВР);

 

підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

 

Стаття 23. Правовий статус вищого навчального закладу

 

1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

 

2. Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності вищого навчального закладу.

 

3. Акредитовані вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об'єднаннями. Всі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб.

 

4. У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.

 

Стаття 24. Рівні акредитації вищих навчальних закладів

 

Встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

 

вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

 

вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

 

вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

 

вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

 

Стаття 25. Типи вищих навчальних закладів

 

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

 

1) університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

 

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

 

2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

 

3) інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

 

4) консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

 

5) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

 

6) технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

 

Стаття 26. Національний вищий навчальний заклад

 

Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного.

 

Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження:

 

укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу;

 

приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу;

 

вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу;

 

виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу;

 

встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу;

 

визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу.

 

У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад керується цим Законом.

 

Стаття 27. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу

 

1. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.

 

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації державної форми власності здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

 

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, здійснюється органами влади Автономної Республіки Крим.

 

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється органами місцевого самоврядування.

 

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власником (власниками).

 

2. Вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки можуть створювати за кордоном свої структурні підрозділи.

 

Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на території України.

 

Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

3. Мережа вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до соціально-економічних та культурно-освітніх потреб у них.

 

4. Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.

 

Статут вищого навчального закладу має містити:

 

повну назву, юридичну адресу, дату прийняття рішення про створення;

 

права та обов'язки власника (власників);

 

обсяг цивільної правоздатності вищого навчального закладу;

 

обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих власником (власниками);

 

порядок утворення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом, права та обов'язки керівника;

 

порядок обрання представників до органів громадського самоврядування;

 

джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу;

 

порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;

 

концепцію освітньої діяльності;

 

порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;

 

порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу.

 

Стаття 28. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів

 

1. Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

 

Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.

 

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.

 

Обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

 

Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу видана ліцензія втрачає чинність.

 

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

 

2. За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

 

У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

 

Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи.

 

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову у його видачі.

 

Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

 

3. Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

 

4. Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.

 

Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені до суду.

 

Стаття 29. Принципи управління вищим навчальним закладом

 

1. Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів:

 

автономії та самоврядування;

 

розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

 

поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

 

незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

 

2. Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:

 

самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;

 

приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;

 

надавати додаткові освітні послуги;

 

самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;

 

створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;

 

здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;

 

на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями;

 

брати участь у роботі міжнародних організацій;

 

запроваджувати власну символіку та атрибутику;

 

звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;

 

користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

 

Стаття 30. Структурні підрозділи вищого навчального закладу

 

1. Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи.

 

2. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.

 

Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

 

Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.

 

Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.

 

Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

 

3. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.

 

Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

 

Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

 

4. Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання.

 

Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.

 

5. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.

 

Можуть створюватися:

 

навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

 

навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

 

науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

 

6. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий).

 

Директор бібліотеки вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років).

 

7. Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

 

Стаття 31. Забезпечення державою діяльності вищих навчальних закладів

 

Держава в особі відповідних органів державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:

 

визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти;

 

створення нормативно-правової бази їх діяльності;

 

затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти;

 

здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;

 

надання законами особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищого навчального закладу, гарантій;

 

встановлення для педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, вчених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи;

 

визначення обсягів фінансування вищих навчальних закладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів однакових для вищих навчальних закладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу;

 

охорони здоров'я працівників та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.

Другий курс

Перелік навчальних дисциплін в індивідуальному навчальному плані студента

Порядковий № дисципліни за навчальним планом або шифр за ОПП

Назва навчальної дисципдліни

Третій семестр

Кількість тижнів, що відводиться на вивчення навчальної дисципліни

Кількість кредитів ECTS

Загальний обсяг годин

Форма підсумкового контролю

Підсумкова оцінка

Підпис викладача, який виставив підсумкову оцінку

Дата

Всього

у тому числі

за націон. шкалою (4-х бальна система)

за шкалою ЕСТS

аудиторних занять

ІЗС

СРС

практики

100 - бальна система

7-бальна система

І. Нормативні дисципліни

1.1.6.

Іноземна мова

ПМК

1.1.3.

Психологія і педагогіка

іспит

1.1.4.

Фізвиховання

ПМК

1.2.13.

Фінанси

іспит

1.2.14.

Бухгалтерський облік

іспит

1.2.2.

Мікроекономіка

іспит

1.2.12.

Гроші та кредит

ПМК

Всього:

ІІ. Вибіркові дисципліни

2.2.26.

Тренінг з комп'ютерної технології

ПМК

Всього:

Разом за семестр

Підпис студента Прізвище, ініціали

Підпис тьютора

Прізвище, ініціали

Директор інституту

 

 

Таблиця 10 – Розподіл тем для виконання завдання за допомогою електронного каталогу бібліотеки за варіантами

 

№ варіанту	Тема
1.	Сутність господарського обліку і його види.
2.	Бухгалтерський облік як функція управління.
3.	Статистичний облік, його задачі й особливості.
4.	Оперативний облік, його задачі та характерні риси.
5.	Мета, задачі й функції бухгалтерського обліку в умовах ринкової економіки.
6.	Фінансовий облік: сутність, мета, задачі.
7.	Сутність та роль управлінського обліку.
8.	Сутність податкового обліку, його призначення.
9.	Взаємозв’язок й відмінності фінансового й управлінського обліку.
10.	Взаємозв’язок й відмінності фінансового й податкового обліку.
11.	Стратегічний облік як спосіб прогнозування розвитку підприємства.
12.	Інтеграція й диференціація видів обліку на підприємстві.
13.	Мета, принципи й функції фінансового обліку.
14.	Сутність фінансового обліку й необхідність його інформації.
15.	Джерела|родник,исток| формування інформації фінансового обліку.
16.	Інформаційні можливості напрямків використання|употребление| інформації фінансового обліку.
17.	Сутність управлінського обліку й трактування його поняття.
18.	Історія розвитку управлінського обліку.
19.	Порівняльна характеристика управлінського й фінансового обліку.
20.	Управлінський облік в інформаційній системі підприємства.
21.	Сутність й основні принципи управлінського обліку.
22.	Користувачі інформації й об’єкти управлінського обліку.
23.	Проблемні аспекти управлінського обліку.
24.	Системи й способи ведення управлінського обліку.
25.	Організація управлінського обліку на підприємстві.
26.	Податкова система та її елементи.
27.	Сутність, види й функції податків.
28.	Переваги й недоліки податкової системи в Україні.
29.	Нормативно-правове забезпечення податкового обліку в Україні
30.	Роль і місце податкового обліку в системі управління підприємством.
31.	Ціль і задачі податкового обліку на підприємстві.
32.	Принципи побудови податкової системи в Україні?
33.	Предмет й об’єкти податкового обліку.
34.	Взаємозв’язок й відмінності податкового й фінансового обліку.
35.	Взаємозв’язок обліку й оподаткування в зарубіжних країнах.
36.	Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави.
37.	Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами
38.	Система вищої освіти у країнах Європи i Америки
39.	Болонський процес як засіб інтеграції i демократизації вищої освіти кpaїн Європи.
40.	Документи Болонського процесу.
41.	Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти.
42.	Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система накопичення - ECTS.
43.	Принципи, шляхи й засоби адаптації європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України
44.	3апровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

 

Таблиця 11 – Форма для зведення результатів роботи з електронними ресурсами бібліотеки

 

№ з/п	Бібліографічний опис (назва та вихідні данні)	Наявність грифу МОНУ	Обсяг підручника (посібника)
1. Нормативно-правові акти
		*	*
…
2. Посібники, навчальні посібники
…
3. Статті в наукових журналах
		*	*
…
4. Електронні джерела – спеціалізовані сайти
		*	*
…

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Власова Ірина Олександрівна - к.е.н., доцент

Тимчина Лариса Іванівна - асистент

 

Робоча програма

проходження навчальної внутривузівської практики «Університетська освіта»

 

ДЛЯ СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 6.030509 «ОБЛІК І АУДИТ» ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

 

(українською мовою)

 

 

Технічний редактор О.І. Шелудько

 

 

Зведений план – 2010р., позиція №

Підписано до друку _______2010 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman. Друк – ризография. Ум. друк. арк.____

Обл. –вид. арк._______ Тираж ___прим. Зам.№____

 

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

83050, м.Донецьк, вул.Щорса, 31

Редакційно-видавничий відділ

83023, м. Донецьк, вул.Харитонова, 10. тел.: (0622) 97-60-50

 

 

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3470 від 28.04.2009 р.